68. Б. Чичерін про форми людських спілок: види, характеристика.

68. Обґрунтування права в концепції п.Новгородцева.

Павло Новгородцев (1866–1924). Він створив свою оригінальну природно-правову філософію, виклавши її в роботі «Вступ до філософії права». Біля П. Новгородцева розумний початок в особі є автономним моральним початком. Розум – єдине джерело ідеї належного, морального закону, чистої свідомості, що є фактом, достовірної самого з себе, незалежної від історичної необхідності. Моральна ідея як ідеал завжди імперативна (общезначима), існує виключно в свідомості особи і має абсолютну ценностность. Прикладена до сфери соціальних стосунків, вона набуває форми природного права, незмінної ідеальної норми із змінним вмістом. В цьому випадку природне право набуває значення філософського погляду, з позицій якого розглядаються соціальні ідеали. На думку П. Новгородцева, абсолютна основа природного права розкривається в моральній ідеї особи, виступаючої ідеалом і метою самою себе і з цієї позиції що оцінює політико-правову реальність. Автономна моральна особа є основою суспільного пристрою, її суспільно-правовий ідеал служить засобом і критерієм у встановленні правопорядку і політичних інститутів.

Таким чином, природно-правова проблема для П. Новгородцева існує перш за все як моральна проблема, єство якої полягає у встановленні моральних витоків, створюючих ідеальні дороги розвитку.

На закінчення слід сказати, що філософсько-правові ідеї неокантианцев істотно сприяли розвитку правової думки XX століття. Їх заслугою перш за все є те, що вони відстояли ідею самостійної реальності права в полеміці як з позитивізмом, так і з іншими концепціями, що принижують філософське осмислення права.

71.Тлумачення права в концепції л.Петражицького.

Л.І.Петражицький відкриває тлумачення права як “команди наказу” “волі верїховної політичної влади”, визначаючи його через аналіз правовідносин. “Правовідносини не є чимось відмінним від правових обов’язків”, оскільки “наші права є закріплені за нами, належні нам, як наш актив, борги інших людей…”. “Те, що з точки зору обтяження. Пасиву однією сторони возлагається її правовим обов’язком, з точки зору нейтральної точки зору називається правовідносинами”. Але це лише перший крок до розкриття сутності права, яке стає реальністю лише через відтворення в правових емоціях – особливих соціально-психологічних настроях, що виникають в результаті усвідомлення певних фактів буття. Реальний зв’язок людей відбувається через правові емоції. При цьому з правовим обов’язком пов’язані правові емоції імперативного типу, а з притязанням - атрибутивного типу. “Право, як особливий тип реальних феноменів утворюють етичні переживання, емоції яких мають атрибутивний характер”. Л.Петражицький доводив, що офіційне право має відповідати економічним потребам суспільства та рівню його морального розвитку, а позитивне право складає лише частину реально функціонуючого права. Він заперечував позитивістський підхід, згідно з яким лише держава творить право, встановлюючи його принципи, норми. В центрі його робіт – дослідження впливу різних форм соціального буття на право, а також вплив права на реальні феномени людської поведінки, суспільні інститути. Його висновки відносно обумовленості генезису права та його стадій розвитку, мотиваційних та освітних функцій права, концепція правової політики мали значний вплив на становлення та розвиток соціології права.