4.1.4. Поняття про пожежу та пожежну безпеку

Пожежам передує початкове розігрівання джерелом теплоти го­рючої речовини, хоча б у одній точці, до такої температури, при якій її молекули починають з'єднуватися з молекулами кисню. Подальше розігрівання можливе як при постійній наявності джерела теплоти, так і у тому випадку, коли початково набута теплота достатня для подальшого нагрівання прилеглих шарів горючої речовини аж до появи вогню. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний створити осередок пожежі.

Пожежа являє собою процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі й просторі і є небез­печним для людей, матеріальних цінностей та навколишнього сере­довища.

В. М. Москальова ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Початок розвитку пожежі можна уявити собі так. Холодна го­рюча речовина при введенні теплового імпульсу розігрівається, ін­тенсивно окислюється киснем з подальшим виділенням теплоти. Це призводить до розігрівання сусіднього шару горючої речовини, в якому також протікає інтенсивна хімічна реакція. Швидкість такого пошарового розігрівання визначає інтенсивність пожежі, що є най­важливішою її характеристикою.

Вузьку зону, у якій протікає хімічна реакція і підігрівається го­рюча речовина, називають фронтом пожежі. Процес пошарового ро­зігрівання, окислення й згоряння триває доти, поки не вигорить весь об'єм горючої речовини. Як правило, процес горіння спричинюють речовини, що мають підвищену вогненебезпечність. Тривалість по­жежі, а також матеріальні збитки залежать від характеру горючої ре­човини й величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.

Простір, у якому розвивається пожежа, умовно поділяють на три зони: зону горіння, зону теплової дії і зону задимлення.

Зоною горіння називається частина простору, у якому відбува­ються процеси термічного розкладання чи випаровування речовин і матеріалів.

Зона теплової дії — це простір, де відбувається процес теплооб­міну між поверхнею полум'я та горючою речовиною, що прилягає до межі зони горіння, де теплова дія створює умови, неможливі для перебування людей без протитеплового захисту.

Кількість тепла, що виділяється під час пожежі, і температура на­вколишнього середовища значною мірою залежать від теплоти згорян­ня горючої речовини. Теплота згоряння горючої речовини залежить від її властивостей і складу. Для нафти й нафтопродуктів вона становить понад 45 000 Дж/кг, для кам'яного вугілля — понад 30 000 Дж/кг, а для деревини — понад 16 000 Дж/кг. Тепло, що виділяється під час пожежі, призводить також до руйнування обладнання й будівельних конструк­цій, спричинює розповсюдження пожежі в суміжних приміщеннях, а також заважає діям, спрямованим на гасіння пожежі.

Щоб оцінити характер теплових змін під час пожежі, введено поняття «температурний режим», під яким слід розуміти зміни в ча­сі середньої температури в зоні теплової дії (у приміщенні).

Зоною задимлення називається частина простору, що межує із зоною горіння й заповнена димовими газами в концентрації, що ста­новить загрозу для життя й здоров'я людей. Ця зона включає в себе всю зону теплової дії і значно її перевищує.

У всіх випадках для горіння характерні такі три стадії: виник­нення, поширення та згасання. Найбільш загальною властивістю го­ріння є здатність осередку вогнища, що виникло, пересуватися шля­хом передавання тепла від зони горіння в суміжні зони.

Наслідки пожежі бувають особливо тяжкими, коли стався ви­бух. Вибух може бути не тільки наслідком пожежі, але і її причиною. Проблема запобігання вибухам безпосередньо пов'язана з пожеж­ною безпекою.

Пожежі та вибухи можуть виникати за таких обставин:

• у початковий період експлуатації виробництва — період прити­рання елементів технологічного обладнання (наслідок недолі­ків, допущених у проектній документації, неякісного виконання монтажних робіт і т. ін.);

• в основний період експлуатації виробництва (через несправ­ність контрольно-вимірювальної апаратури та елементів облад­нання, порушення правил безпеки, недостатній нагляд і конт­роль, незадовільний ремонт і т. ін.);

• у період так званого «старіння» елементів технологічного об­ладнання (через зношеність деталей, корозію матеріалів, відсут­ність поточних і капітальних ремонтів і т. ін.).

Залежно від характеру горючої речовини всі пожежі поділяють­ся на п'ять класів:

• перший клас — пожежі звичайних горючих речовин та матеріалів, при горінні яких утворюється попіл (деревина, гума, папір та ін.);

• другий клас — пожежі горючих рідин, при горінні яких утво­рюються горючі гази. Сюди відносяться пожежі деяких твердих

речовин, які при горінні плавляться і при згорянні не утворю­ють попелу (нафта, мастила, нафталін та ін.);

• третій клас — пожежі горючих газів, які можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші;

• четвертий клас — пожежі електрообладнання, що знаходиться під напругою, для гасіння яких потрібні тільки неструмопровід-ні речовини;

• п'ятий клас — пожежі металів з низькою або високою темпера­турою плавлення.

Пожежну небезпеку вищеназваних матеріалів і речовин визна­чає сукупність їхніх характерних особливостей під час горіння; умо­ви, що сприяли виникненню й розвитку пожежі; можливі масштаби та негативні наслідки.

Тому для оцінки пожежної небезпеки того чи іншого виробниц­тва необхідно знати, які горючі речовини та в якій кількості викори­стовуються або утворюються на підприємстві і за яких причин вони можуть викликати пожежу або вибух. При цьому потрібно визначи­ти всі виробничі дільниці, де можуть виникати аварійні ситуації, та встановити характеристику їх пожежної небезпеки при нормально­му та аварійному режимах роботи, за яких умов та з яких причин може виникати пожежа та які можуть бути шляхи її розповсюджен­ня й негативні наслідки.

Такий аналіз допоможе розробити структуру заходів щодо за­безпечення ефективного функціонування системи пожежної безпеки в умовах конкретного виробничого об'єкта.

Система пожежної безпеки — це комплекс організаційних захо­дів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збит­кам від неї.

Пожежна безпека — це стан об'єкта, коли пожежа унеможлив­люється, а у випадку її виникнення виключається дія на людей не­безпечних чинників пожежі й забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежної безпеки можна досягти завдяки створенню системи заходів пожежної профілактики та активного пожежного захисту.

Пожежна профілактика — це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання можливому ви­никненню пожежі чи зменшення її наслідків.

Система активного пожежного захисту — це комплекс органі­заційних заходів і технічних засобів для боротьби з пожежами й за­побігання дії на людей небезпечних та шкідливих чинників пожежі, а також для обмеження матеріальних збитків від неї.

У багатьох галузях виробничої сфери є підприємства, які за своєю специфікою не вимагають особливої пожежної безпеки, але, з іншого боку, є виробництва з високим ступенем пожежної небезпе­ки, які вимагають дотримання підвищеного протипожежного режи­му. У процесі проектування, будівництва та експлуатації потрібно реалізувати комплекс заходів протипожежної безпеки, передбачений нормативними актами та іншими документами.

Щоб запобігти пожежам на підприємствах, розробляють ор­ганізаційні, технічні, режимні, пожежно-евакуаційні, тактико-профілактичні, будівельно-конструктивні заходи та засоби запо­бігання пожежам і мобілізаційний план гасіння пожежі у випадку її виникнення.

До організаційних заходів має включатися правильний вибір технологічних процесів, недопущення захаращення приміщень і те­риторії, відповідний нагляд і контроль за правильним виконанням робіт, спеціальне розміщення матеріальних базових складів, відпо­відне зберігання горючих речовин, знання працівниками правил по­жежної безпеки й т. ін.

До технічних належать заходи, що стосуються правильного до­бору й монтажу електрообладнання, розробки відповідних режимів експлуатації машин та обладнання, за яких при роботі повністю ви­ключалась би можливість виникнення іскор і полум'я або контакт нагрітих поверхонь обладнання з горючими матеріалами.

Розділ 4 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

До заходів режимного характеру відноситься заборона куріння, запалювання вогню, правильне зберігання промаслених ганчірок, постійний контроль за зберіганням матеріалів, що можуть призвести до самозаймання, і т. ін.

Тактико-профілактичні заходи передбачають швидку дію по­жежних команд, забезпечення об'єктів первинними засобами поже­жогасіння, а також постійне підтримування в справному стані водо­провідних мереж і т. ін.

Заходи будівельно-конструктивного характеру вживають у про­цесі проектування й будівництва споруд, створення протипожежних конструкцій будівель, а також при конструюванні нових машин тех­нологічного обладнання.

Отже, основним напрямом забезпечення пожежної безпеки є усунення умов та обставин виникнення пожежі й розробка заходів щодо зменшення її шкідливих та негативних наслідків.

Описані основні напрями забезпечення пожежної безпеки не вирішують усієї проблеми щодо запобігання пожежам, у цьому пи­танні потрібні нові науково-технічні рішення, бо процеси горіння досить складні та різноманітні.