2.8.5. Методи та засоби захисту

Використання радіоактивних речовин вимагає розробки комплексу заходів захисту як від внутрішнього, так і від зовніш­нього опромінювання. Захист працюючих забезпечується систе­мою технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілак­тичних заходів.

Доза опромінювання буде тим меншою, чим більша відстань до радіаційного джерела і чим менший час опромінювання працівника. Для зниження інтенсивності радіації на робочих місцях встановлю­ють екрани.

Профілактичні заходи захисту від опромінювання можна поді­лити на 2 групи:

• засоби біологічного захисту від проникної радіації;

• заходи запобігання забрудненню повітря виробничих примі­щень, одягу та шкіряного покриву працюючих.

Для захисту від проникаючої радіації встановлюють екрани з важких бетонів (наповнювачі — магнетит, гематит, барит та ін), ме­талевих конструкцій, що мають високі захисні властивості щодо нейтронів і у-випромінювання. З метою недопущення виходу радіа­ції, ущільнюють будівельні матеріали, запаковують шви та ін.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають такі заходи:

• радіаційне планування та оздоровлення приміщень;

• дистанційне управління й контроль за роботами;

• облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції;

• обладнання санпропускників із системою дозиметричного конт­ролю;

• забезпечення засобами індивідуального захисту;

• відповідне зберігання й транспортування радіоактивних речо­вин і відходів.

Працюючи із закритими джерелами радіоактивних матеріалів, щоб запобігти переопроміненню персоналу, збільшують відстані між оператором і джерелом радіації шляхом автоматизації процесів або дистанційного управління.

Працюючи з відкритими джерелами випромінювання малої ефективності, збільшують відстані до джерел випромінювання та обмежують час опромінення. Працюючи з джерелом великої актив­ності, встановлюють спеціальні екрани, що в 10-100 разів послаб­люють інтенсивність опромінювання (свинцеві, вольфрамові, стале­ві, чавунні, бетонні та ін.).

Захист від джерел внутрішнього опромінення передбачає на­самперед припинення надходження радіоактивних речовин в орга­нізм і потрапляння їх на шкіряний покрив. Для цього необхідно за­безпечити ефективну вентиляцію, яка б вловлювала радіаційнй пил, а також дотримання правил особистої гігієни та використання 313 органів дихання.

Велике значення при роботах з радіоактивними речовинами має планування та оздоблення приміщень. Стіни, стелі й підлоги не по­винні сорбувати радіоактивні речовини; вони повинні легко піддава­тися дезактивації і вологій очистці. Метод дезактивації — хімічний, електрохімічний, механічний — вибирають залежно від характеру радіаційного забруднення та його рівня.

Для зберігання радіоактивних відходів використовують спеці­альні контейнери. Необхідний для зберігання твердих відходів час визначається періодом піврозпаду радіонуклідів. Щоб знизити радіа­ційну небезпеку ізотопів з великим періодом піврозпаду в мільйон разів, тобто до практично безпечного рівня, необхідні заходи щодо їх екологічної ізоляції приблизно на 600 років.

Залежно від характеру виконуваних робіт, крім технічних засо­бів, вдаються до організаційних. Одним з організаційних заходів є надання дозиметричного наряду-дозволу для проведення робіт у складних радіаційних умовах. У наряді-допуску вказується зміст, місце й час проведення робіт, заходи безпеки та склад бригади.

До організаційних заходів належать також дотримання санітар­но-пропускного режиму, своєчасне проведення інструктажів радіа­ційної безпеки й перевірка знань персоналу.

Радіаційна безпека передбачає також правильне використання 313. До 313 належать спецодяг повсякденного (комбінезони, костю­ми, халати, натільна білизна) і короткочасного (плівочний спецодяг) користування; 313 органів дихання; ізолюючі костюми; спецвзуття; засоби захисту рук, очей, обличчя та органів слуху.

Радіаційний контроль — одна з найважливіших складових час­тин комплексу заходів забезпечення радіаційної безпеки під час ро­боти з джерелом радіоактивності. Результати всіх видів радіаційного контролю повинні реєструватися й зберігатися протягом 30 років.

Працівники, що працюють на всіх видах робіт із джерелами іо­нізуючого випромінювання, повинні один раз на рік проходити по­передній і періодичний медичні огляди. До безпосередньої роботи із джерелами випромінювання допускаються особи, не молодші 18 ро­ків. Від цих робіт звільняються жінки на період вагітності, а при ро­боті з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді — і на пері­од годування дитини.

До лікувально-профілактичних заходів належить використання радіопротекторів, які підвищують стійкість організму до іонізуючо­го випромінювання.

.і .'