1 Виробничий травматизм

У виробничих умовах можливий несприятливий збіг обставин, що призводить до травмування людей.

Травмування (грец. Ігашпа — пошкодження, рана) — це пору­шення анатомічної цілісності організму або його функцій унаслідок раптової короткочасної дії будь-якого зовнішнього чинника (меха­нічного, хімічного, термічного та ін.), у результаті чого настає тим­часова або постійна втрата працездатності.

Збіг обставин, за яких виникає травмування працюючих, розгля­дається як небезпечна подія. Якщо при цьому відбувається травму­вання організму, то така подія розглядається як нещасний випадок.

Дія небезпечного чинника під час виконання працівником тру­дових обов'язків, унаслідок чого виникає травма, називається не­щасним випадком. Характерною рисою нещасних випадків є рапто­вість і короткочасність періоду їх виникнення.

Нещасні випадки за тяжкістю наслідків бувають легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лі­карі лікувальних закладів, де потерпілі перебували на лікуванні.

Легким називається нещасний випадок, що призводить до не­значної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров'я потерпілого.

Тяжким називається нещасний випадок, який призвів до довго­строкової втрати працездатності й закінчився переходом потерпіло­го на тимчасову чи постійну інвалідність.

Наслідком нещасного випадку може стати смерть потерпілого або гостре захворювання, яке також може призвести до тимчасової чи постійної втрати працездатності.

Якщо травматичні ушкодження періодично повторюються, то це характеризує їх як виробничий травматизм, пов'язаний з вироб­ничими умовами праці.

Виробничий травматизм може спричинюватися дією механіч­них (рани, забиття та ін.), теплових (опіки, обмороження), хіміч­них (опіки, подразнення), електричних (електричні травми та уда­ри); променевих (променеві хвороби), комбінованих (наприклад, одночасно механічна й теплова травма) виробничих небезпечних чинників.

Больові процеси, що розвиваються в організмі при травмах, обумовлюються, з одного боку, характером і ступенем ушкодження тканин та органів, з іншого — місцевою і загальною реакцією орга­нізму на травмуючий чинник.

Ураження організму може бути гострим, що виникає раптово, і хронічним, коли травмуючий чинник діє поступово й протягом три­валого періоду. У першому випадку відразу виникають порушення різної тяжкості в тканинах та органах, що призводить до відповідної реакції з боку організму (у тяжких випадках — шок або навіть смерть); у другому випадку з'являються професійні захворювання.

Від сили й тривалості дії травмуючого чинника та локалізації травми залежить відповідна реакція організму, що може проявитися в місцевому виливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) та загибелі тканин або навіть органів.

За характером пошкоджень розрізняють такі види травм: рани, переломи, забиття, вивихи, опіки, отруєння, пошкодження електрич­ним струмом, теплові удари, попадання в око чужорідного тіла й т. ін.

При механічних травмах ураження організму можуть бути від­критими (рани) та закритими (забиття, струси, переломи). При трав­муванні в тій чи іншій мірі відбувається ураження кровоносних су­дин, що супроводжується крововиливами в тканини та порожнини тіла або кровотечею, що при пораненні крупних судин може вияви­тися смертельним.

Термічні ураження спричинює дія на тканини високих і низь­ких температур: перші викликають опіки, другі — відмороження.

Хімічні ураження спричинюються дією на тканини організму кислот, лугів, отруйних і токсичних речовин, що призводить до хімі­чних опіків.

У техногенному середовищі залежно від виду травмуючого чинника розрізняють також психічні травми (нервове перенапру­ження, переляк і т. ін.).

Психічні виробничі травми виникають, як правило, під дією тяжких, частіше всього раптових, емоційних переживань в умовах операторської діяльності при обслуговуванні складних ергатичних систем (нервове потрясіння, екстремальна ситуація, переляк, страх та ін.). Психічні травми можуть спричинити, окрім гострої реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану, інші наслідки, що при­зводять до тривалого патологічного ураження організму — неврозу, посіпування й т. ін.

При одночасній дії двох або більше травмуючих чинників може виникати змішана травма (політравма), наприклад: електротравма нерідко супроводжується термічними опіками.

Залежно від обставин, травми поділяють на виробничі й неви­робничі, про які йтиметься в іншому розділі. Сукупність травм нази­вається травматизмом. Травматизм — це травматичне ураження, що

повторюється в деяких контингентів населення під час трудової, по­бутової, спортивної або воєнної діяльності.

Розрізняють промисловий, сільськогосподарський, транспорт­ний, побутовий, спортивний, воєнний, а також дитячий травматизм, що виділяється в особливу групу.

Для одних галузей народного господарства характерним є пере­важання травматизму з легкими наслідками, для інших — з тяжкими.

Для забезпечення здорових і безпечних умов праці необхідно та­ке облаштування підприємств і дільниць, таке конструктивне облад­нання й такі технологічні процеси та організація робіт, які виключали б потенційні причини травмування й професійних захворювань.

Професійні захворювання

На виробничих підприємствах можуть створюватися такі умови праці, коли деякі чинники будуть постійно або протягом тривалого періоду шкідливо діяти на стан здоров'я працюючих, причому ре­зультат цієї дії може проявитися через деякий час.

Несприятливі чинники трудового процесу, виробничого середо­вища й санітарних умов праці, які можуть стати прямою або опосе­редкованою причиною порушення стану здоров'я працюючих, нази­ваються шкідливими виробничими чинниками.

Порушення стану здоров'я внаслідок впливу на організм про­фесійних шкідливих чинників, називається професійним захворю­ванням.

Дія несприятливих виробничих чинників не обов'язково при­зводить до специфічних професійних захворювань. Шкідливі вироб­ничі чинники можуть спровокувати розвиток інших захворювань, які отримали назву «виробничо обумовлені захворювання».

Професійні шкідливі чинники невеликої інтенсивності не при­зводять у більшості випадків до виражених змін у стані здоров'я працюючих, бо організм поступово адаптується, але їхній вплив в умовах виробництва повинен бути мінімальним.

До шкідливих чинників, які порушують стан здоров'я працюю­чих, можна віднести:

• несприятливі метеорологічні умови;

• нагріте обладнання й матеріали;

• теплове, ультрафіолетове, іонізуюче й неіонізуюче випроміню­вання, електромагнітні поля, сліпучий блиск і яскравість;

• забруднення повітря пилом та іншими шкідливими речовинами;

• виробничий шум і вібрація.

Професійна патологія в Україні реєструється в працівників більш як 250 професій при середньому стажі роботи від 16 до 20 років та середньому віці до 50 років.

Охорона здоров'я працюючих від впливу шкідливих виробни­чих чинників має важливе соціальне значення, оскільки стан здоро­в'я впливає на працездатність людини, а відтак і на розвиток техніч­ного прогресу в державі.

Рівень професійної захворюваності в Україні є досить високим — майже 2 випадки на 10 000 працюючих. У структурі професійних за­хворювань переважає пилова етіологія (пневмоконіоз, хронічний бронхіт), віброшумова патологія (вібраційна хвороба, сенсоневраль-на приглухуватість), захворювання у вугільній, металургійній, ма­шинобудівній, хімічній, легкій промисловості, промисловості буді­вельних матеріалів, будівництві та сільському господарстві.

Серед причин високої професійної захворюваності велика пито­ма вага несприятливих виробничих умов. В умовах підвищеного рів­ня шуму під час роботи перебуває до 30 % працюючих, вібрації — до 20 %, високої запиленості — до 27 %, загазованості — до 13 %.

В Україні намітилася стійка тенденція до збільшення кількості випадків професійних захворювань. Рівень професійної захворюва­ності підвищився у 2001 р. порівняно з 2000 р. з 1,2 до 1,9 на 10 тис. працюючих зі збільшенням кількості потерпілих більше ніж у 1,5 рази.

Крім цього, зростання професійної захворюваності пояснюється різким підвищенням нервово-емоційного напруження, скороченням

коштів на охорону праці, недостатньою гігієнічною культурою, нестачею засобів індивідуального захисту, нехтуванням технологіч­ною дисципліною та чинним законодавством, а також використан­ням у виробництві значної кількості шкідливих речовин і технічного обладнання без належних сертифікатів та гігієнічної експертизи. Особливо часто порушуються санітарно-гігієнічні вимоги на приват­них підприємствах, що не охоплені в достатній мірі належним попе­реджувальним і поточним санітарним наглядом і загальною систе­мою профілактики.

У системі профілактики професійних захворювань має бути по­стійний контроль і нагляд за дотриманням санітарного законодавст­ва під час проектування, будівництва, експлуатації промислових підприємств та інших об'єктів виробничої діяльності, а також за за­безпеченням найбільш сприятливих умов праці з метою профілакти­ки професійних захворювань та отруєнь.

Систематичний нагляд та контроль дає змогу передбачати та усунути шкідливі й небезпечні чинники ще на етапі відведення земельної ділянки, проектування, будівництва й введення в екс­плуатацію виробничих об'єктів. Особливо це стосується вироб­ництв, на яких впроваджуються нові технологічні процеси, облад­нання, прилади, інструменти, нові види сировини, хімічні речови­ни, будівельні матеріали, що можуть негативно впливати на здо­ров'я працюючих.

У системі профілактики професійних та виробничообумовле-них захворювань важливе місце належить атестації робочих місць за санітарно-гігієнічною оцінкою умов праці відповідно до критеріїв Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості і небезпе­ки виробничого середовища, тяжкості і напруження трудового про­цесу (№4137-86).

Досягнення позитивних змін у справі профілактики професій­них і виробничообумовлених захворювань можливе перш за все за рахунок поліпшення та оздоровлення умов праці й дотримання на об'єктах норм санітарно-гігієнічного законодавства та законодав­ства з охорони праці, а також зміни ставлення працівників до особи­стої безпеки під час виконання робіт.

Отже, зниження рівня захворюваності професійного характеру та поліпшення стану здоров'я працюючих є одним з найважливіших завдань державної ваги.

Причини виробничого травматизму та професійних захворювань

Теоретичні основи охорони праці базуються на вивченні та ана­лізі змін, які відбуваються в умовах виробничого середовища під час протікання технологічних процесів. Таке вивчення змін у методах та способах виконання робіт дає можливість з'ясувати причини нещас­них випадків і професійних захворювань.

Різноманітність причин, що призводять до травматизму та ушкодження здоров'я працюючих, вимагає розробки заходів щодо їх усунення. Аналіз травматизму за видами робіт і його причин дає можливість виявити травмонебезпечні ділянки робіт і розробити за­ходи щодо створення нормальних умов праці.

Щоб вивчити чинники, які впливають на виробничий травматизм і захворювання професійного характеру, необхідно розглянути взає­мозв'язок людини та елементів виробничого середовища (рис. 2).

З наведеної схеми зрозуміло, що всі елементи трудового про­цесу перебувають у тісному взаємозв'язку й утворюють єдину сис­тему, у якій безпека й нешкідливість праці залежить як від параме­трів виробничого середовища (мікроклімату та ін.), рівня організа­ції праці, так і від взаємовідносин між людиною та предметами й засобами праці.

Вивчення технологічних процесів, операцій, прийомів роботи, інструментів і виробничої обстановки дасть змогу визначити най­більш безпечні методи роботи, добре організувати працю, щоб запо­бігти нещасним випадкам.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОСНОВ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Предмети та засоби праці

Небезпечні та шкідливі виробничі чинники

_І

Нещасні випадки і професійні захворювання

Рис. 2

Схема взаємодії людини з елементами виробничого середовища

Взаємозв'язок людини з елементами виробничого середовища обумовлюється комплексом чинників, які визначають умови праці на підприємствах. Причини виробничого травматизму в переважній більшості поділяються на три групи — організаційні, технічні й пси­хофізіологічні:

• організаційні причини: відсутність інструктажу або неякісне його проведення; відсутність інструкцій з безпеки праці, непра­вильна організація праці, порушення технологічного режиму; використання нераціональних способів роботи, неузгодженість у діях, відсутність проекту робіт, а також нагляду й контролю за виконанням робіт; відсутність спецодягу, 313 та ін.;

• технічні причини: проектно-конструкторські, технологічні не­доліки й причини, обумовлені технічним обслуговуванням (не­відповідність обладнання, транспортних та енергетичних при­строїв вимогам безпеки; недосконалість конструкцій машин, відсутність огорожі, блокувальних систем, сигналізації, непра­вильний вибір обладнання та режимів технологічного процесу й недосконале його виконання; відсутність планового технічно­го догляду й ремонтів обладнання та ін.); • психофізіологічні причини: невідповідність умов праці анато-мо-фізіологічним і психологічним особливостям організму лю­дини; незадоволення роботою; хворобливі стани, незадовільний психологічний клімат, втома, вживання алкоголю, високий сту­пінь ризику та ін.

У наведеній класифікації вказано три групи причин і пропу­щено так звані санітарно-гігієнічні причини: ненормальні метеоро­логічні умови, забруднення повітря, нераціональне освітлення, шум, вібрацію, незадовільний стан побутових приміщень або їх відсутність. Безумовно, не можна виключати вплив цих причин на нещасні випадки. Однак зазначені причини зумовлені насамперед неправильною організацією праці й відсутністю турботи про люди­ну з боку роботодавця. Отже, вони повністю пов'язані з організа­ційними причинами.

Статистика свідчить, що нині в Україні кожні три з чотирьох виробничих травм сталися через ігнорування та нехтування працю­ючими елементарних правил безпеки під час виконання робіт. Отже, переважна більшість нещасних випадків трапляється не з технічних чи технологічних причин, а внаслідок дії людського чинника й не­правильної організації праці.

Розділ 1

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ -ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ .