2.1.2, Державне санітарне законодавство

Державне санітарне законодавство — це сукупність санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, які є обов'язковими для вико­нання документами, що визначають критерії безпеки та нешкідли-

вості для людини чинників середовища й вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності.

У системі державного санітарного законодавства чільне місце посідає Закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благо­получчя населення» (1994).

Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя насе­лення, з метою охорони його здоров'я. Цей Закон визначає відповід­ні права й обов'язки державних органів, підприємств та громадян, встановлює порядок організації санітарно-епідеміологічної служби та державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Створення безпечних для здоров'я умов праці, навчання, відпочин­ку та діяльності людини забезпечує низький рівень захворюваності, від­сутність шкідливого впливу на здоров'я населення чинників навколиш­нього середовища та умов для поширення інфекційних захворювань.

Відповідно до вищезгаданого Закону підприємства повинні роз­робляти санітарні та протиепідемічні заходи й здійснювати конт­роль за виконанням вимог санітарних нормативів щодо безпеки ви­користання, зберігання або транспортування шкідливих для здоро­в'я речовин та матеріалів, а також за скидами, викидами, відходами та безпечністю готової продукції.

Небезпечні чинники фізичної, хімічної, біологічної природи по­требують гігієнічної регламентації, яку здійснює Міністерство охо­рони здоров'я (МОЗ) з метою обмеження інтенсивності або тривало­сті їх дії на здоров'я людини.

Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного чинника допускається лише тоді, коли він має серти­фікат, що засвідчує його державну реєстрацію. Забезпечення сані­тарного благополуччя досягається також шляхом впровадження дер­жавної санітарно-гігієнічної експертизи.

Об'єктами державної санітарно-гігієнічної експертизи є проек­ти національних, регіональних, місцевих і галузевих програм соці­ально-економічного розвитку, документація, що стосується плану­вання й забудови населених пунктів, проекти будівництва, нова тех­ніка, технологія і все те, що може завдати шкоди здоров'ю людей.

Рішення про необхідність та періодичність проведення держав­ної санітарно-гігієнічної експертизи приймає санітарно-епідеміоло­гічна служба.

Складовою частиною санітарного законодавства є такі важливі документи, як санітарні норми, правила, методичні вказівки й реко­мендації, положення та інструкції.

Ключовим у санітарному законодавстві є документ СН 245-71 «Санітарні норми проектування промислових підприємств», який нор­мує санітарні умови праці, санітарну класифікацію виробництв, допу­стимі рівні шкідливих виробничих чинників, вимоги до проектів, тех­нологічних процесів, обладнанння, виробничих будівель і споруд.

Важливими документами санітарного законодавства є «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» (ДСан-ПіН 173-96), «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультра­звуку та інфразвуку» (ДСН 3.3.6.037-99), «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» (ДСН 3.3.6-039-99), «Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» (ДСН 3.3.6-042-99), «Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання» та ін.

Вимоги, що містяться в санітарнрих нормах і правилах, конкре­тизовані в методичних вказівках, рекомендаціях та інструкціях, які видає Міністерство охорони здоров'я.

Крім основних державних документів санітарного законодавства, об'єкти господарювання повинні дотримуватися санітарних норм та правил галузевого і відомчого призначення, інструкцій і наказів МОЗ.

Важливим документом санітарного законодавства є БНіП для всіх видів промислового, комунального та іншого будівництва, а та­кож Державні стандарти України (ДСТУ), Державні нормативні ак-|ти про охорону праці (ДНАОП), Міжнародні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ТОСТ ССБТ), у яких поряд з технічними умовами є санітарні вимоги, що являють собою частку загальнодер­жавного санітарного законодавства.