1.4.5. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці

Для здійснення громадського контролю за дотриманням зако­нодавства про охорону праці на підприємствах обираються уповно­важені трудового колективу з питань охорони праці.

Діяльність уповноважених здійснюється на підставі Типового положення та Положення про роботу уповноважених з питань охо­рони праці, яке розробляється й затверджується на загальних зборах трудового колективу.

Уповноважені з питань охорони праці обираються простою більшістю голосів на загальних зборах колективу. Уповноваженим не може бути працівник, який згідно з посадовими обов'язками від­повідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці (майс­тер, начальник дільниці).

Уповноважені з питань охорони праці мають право безпереш­кодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці й вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з без­пеки та гігієни праці.

Крім того, вони беруть участь у комісіях з розслідування не­щасних випадків і професійних захворювань на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок ор­ганізовує навчання й звільняє уповноважених з питань охорони пра­ці від роботи на передбачений колективним договором строк із збе­реженням за ними середнього заробітку. Звільнення або притягнен­ня їх до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійсню­ється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Чисельність уповноважених визначається рішенням загальних зборів трудового колективу в кожному виробничому підрозділі.

Уповноважені можуть бути одночасно і представниками профе­сійної спілки з питань охорони праці, їх обов'язки можуть бути по­кладені на громадських інспекторів з охорони праці профспілки.

У ситуаціях, коли на виробництві створюється загроза життю або здоров'ю працюючих, уповноважений має право вимагати від майстра припинення роботи на таких робочих місцях.

Якщо уповноважені з питань охорони праці вважають, що про­філактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони мо­жуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці.

Крім вказаного, уповноважені беруть участь у підтвердженні факту наявності на виробництві ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я працівника, якщо він відмовився виконувати із цих причин доручену йому роботу.

Уповноваженим особам з питань охорони праці надається пра­во вносити пропозиції про притягнення до відповідальності праців­ників, які порушують нормативні акти про охорону праці.

ІЗ

■'.( і і

І?

1-4

1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

1.5.1. Розслідування нещасних випадків на виробництві

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захво­рювань тааварій здійснюються відповідно до Положення про поря­док розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професій­них захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів від 21 серпня 2001 р. № 1094.

Дія цього Положення поширюється на підприємства всіх форм власності, на всіх громадян, які є власниками цих підприємств, а також громадян, які виконують роботу за трудовим договором, проходять ви­робничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями й студентами навчальних закладів під час на­вчально-виховного процесу в навчальному закладі, визначає МОН.

Згідно з Положенням нещасними випадками є такі ушкодження здоров'я, як поранення, травми, гострі професійні захворювання та гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, уте­плення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, по­жеж, стихійного лиха, контакту з представниками флори і фауни, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

До гострих професійних захворювань та отруєнь належать такі випадки, що сталися після одноразового впливу небезпечних або шкідливих речовин. До гострих професійних захворювань належать захворювання, які спричинилися дією хімічних речовин, іонізуючо­го випромінювання, значним фізичним навантаженням на організм людини (радикуліт, міозит й ін.).

¹ Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які сталися:

• на території підприємства перед початком роботи і після її закін­чення, якщо робота виконувалася за дорученням роботодавця;

• на транспортному засобі підприємства під час переїзду на робо­ту чи з роботи або при використанні власного транспорту в ін­тересах підприємства;

• поза межами підприємства, якщо робота пов'язана з обслугову-^ ванням об'єктів, переходами між ними, при прямуванні у відряд­ім ження чи у зворотному напрямку за дорученням роботодавця;

І • при виконанні робіт, які не входять до прямих обов'язків пра-I* цівника, але були спрямовані на попередження можливої аварії, '$-1 рятування людей або ліквідацію аварій, пожеж та наслідків сти­хійного лиха на виробничих об'єктах;

• при наданні підприємством шефської допомоги.

За результатами розслідування визнаються пов'язаними з ви­робництвом нещасні випадки, які сталися з працівником унаслідок тілесних ушкоджень при виконанні ним трудових обов'язків. До не­щасних випадків, пов'язаних з виробництвом, відносяться також ті, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я праців­ника внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих чин­ників або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, а робота, що виконувалася, була за медичним висновком йому протипоказана.

|і Усі вищезгадані нещасні випадки визнаються пов'язаними з ви-

і робництвом і про них складається акт за формою Н-1.

її Не складається акт за формою Н-1 і не беруться на облік ті не­щасні випадки, які в процесі розслідування не визнаються пов'яза-

! ними з виробництвом.

і До нещасних випадків, не пов'язаних з виробництвом, відно-; сяться такі, що сталися:

• на території підприємства, але працівник використовував устат-

* кування роботодавця, виконуючи власну роботу;

* • на транспортних засобах підприємства, які працівник викорис-

товував в особистих цілях без дозволу роботодавця;

• 

  унаслідок отруєння алкоголем або іншими речовинами, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах;

• під час викрадання майна або скоєння працівником злочинів або інших правопорушень на території підприємства;

• під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадсь­кому, власному або іншому транспортному засобі, який не на­лежав підприємству.

Якщо в процесі розслідування буде встановлено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, то про такий нещасний ви­падок складається акт за формою НТ («невиробничий травматизм») відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та ведення обліку

Про нещасний випадок свідок, який його виявив, або сам потер­пілий повинні негайно повідомити керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.

Керівник робіт, який одержав повідомлення, зобов'язаний:

• терміново організувати надання медичної допомоги потерпіло­му, у разі необхідності доставити його до лікувального закладу;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця і відповідну проф­спілкову організацію;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тако­му стані, у якому вона була на момент події, якщо це не загро­жує життю й здоров'ю інших працівників.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, повідомляє про це Фонд соціального страхування від нещасного ви­падку, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — ор­ган державної пожежної охорони, у разі гострого професійного захво­рювання — заклад державної санітарно-епідеміологічної служби; утворює комісію та організовує розслідування.

До складу комісії з розслідування входять:

• керівник служби охорони праці (голова комісії);

• керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст;

• представник профспілкової організації.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на тій дільниці, де стався нещасний випадок, до складу комі­сії з розслідування не включається. Там, де немає структурних під­розділів, до складу комісії з розслідування включається представ­ник роботодавця.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, а також визначити, чи відповідають умови праці вимогам правових актів про охо­рону праці;

• з'ясувати обставини й причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, а також встановити осіб, які допустили порушення правових актів про охорону пра­ці, та розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 або акт за формою НТ у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.

До першого примірника акта розслідування додаються пояснен­ня свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схе­ми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця, де стався нещасний випадок.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік, реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Роботодавець протягом доби після закінчення розслідуван­ня повинен затвердити акти за формою Н-1 або НТ.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

• потерпілому або його довіреній особі;

• керівникові підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

• органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування;

• відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

• керівникові служби охорони праці підприємства.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, а за його відсутності — місцевій держадміністрації або органу місцевого самоврядування.

Акти нещасного випадку разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню на підприємстві протягом 45 років. У разі лі­квідації підприємства акти розслідування передаються до архіву.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомили робото­давця або якщо втрата працездатності від нього настала не одразу, не­залежно від терміну, коли він стався, розслідується відповідно з цим Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого.

Нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником іншого підприємства розслідується підприємством, де стався нещас­ний випадок, а береться на облік тим підприємством, представником якого є потерпілий. Акт за формою Н-1 складається комісією, до складу якої входить представник підприємства, працівником якого є потерпілий.

Нещасні випадки з учнями й студентами, що сталися під час проходження виробничої практики під керівництвом особи підпри­ємства, розслідуються й беруться на облік цим підприємством. Не­щасні випадки, що сталися з ними під час практики під керівницт­вом викладача учбового закладу, розслідуються й беруться на облік навчальним закладом.

Контроль за своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи держав­ного нагляду за охороною праці, Фонд соціального страхування від­повідно до їх компетенції.

Держнаглядохоронпраці має право в разі необхідності проводити розслідування нещасного випадку і видавати обов'язкові приписи що­до необхідності визнання цього випадку пов'язаним з виробництвом.

Роботодавець при незгоді з приписом вирішує питання у вищо­му підрозділі Держнаглядохоронпраці або оскаржує припис в уста­новленому порядку.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.