2.1.4. Відповідальність за порушення санітарного законодавства

Чинне законодавство в галузі гігієни праці передбачає відшко­дування збитків, яких завдано здоров'ю працівника внаслідок пору­шення санітарних нормативів та правил.

За грубе порушення санітарного законодавства винні посадові особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.

На посадових осіб, винних у вчиненні санітарних правопору­шень, в адміністративному порядку може накладатися штраф у роз­мірі від шести до двадцяти п'яти мінімальних заробітних плат; на громадян накладається штраф у розмірі від однієї до двадцяти міні­мальних заробітних плат.

Підприємства, які порушують санітарне законодавство під час розробки проектної документації, сплачують штраф у розмірі 25 % і вартості розробки, а за реалізацію забороненої продукції штраф -сплачується в розмірі 100 % вартості реалізованої продукції. За ви­готовлення продукції, яка не відповідає санітарним нормам і є не­безпечною для життя й здоров'я людей, підприємство сплачує штраф у розмірі 100 % вартості випущеної продукції.

Постанови про адміністративну відповідальність та застосуван­ня фінансової санкції виносяться на підставі протоколу про пору­шення санітарних норм і є обов'язковими для виконання.

Підприємства, які порушили санітарне законодавство, що призве­ло до захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимча­сової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки потерпілим, а також компенсувати додаткові ви­трати на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги.

Відповідно до Закону «Про забезпечення санітарного та епідемі­чного благополуччя населення» діяння проти здоров'я людей, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно із ст. 49 Кримінального кодексу.

В. М. Москальова ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЩ

2.1.5. Загальні відомості про умови та фізіологію праці

Масштаби діяльності держави щодо умов праці визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і домінуючими в суспільстві ви­робничими відносинами.

Умови праці — це сукупність чинників виробничого середо­вища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в про­цесі праці.

За більш повним визначенням умови праці — це складне сус­пільне явище, яке формується під впливом соціально-економіч­них, технічних, організаційних і природних чинників, які вплива­ють на здоров'я, працездатність людини, її ставлення до праці та якість життя.

Чинники, що формують умови праці будь-якого виробництва, умовно можна поділити на чотири групи:

• санітарно-гігієнічні елементи зовнішнього середовища: мікро­клімат, шум, механічні коливання, випромінювання, освітлення й т. ін. Усі ці чинники мають конкретні, точно фіксовані рівні та значення;

• психофізіологічні елементи: робоча поза, фізичні та нервово-психологічні навантаження. Для більшості їх ще не існує за­гальних стандартних одиниць вимірювання;

• естетичні елементи: естетичне оформлення робочого місця, зна­рядь та засобів праці й т. ін. Показники рівня цих чинників оці­нюються за допомогою різних експертних оцінок;

• соціально-психологічні елементи визначають характер умов праці — тривалість робочого часу, режим праці та відпочинку, пільги та компенсації за роботу, пов'язану з дією шкідливих чинників, і все те, що створює певний психологічний клімат, у якому відбувається трудовий процес. Ці елементи оцінюються за допомогою соціальних досліджень.

Оцінка умов праці повинна включати сукупну дію всіх еле­ментів виробничого середовища на організм та інтегрувати в єди­ному показнику весь характер їх впливу, який може відчувати людина в процесі предметної діяльності. Із цією метою необхідно зробити аналіз умов праці в рамках кожного структурного підроз­ділу підприємства, щоб вивчити вплив конкретного трудового процесу на стан здоров'я і працездатність робітників і розробити систему профілактичних заходів щодо створення здорових і без­печних умов праці.

В умовах праці існує суттєва різниця в межах навіть одного промислового підприємства, коли поряд з роботами, які здійсню­ються в сприятливих умовах, є дільниці, де виконується важка фі­зична праця під дією шкідливих для здоров'я чинників виробничого середовища.

_ч В історичному аспекті розвитку предметної діяльності людини 1*можна виділити ручну, механізовану та автоматизовану стадії праці.

З кінця XIX століття, коли людина ще користувалася переваж­но тільки м'язовою силою, учені намагалися створити основи класи­фікації умов праці й знайти єдиний критерій оцінки робіт залежно від їх тяжкості.

Головна увага при цьому приділялася енергетичним компо­нентам трудового процесу, і єдиним виміром тяжкості праці була кількість витраченої енергії, що вимірювалася калоріями. Такий підхід був доречним при оцінці робіт, що виконувалися вручну зі значними м'язовими зусиллями. Але він є недостатнім в умовах механізованого та автоматизованого виробництва або при конвеєр­ній організації праці.

На початку XX століття з появою нових видів техніки виникла потреба враховувати психологічні можливості людини, зокрема швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги, емоційний та стре­совий стан і т. ін.

У процесі впровадження автоматизованих систем управління, комплексної механізації та автоматизації виробничих прицесів, пов'язаних з комп'ютеризацією, роботизацією та операторською ді­яльністю, з одного боку, розширилися можливості людини, а з іншо­го, значно змінилися вимоги до її діяльності.

В умовах сучасного виробництва значно змешилася кількість фізичних операцій, пов'язаних з ручною працею, а збільшилася по­треба у висококваліфікованій розумовій праці. При цьому значно ускладнилася проблема узгодження умов праці, конструктивних особливостей машини та обладнання із психологічними та фізіоло­гічними можливостями людини.

Отже, ручні, механізовані та автоматизовані види предметної діяльності відрізняються між собою як величиною фізичних наван­тажень, так і нервово-емоційним напруженням, що безпосередньо впливає на фізичні та психічні можливості організму людини.

Нині виробнича діяльність людини відбувається в складних ер-гатичних системах, в нових виробничих умовах, тому вона має стати об'єктом дослідження з метою виявлення шкідливих чинників, ха­рактерних для конкретного виробничого процесу.

Якщо виробничі процеси відбуваються без впливу шкідливих чинників, такі умови праці вважаються комфортними. За таких умов усі елементи виробничого середовища перебувають у певній гармо­нії з фізіологією людини.

Якщо вплив виробничих чинників відбувається в межах норм або ж один із елементів трохи перевищує встановлені норми, — умови вважаються допустимими; якщо вплив вищий за норму — умови несприятливі.

Розрізняють ще нестерпні умови, за яких людський організм іс­нувати не може, тому для праці в таких умовах людину потрібно ізо­лювати від небезпечного середовища. Цього можна досягти за допо­могою різних технічних засобів шляхом автоматизації, роботизації, дистанційного управління, герметизації й т. ін.