31. Особливості ідеографічного підходу у психосемантиці

В психодиагностике выделяют два подхода измерения и распознавания индивидуально-психологических особенностей человека: номотетический [3] и идеографический [4]. Эти подходы отличаются по следующим основаниям: -понимание объекта измерения; -направленность измерения; -характер методов измерения.

Основание	Номотетический подход	Идеографический подход
Понимание объекта измерения	Понимание личности как набора свойств	Понимание личности как целостной системы
Направленность измерения	Выявление и измерение общих для всех людей свойств личности	Распознавание индивидуальных особенностей личности
Методы измерения	Стандартизованные методы измерения, требующие сопоставления с нормой	Проективные методики и идеографические техники

[3] Номотетический (от лат. Norma – образец) подход – измерение индивидуально-психологических особенностей, требующее соотнесения с нормой. [4] Идеографический (от греч. образ, идея) подход – распознавание индивидуально-психологических особенностей и их описание.

32 Історія виникнення методу репертуарних рішіток

- методика  исследования индивидуальной категориальной структуры личности, предложенная в 1950-х американским психологом Джорджем А. Келли (1905-1967) для изучения того, как человек  воспринимает, интерпретирует, оценивает и прогнозирует свой жизненный опыт и окружающий мир. Техника  Р.Р. (далее - ТРР) является также способом представления соответствующей информации. ТРР используется в различных областях практической деятельности: психологии и психодиагностике, психиатрии, социологии, педагогике, рекламе, дизайне, политике, менеджменте,  профконсультировании, лингвистике, истории, риторике и т.д. Келли, для которого был характерен подчеркнуто субъектно-ориентированный подход  к изучению личности, разрабатывал ТРР в рамках своей теории личностных конструктов ("Психология  личных конструктов", 1955), философским и гносеологическим основанием которой является принцип  "конструктивного альтернативизма": "Когда имеешь дело с миром, всегда есть альтернативные истолкования, доступные для выбора. Никто не должен загонять себя в угол, полностью уступать обстоятельствам или становиться жертвой своей биографии".

33. Проблема розуміння людьми одним одного в теорії особистісних конструктів Дж. Келлі.

У системі Келлі ключовий теоретичний конструкт - це сам термін конструкт: Людина судить про свій світ за допомогою понятійних систем, або моделей, які вона створює і потім намагається пристосувати до об'єктивної дійсності. Це пристосування не завжди є вдалим. Все ж таки без таких систем світ буде чимось настільки недиференційованим і гомогенним, що людина не зможе осмислити його.

Саме ці «понятійні системи, або моделі» Келлі визначив як особові конструкти. Інакше кажучи, особовий конструкт - це ідея або думка, яку людина використовує, щоб усвідомити або інтерпретувати, пояснити або передбачити свій досвід. Він є стійким способом, яким людина осмислює якісь аспекти дійсності в термінах схожості і контрасту.

Кожен з нас сприймає дійсність шляхом власних моделей або конструктов, необхідних для створення несуперечливої картини світу.

Відповідно до уявлення про людей як про учених Келлі стверджує: варто тільки людині припустити, що за допомогою даного конструкта можна адекватно прогнозувати і передбачити якусь подію в своєму оточенні, як вона почне перевіряти це припущення по подіях, які ще не наступили. Якщо конструкт допомагає точно прогнозувати події, людина, ймовірно, збереже його. І навпаки, якщо прогноз не підтвердиться, конструкт, на підставі якого він був зроблений, ймовірно, піддасться перегляду або навіть взагалі може бути виключений. Валідність конструкта перевіряється з погляду його прогностичної ефективності, ступінь якої може мінятися.

Келлі припускав, що всі особові конструкти біполярні і дихотомічні за природою, тобто суть мислення людини полягає в усвідомленні життєвого досвіду в термінах чорного або білого, а не відтінків сірого. Точніше, переживаючи події, людина помічає, що якісь події схожі один на одного і при цьому відрізняються від інших. Наприклад, людина може відмітити, що якісь люди огрядні, а якісь худі; хтось чорний, а хтось білий; хтось багатий, а хтось бідний; до якихось речей небезпечно доторкатися, а до якихось ні. Саме цей когнітивний процес спостереження схожості і відмінностей приводить до формування особових конструктов. Таким чином, принаймні три елементи необхідно для формування конструкта: два з елементів конструкта повинні бути схожими один на одного, а третій елемент повинен відрізнятися від цих двох. І схожість, і відмінність повинні мати місце в межах одного і того ж контексту.

Подібно до магніта, всі конструкти мають два протилежні полюси. То, в чому два елементи вважаються схожими або подібними, називається емерджентним полюсом, або полюсом схожості конструкта; то, в чому вони протилежні третьому елементу, називається імпліцитним полюсом, або полюсом контрасту конструкта. Отже, кожен конструкт володіє емерджентним і імпліцитним полюсами. Мета теорії особового конструкта - пояснити, яким чином люди інтерпретують і прогнозують свій життєвий досвід з погляду схожості і відмінностей.

Проблема розуміння людьми один одного полягає в віднесенні людини до певного полюсу, тобто конструкту, а не розглядання її в цілому. Що можу також перевищувати або навпаки уявлення про індивіда ти ставлення до нього.

34. Загальна характеристика та призначення методу репертуарних решіток. Техника  Р.Р. (далее - ТРР) является также способом представления соответствующей информации. ТРР используется в различных областях практической деятельности: психологии и психодиагностике, психиатрии, социологии, педагогике, рекламе, дизайне, политике, менеджменте,  профконсультировании, лингвистике, истории, риторике и т.д. Суть метода репертуарных решеток заключается в следующем. Индивид самостоятельно или с помощью эксперта извлекает из памяти (осознанной или безсознательной) сугубо индивидуальную информацию об интересующей исследователя области. Особенностью полуформализованного интервью является то, что оно стандартизовано по форме, но индивидуально по содержанию. Этим достигается требование максимально устранить влияние установок эксперта. Полученная индивидуальная информация формализуется и исследуется с использованием социального опыта - универсальными научными методами. На конечном этапе независимая оценка результатов, выводы и практические рекомендации могут быть сделаны экспертом.

Метод репертуарных решеток Дж. Келли находит широкое применение во всех сферах деятельности человека. Вместе с тем, между представлениями Дж. Келли о значении антиципации в поведении человека и методом репертуарных решеток существует громадная пропасть. Именно потому нередко метод репертуарных решеток используют в полном отрыве от концепций о конструктах личности Дж.Келли и от психологии вообще.Метод репертуарных решеток может применяться в качестве самостоятельного метода. Однако, как следует из проведенного выше анализа психодиагностических задач, лучше всего применять репертуарные решетки совместно с другими методиками, такими, как, например, личностные опросники, проективные тесты, самооценочные стандартные шкалы. Это позволит объединить в одном подходе и преимущества нормативных стандартизованных и индивидуально-определенных описаний личности и проанализировать взаимоотношения между ними. Такое совмещение даст возможность реализовать на практике один из важных принципов системного подхода — многоуровневость анализа — и построить целый ряд описаний: личность с точки зрения конкретных групп, группы с точки зрения конкретных личностей, личность с точки зрения конкретного “другого” и самой себя. На этом пути возможно экспериментальное исследование проблемы взаимодействия групповых и индивидуальных смысловых конструктов, субъективных шкал. Значение этой проблемы для практической психодиагностики очевидно и не требует комментариев.

Конструкт — это не обязательно дискретная оппозиция. Как правило, это более или менее дробная шкала. Этим конструкт отличается от концепта. Концепт задает номинальную шкалу (класс, понятие), конструкт как минимум шкалу порядка, а фактически и шкалы более высоких уровней.