45.Процедура та особливості використання техніки самоперсоніфікації.

Метод самоперсоніфікації. Цей метод — варіант методу тріад. Відмінність полягає в тому, що в кожну тріаду в якості одного з елементів входить елемент «Я сам». Цей метод дозволяє виявляти найбільш індивідуально-релевантні конструкти

46.Процедура та особливості використання спеціальних технік викликання конструктів (техніка самоідентифікації, проективні методики).

Метод самохарактеризации

Испытуемому дается следующая инструкция:«Я хочу, чтобы вы описали характер Гарри Бра­уна— предположим, что он главное действующее лицо в пьесе. Составьте это описание от имени его друга, симпатизирующего ему и хорошо его знающего, воз­можно, даже лучше, чем кто-нибудь другой. Начните, например, с высказывания: «Гарри Браун — это...».Испытуемый, конечно, представит себя вместо ми­фического Гарри Брауна.

47.Принципи вибору елементів репертуарної решітки.

Выбор элементов

Элементы следует выбирать так, чтобы они пред­ставляли репрезентативную выборку относительно ис­следуемой области. Если это сфера межличностных отношений, то лучше всего в качестве элементов выбирать людей. Сделать это можно различными спо­собами, например просто предложив испытуемому взять наугад нескольких своих знакомых или подобрать конкретных людей к определенному набору ролевых

персонажей.

Райл и Ланхи (186) придумали, безусловно, очень полезный тип элементов. Каждый элемент — это отно­шение между двумя конкретными людьми. в качестве элементов, как и в простой диадической решетке, берутся единичные отношения. При выборе элементов для решетки необходимо учитывать два важных фактора:

а) Элементы должны находиться в диапазоне при­годности используемых конструктов.

б) Элементы должны репрезентировать выборку, из которой они взяты.

Репрезентативность элементов ролевого списка ис­следовал Митсос (150). У одной группы людей он выявил конструкты¹, используя ролевой список Келли, а у другой — список имен личных друзей испытуемого.

48. Особливості заповнення решіток.

Метод реп-их решіток. Цей термін запропонований автором методу і теорії конструктов Джорджем Келлі. РР є матрицею, яка заповнюється або самим випробовуваним, або експериментатором в процесі обстеження або бесіди. Стовпцям матриці відповідає певна група об'єктів (званих в даній традиції елементами). Як об'єкти можуть виступати люди, предмети, поняття, відносини, звуки, кольори - все, що цікавить психодіагноста. Рядки матриці є конструкти - біполярні ознаки, параметри, шкали. Конструкти або задаються дослідником, або виявляються у випробовуваного за допомогою спеціальних прийомів і процедур виявлення.

В процесі заповнення репертуарних решіток випробовуваний повинен оцінити кожен об'єкт по кожному конструкту або якимсь іншим чином поставити у відповідність елементи конструктам. Визначення репертуарна означає, що елементи вибираються по певних правилах, так, щоб вони відповідали якій-небудь одній області і всі разом були зв'язані осмисленим чином (контекстом) аналогічно репертуару ролей в п'єсі. Передбачається, що, змінюючи репертуар елементів, можна “настроювати” методики на виявлення конструктов різного рівня спільності і що відносяться до різних підсистем. Другий сенс цього визначення полягає в тому, що в техніці РР часто елементи задаються у вигляді узагальнених інструкцій (“чоловік, ровесник, до якого ви відноситеся позитивно ”, “людина, що зробила сильний вплив на ваші погляди ”), репертуару ролей, на місце яких кожна конкретна людина в думках підставляє своїх знайомих людей або конкретні предмети, якщо як елементи задані назви предметів.

Аналіз РР дозволяє оцінити силу і спрямованість зв'язків між конструктамі людини, що заповнила її, виявити найбільш важливі і значущі параметри (глибинні конструкти), лежачі в основі конкретних оцінок і відносин, побудувати цілісну підсистему конструктів, що дозволяє описувати і передбачати оцінки і відносини людини (своєрідну індивідуальну семантичну карту). Деякі типи РР дозволяють виявляти ієрархічні відносини між конструктами.