- •1.Предмет та завдання психосематники.
- •2.Етапи становлення психосемантики як окремої галузі психологічної науки.
- •3. Особливості розвитку експериментальної психосемантики у вітчизняній психології (Артем’єва; Петренко; Шмельов)
- •4.Міждисциплінарні зв*язки психосем. З іншими науками
- •5.Методологічні принципи когнітивної організації свідомості.
- •6.Напрямки розвитку експериментальної психосемантики в межах парадигми *суб*активного* підходу.
- •7. Проблема співвідношення смислу та значення у психосемантиці
- •10. Метод підстановки в психосемантичних дослідженнях
- •11. Метод доповнення в психосемантичних дослідженнях.
- •12. Метод незавершених речень в психосемантичних дослідженнях.
- •14.Метод класифікації в психосемантичних дослідженнях.
- •16. Особливості номотетичного підходу у психосемантиці.
- •8. Асоціативний експеримент як метод психосемантичних досліджень.
- •9. Метод семантического радикала
- •10. Метод підстановки в психосемантичних дослідженнях
- •11. Метод доповнення в психосемантичних дослідженнях.
- •12. Метод незавершених речень в психосемантичних дослідженнях.
- •13. Методи опосередкованого (непрямого) дослідження семантики.
- •14.Метод класифікації в психосемантичних дослідженнях.
- •15.Метод суб'єктивного шкалування (градуальних шкал). Метод субъективного шкалирования
- •Методика э. Рош
- •16. Особливості номотетичного підходу у психосемантиці.
- •19. Конотативні та денотативні х-ки
- •20 Фактори сприймання за Осгудом
- •21. Історія виникнення методу семантичного диференціалу.
- •22. Загальна характеристика методу семантичного диференціалу.
- •23. Процедура побудови семантичного диференціалу
- •25.Невербальний сд
- •26 Біполярний семантичний диференціал
- •27. Монополярний семантичний диференціал
- •29. Особливості використання методу семантичного диференціалу в дослідницькій та практичній діяльності
- •30 Форми та види шкал семантичного диференціалу
- •31. Особливості ідеографічного підходу у психосемантиці
- •32 Історія виникнення методу репертуарних рішіток
- •33. Проблема розуміння людьми одним одного в теорії особистісних конструктів Дж. Келлі.
- •35. Ранговые решетки.
- •36. Решетки зависимости
- •37. Оценочные решетки
- •39. Импликативные решетки
- •40. Решетки сопротивления изменениям.
- •41.Техніки викликання конструктів Елементи можуть викликатися декількома способами:
- •42.Процедура та особливості використання техніки мінімального контексту (тріад).
- •43Процедура та особливості використання техніки «Сходинки».
- •44.Процедура та особливості використання техніки «Піраміда».
- •45.Процедура та особливості використання техніки самоперсоніфікації.
- •46.Процедура та особливості використання спеціальних технік викликання конструктів (техніка самоідентифікації, проективні методики).
- •47.Принципи вибору елементів репертуарної решітки.
- •48. Особливості заповнення решіток.
- •49. Способи та методи аналізу даних решіток.
- •50. Методы ручной обработки и анализа репертуарных решеток(частотный анализ, контент-анализ).
- •52 Кореляційний, факторний аналіз та кластер ний аналіз даних реперт. Решіток (Enquire within).
- •53.Комп'ютерні програми обробки та аналізу даних репертуарних решіток (Келлі-98, Келлі-2000, мисс-2000, IngridX).
- •58.Особливості використання психосемантичних методів в політико-психологічних дослідженнях.
- •59.Особливості використання психосемантичних методів в маркетингових дослідженнях.
- •60.Оцінка ефективності комунікативних впливів психосемантичними методами.
- •61.Психосемантичний аналіз професійних та етнічних стереотипів.
- •64.Психосемантичні методи як інструмент дослідження особливостей сприймання мистецтва.
3. Особливості розвитку експериментальної психосемантики у вітчизняній психології (Артем’єва; Петренко; Шмельов)
"В задачу психосемантики входит реконструкция индивидуальной системы значений, через призму которой происходит восприятие субъектом мира, других людей, самого себя, а также изучение ее генезиса, строения и функционирования. Психосемантика исследует различные формы существования значения в индивидуальном сознании (образы, символы, коммуникативные и ритуальные действия, а также словесные понятия)" (Петренко, 1997, с. 3). "Она объединяет психологические исследования значения, понимаемого в психологии как важнейшая единица психического отражения у человека" (Шмелев, 1983, с. 5).
Одним из программных тезисов экспериментальной психосемантики сознания, тесно соприкасающихся с задачей психосемантики цвета, является следующий: "…Понимание значения как формы обобщения, являющейся дериватом действительности, репрезентированной не только в форме понятий, но и в системно организованном образном плане, требует и анализа психических процессов, на языке которых "записаны" эти значения, анализа формы невербальных значений в человеческом сознании" (Петренко, 1983).
Основным методом операционализации (выявления) коннотативного значения является метод семантического дифференциала (СД), а операциональной формой их представления - многомерное семантическое пространство (См. об этом также: Петренко, 1987; Шмелев, 1983). Многочисленные исследования, проведенные в рамках методологии семантического шкалирования, доказали поразительную межкультурную и межиндивидуальную устойчивость структуры коннотативных значений (Osgood, Suci, Tannenbaum, 1957; Semantic Differential Technique, 1969; Петренко, 1983, 1987; Шмелев, 1983), которая и является измерениями коннотативного "пространства".
В. Ф. Петренко вважає, що конотативне значення найближче (на операційний, але не теоретичній підставі) до поняття особистісний смисл, під яким розуміють ставлення суб´єкта до світу, вираженого у значеннях. Йдеться про «значення» для особистості, яке нерозривно пов´язане з її мотивами і загальною спрямованістю і виявляється у формі емоційного забарвлення того або іншого об´єкта чи явища, а також у формі неусвідомлених установок.
Поділ значення на види ще не означає, що воно розмежоване у внутрішньому світі. У вітчизняній традиції, значення - це єдність представленості об´єкта, можливих дій (практичних або розумових) щодо цього об´єкта і ставлення до нього суб´єкта (Артем´єва, Шмельов).
На противагу цьому підходу, в зарубіжній когнітивній психології і психолінгвістиці значення розуміють як складну багатокомпонентну структуру, яка складається з дрібніших, ніж значення, одиниць. За аналогією до фонетики, де все багатство мовного потоку можна описати за допомогою обмеженого набору фонем, усю кількість значень можна подати обмеженим набором компонентів (схем, маркерів тощо). Більш продуктивними є напрями, які розглядають структуру не стільки одного значення, скільки багатьох значень.