11. Метод доповнення в психосемантичних дослідженнях.

Одной из очень распространённых психолингвистических методик в свое время была методика дополнения, по-другому называемая методика завершения (close procedure). Впервые она была использована американским исследователем Уильямом Тейлором в 1953 г. Сущность методики состоит в деформации речевого сообщения и последующем его предъявлении испытуемым для восстановления.Условием, обеспечивающие возможность восстановления разрушенного сообщения, принцип избыточности речевого сообщения, обеспечивающий при наличии помех (какими являются пропуски элементов текста) более или менее адекватное понимание как устной, так и письменной речи. Метод завершения: респонденту предлагается продолжить предложение или рассказ. Предполагается, что при выполнении данного задания респондент предоставит некую информацию и о себе.

12. Метод незавершених речень в психосемантичних дослідженнях.

Є вдосконаленим варіантом тесту словесних асоціацій, використовується в різних сферах психологічного знання. В психодіагностиці використовується як проективна методика вивчення особистості, зокрема, для вивчення мотивів, потреб, особливостей ставлення до інших людей. В психолінгвістиці для дослідження механізмів синтаксичної організації мовлення і оцінки припустимих варіантів мовних конструкцій. S (суб’єкт) – модальності, O (об’єкт) – властивості.

Данный метод применяется с различными специфическими целями, напр. для изучения личности, оценки аттитюдов, предсказания достижений и идентификации различий между группами. В процессе его использования люди сообщают значительное количество ценной информ. о своей личности.

Метод Н. п. - это метод психол. оценки. Традиционно, первое слово или первые слова, предъявляемые проводящим обследование, наз. "основами". Примерами основ могут служить: Мне нравится...; Что меня раздражает...; Я хочу...;

За прошедшие годы были разработаны сотни разнообразных форм тестов завершения предложений. Наиболее известным и широко используемым из них является Бланк незаконченных предложений Роттера (ISB), разработанный Джулианом Роттером и его коллегами. ISB содержит 40 основ упомянутого выше вида. Его первоначальное назначение состояло в оценке общей адаптированности.

13. Методи опосередкованого (непрямого) дослідження семантики.

Традиційно здійснюються в межах класифікації запропонованої І.Ільяновим. Він класифікував семантичні методи на 2 групи: прямі і непрямі. На думку Петренко, треба розподіляти на 3 групи:

1.прямі 2.опосередковані. 3.непрямі.

До методів опосередкованого дослідження семантики належать експериментальні методики, в яких встановлення семантичних зв’язків здійснюється в непрямий спосіб, тобто через аналіз особливостей протікання тих процесів переробки досліджуваного стимульного матеріалу (запам’ятовування, переключення уваги).

1.Метод звільнення від проективного гальмування, спрямований на вивчення особливостей визначення семантичної відстані. Особливість полягає у врахування „ефекту краю”, відповідно до якого внаслідок ретро та проактивного гальмування при послідовному пред’явленні певного матеріалу, елементи, які знаходяться у середині ряду, запам’ятовуються гірше, ніж ті, що знаходяться спочатку та в кінці ряду .Встановлений нім. психологом Г. Еббінгаузом.

2. Експерименти з асоціативним переносом, в яких вивчалось як заміна слів-стимулів на семантично чи фонетично-близькі слова впливає на успішність відтворення асоціацій.

3.Експерименти, спрямовані на дослідження зв’язку між семантичною організацією матеріалу та успішністю запам’ятовування.

4.Експерименти з бінауральним пред’явленням звукових стимулів 5. Завдання та прийняття рішення про розуміння значення слів. 6.Експерименти з хронометруванням часу прийнятого рішення про істинність або хибність суджень(Коллінз). Суть методики: перед досліджуваним ставлять завдання зробити висновок про поданий матеріал. Найпростіше завдання - ухвалення рішення про те, що було подано, - слово чи не слово («завдання лексичного рішення»). Складнішим є верифікація простих тверджень, таких, як «собака - це тварина». 7.Метод класифікації. Займався розробкою Дж.А.Міллер і вважав, що структура семантичних зв’язків може бути виявлена завдяки процедурі класифікації. Метод осн. на припущенні, що форми класифікації матеріалу відповідають внутр. семантичним зв’язкам цього матеріалу. 8.Метод суб’єктивного шкалування (градуальних шкал).Є одним із способів створення матриць схожості для встановлення зв’язків та визначення ступеню близькості об’єктів дослідж.матеріалу. Осн. перевагою є точність вимірювання, проте вимагає багато часу.