- •Активний центр – це ділянка фермента, що взаємодіє з S. Активних центрів може бути 2, 4, 6, 8. До кожного входять 7-15 амінокислот, що мають такі функціональні групи:
- •Коферменти
- •Нікотинамідні коферменти
- •Піридоксальфосфат (ПАЛФ)
- •Біоцитин
- •Біоцитин - кофермент карбоксилювання (приєднання молекули СО2 до іншої молекули з подовженням ланцюга на 1 атом вуглецю)
- •Тетрагідрофолієва кислота ( ТГФК )
- •ТГФК бере участь в обміні амінокислот (синтез метіоніну, гомоцистеїну), в синтезі нуклеотидів (тиміділату для ДНК та пуринових ядер аденіну і гуаніну), синтезі інших сполук (холіну, креатину, адреналіну).
- •Метилкобаламін
- •Вітаміни групи К
- •Біологічна роль і механізм дії вітаміну Е
- •Трансмембранний перенос речовин
- •Перетравлення ліпідів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Хіломікрони утворюються в слизовій тонкого кишечника, транспортують екзогенні тригліцериди з кишечника в кров через систему лімфатичних судин.
- •Катаболізм триацилгліцеролів
- •Регуляція ліполізу
- •Окислення жирних кислот
- •Окислення гліцеролу (гліцерину)
- •Ліпогенез
- •Біосинтез жирних кислот
- •Послідовність ферментативних реакцій біосинтезу
- •Утворення ненасичених жирних кислот
- •Біосинтез фосфогліцеридів
- •Біосинтез та катаболізм кетонових тіл
- •Патологія ліпідного обміну
- •Ожиріння – це стан, що характеризується надмірним накопиченням триацилгліцеролів в жировій тканині. Розрізняють аліментарне (надмірне споживання їжи) та гормональне (гіпофункція щитовидної залози, кастрація, гіпофізарне, гіпоталамічне).
- •Всмоктування тетрапіролів в кишечнику
- •Патологія пігментного обміну – жовтяниці
- •Хімія та метаболізм нуклеопротеїнів. Молекулярна біологія
- •Номенклатура
- •Будова та функції ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти)
- •Правила Чаргафа
- •Перетравлення нуклеопротеїнів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Особливості синтезу пуринових нуклеотидів
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Поняття про гіперурикемію та її характеристика
- •Причини
- •Лікування подагри
- •Біосинтез піримідинових нуклеотидів
- •Особливості синтезу піримідинових нуклеотидів
- •Джерела атомів карбону та нітрогену піримідинового кільця
- •Утворення цитидилових нуклеотидів
- •Синтез дезоксирибонуклеотидів
- •Утворення тимідилових нуклеотидів
- •Інгібітори синтезу дезоксирибонуклеотидів
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •В основному відбуваються в печінці. Кінцевими продуктами обміну піримідинових нуклеотидів є:
- •Генетичний код. Реплікація ДНК
- •Властивості біологічного коду
- •Поняття про реплікацію
- •Значення реплікаціїї: забазпечує рівномірну, серед дочірніх клітин, передачу спадкової інфлрмації при поділі клітин.
- •Механізм реплікації
- •Ферменти і фактори реплікації ДНК в еукаріот
- •Етапи реплікації ДНК у еукаріот
- •Фактори транскрипції еукаріот
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Інгібітори транскрипції (пригнічують або повністю блокують транскрипцію)
- •Здійснюється на рівні транскрипціі. Виділяють регуляцію двох типів:
- •Регуляція експресії генів у еукаріот
- •І. На рівні структурної організації геному регуляція експресії генів забезпечується особливістю будови хроматину, процесами рекомбінації та ампліфікації генів.
- •Класифікація мутацій
- •Класифікація мутагенів
- •Характеристика мутацій
- •Поняття про репарацію ДНК її механізми та патологію
- •Клітинні комунікаціи. Гормони та інші сигнальні молекули
- •Приклади гормоноподібних речовин
- •Механізми передачі гормонального сигналу
- •Група тропних гормонів аденогіпофіза.
- •Стимулюють функції периферійних ендокринних залоз.
- •Гормони підшлункової залози
- •Гормони як лікарські препарати.
- •1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.
- •Препарати крові
- •Функції крові
- •Хімічний склад крові
- •Фізико-хімічні константи крові
- •Види алкалозу
- •Біохімія еритроцитів
- •Дихальна функція еритроцитів
- •Білки плазми (сироватки) крові
- •Функції білків плазми крові.
- •Структурно-функціональні особливості нирок
- •Кліренс визначають за формулою
- •Ниркова регуляція артеріального тиску
- •Індуктори ферментів метаболізму ксенобіотиків
- •Метаболічна активація ксенобіотиків
- •І фаза метаболізму ксенобіотиків
- •ІІ фаза метаболізму ксенобіотиків
- •Основні реакції кон’югації
∙ ДНК-полімераза α, яка на лідируючому ланцюгу утворює один праймер – олігорибонуклеотид (прблизно складається з 10 рибонуклеотидів), а на відстаючому – кілька праймерів.
Ділянка розкрученої ДНК, на якій відбувається комплементарний синтез дочірніх ланцюгів, називається реплікативною вилкою.
2.Елонгація: в цьому процесі велике значення має антипаралельність ланцюгів ДНК. Так як ланцюги ДНКантипаралельні, а ДНК-полімерази здатні вести синтез в напрямку 5'-3', то механізми елонгації обох антипаралельних ланцюгів різні. А саме синтез лідируючого ланцюга починається від відповідного праймера, іде безперервно в напрямку 5'-3'. Синтез же відстаючого ланцюга відбувається фрагментарно. Починається від одного праймера і закінчується не доходячи до іншого, таким чином утворюючи фрагменти Оказакі. Крім того у еукаріот синтез лідируючого ланцюга відбувається за участю ДНКполімерази δ, а відстаючого ДНК полімераз α і ε. Синтез дочірніх ланцюгів відбувається за принципом комплементарності.
3.Термінація: ДНКполімераза β – відщеплює праймер і заповнює пустоти заново
синтезованими дезоксирибонуклеотидами. За участю ДНК-лігаз відбувається сполучення фрагментів Оказакі. Потім утворені ДНК спіралізуються та суперспіралізуються.
Транскрипція. Процесінг. Інгібітори транскрипції Транскрипція - це синтез РНК на матриці ДНК (переписування інформаціі з мови ДНК
на мову РНК).
Структурною одиницею транскрипції є транскриптон - це ділянка ДНК від промотора до термінатора.
Будова прокаріотичного транскриптона (оперона)
Р О |
S1 S2 Т |
Р - промотор: до ньго приєднюються фактори ініціації транскипції і РНК-полімераза. О - оператор: з ним зв’язуються регулятори транскрипції.
S1, S2 - структурні гени: несуть інформацію про послідовність амінокислот в поліпептиді
Т - термінатор: несе інформацію про припинення синтезу пре-РНК.
В еукаріотичному транскриптоні на відміну від прокаріотичного замість оператора виділяють акцепторну зону (А), до якої приєднюються регулятори транскрипції.
Фактори транскрипції еукаріот
∙ДНК-матриця;
∙Субстратами та джерелами енергіі транскрипції є АТФ, ГТФ, УТФ,
ЦТФ;
∙РНК-полімерази. Серед них розрізняють:
РНК-полімеразу І - знаходиться в ядерці, бере участь в синтезі
пре-рРНК;
РНК-полімеразу ІІ - міститься в нуклеоплазмі, синтезує пре-
мРНК;
РНК-полімеразу ІІІ - розташовується в нуклеоплазмі, забезпечує синтез пре-тРНК;
∙σ (кор) - входить до складу РНК-полімерази та ініціює транскрипцію;
∙ТАТА-фактор, зв’язується з ТАТА-сайтом (бокс Прибнова) на молекулі ДНК і направляє РНК-полімеразу до місця початку синтезу РНК;
∙Zn2+, Mg2+, Mn2+.
Механізм транскрипції у еукаріот
1.Ініціація транскрипції
σ -фактор РНК – полімерази знаходить на ДНК-ланцюгу промотор і зв’язується з ним. Потім ТАТА-фактор взаємодіє з відповідним сайтом на ДНК, що стимулює рух РНКполімерази до місця початку синтезу ДНК (старт сайту). В ході свого руху РНК-полімераза одночасно розкручує ланцюг ДНК.