з’являються клітини мегалобласти), може спостерігатись діарея. Класична форма недостатності вітаміну В9 розвивається внаслідок раціону збідненого на білки, це - “спру” – анемія і пінисті проноси (піна з голад. спру).

Тетрагідробіоптерин

Крім тетрагідрофолієвої кислоти, існує ще один кофермент, який як і фолієва кислота містить птеринове ядро, але не є переносчиком одновуглецевих фрагментів, а транспортує електрони та атоми водню. Він є коферментом ферментів гідроксилювання – фенілаланінгідроксилази, тирозингідроксилази, триптофангідроксилази та деяких інших ферментів. Біоптерин здатен синтезуватись в організмі.

Метилкобаламін

Відноситься до коферментів ІІ групи. Структура складна і включає коринове ядро, в центрі якого розташований атом кобальту.

Метилкобаламін бере участь у реакціях трансметилювання, наприклад, при утворенні метіоніну в складі гомоцистеїн-метилтрансферази (переносить метильний радикал з метилтетрагідрофолату на гомоцистеїн). Здійснюючи ресинтез метіоніну, який виступає в організмі донором метильних груп, метилкобаламін фактично бере участь в утворенні креатину, адреналіну, ацетилхоліну, азотистих основ нуклеїнових кислот та інших біологшічно активних речовин.

В мітохондріях є кофермент 5’-дезоксиаденозилкобаламін, який переносить атоми водню в реакції перетворення метилмалонової кислоти в сукцинат.

Попередником цих коферментів є вітамін В12 (кобаламін). Всмоктування вітаміна В12 в шлунку потребує “внутрішнього фактора Касла”- глікопротеїну.

Добова потреба – 2-5 мкг.Харчові джерела – найбільше В12 в печінці (до 100 мкг на 100 г печінки ). Він також синтезується мікрофлорою кішківника. Недостатність – злоякісна макроцитарна анемія Адісона-Бірмера,

Жиророзчинні вітаміни

Всі жиророзчинні вітаміни є похідними дієнового вуглеводню ізопрену. Вони гідрофобні, входять до складу мембран, і за винятком вітаміну Д, є антиоксидантами. Головними функціями цих вітамінів є коферментна та гормональна. Вони всмоктуються в кишечнику за участю жовчі, тому обтурація жовчних протоків може призвести до вітамінної недостатності. На відміну від водорозчинних ці вітаміни можуть накопичуватись в тканинах і викликати стан гіпервітамінозу (вітаміни А та Д).

Вітамін А (антиксерофтальмічний, ретинол).

Похідне β-іонону. Є дві основних форми вітаміну: ретинол і дегідроретинол. Біологічна дія ретинолу потребує перетворення його в активні метаболіти. Спирт

ретинол окислюється алкогольдегідрогеназою до альдегіду (ретиналя), а далі за участю альдегіддегідрогенази ретиналь окислюється до ретиноєвої кислоти, яка є гормональною формою вітаміну А і діє на рівні геному. Ще один шлях обміну вітаміну А – пов’язаний з участю в акті сприйняття світла і потребує ізомеризації транс-ретинолу в 11-цис-ретинол.

Єтри основних функції вітаміну А:

∙Зорова – здійснюється альдегідною формою вітаміну А.

∙Контроль диференціації та проліферації епітеліальних клітин. Ця функція вітаміну А реалізується на рівні геному і потребує проникнення ретиноєвої кислоти в ядро, де вона зв’язується з рецепторами. Останні набувають здатності зв’язувати інші регулятори (гормони). Цей потрійний комплекс приєднується до ДНК і регулює транскрипцію генів, які експресують фактори диференціації та росту клітин.

∙Участь в розмноженні статевих клітин реалізується ретиноєвою кислотою. Дефіцит вітаміну супроводжується зменшенням продукції сперматозоїдів, яйцеклітин, порушенням імплантації заплідненої яйцеклітини, невиношуванням вагітності.

∙Коферментна функція. Ретинол бере участь в синтезі глікопротеїнів як кофактор глікозилтрансфераз, який переносить олігосахаридні залишки крізь мембрани. Глікопротеїни – основа муцинів – слизів, що вкривають епітеліальні покриви шлунково-