- •Активний центр – це ділянка фермента, що взаємодіє з S. Активних центрів може бути 2, 4, 6, 8. До кожного входять 7-15 амінокислот, що мають такі функціональні групи:
- •Коферменти
- •Нікотинамідні коферменти
- •Піридоксальфосфат (ПАЛФ)
- •Біоцитин
- •Біоцитин - кофермент карбоксилювання (приєднання молекули СО2 до іншої молекули з подовженням ланцюга на 1 атом вуглецю)
- •Тетрагідрофолієва кислота ( ТГФК )
- •ТГФК бере участь в обміні амінокислот (синтез метіоніну, гомоцистеїну), в синтезі нуклеотидів (тиміділату для ДНК та пуринових ядер аденіну і гуаніну), синтезі інших сполук (холіну, креатину, адреналіну).
- •Метилкобаламін
- •Вітаміни групи К
- •Біологічна роль і механізм дії вітаміну Е
- •Трансмембранний перенос речовин
- •Перетравлення ліпідів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Хіломікрони утворюються в слизовій тонкого кишечника, транспортують екзогенні тригліцериди з кишечника в кров через систему лімфатичних судин.
- •Катаболізм триацилгліцеролів
- •Регуляція ліполізу
- •Окислення жирних кислот
- •Окислення гліцеролу (гліцерину)
- •Ліпогенез
- •Біосинтез жирних кислот
- •Послідовність ферментативних реакцій біосинтезу
- •Утворення ненасичених жирних кислот
- •Біосинтез фосфогліцеридів
- •Біосинтез та катаболізм кетонових тіл
- •Патологія ліпідного обміну
- •Ожиріння – це стан, що характеризується надмірним накопиченням триацилгліцеролів в жировій тканині. Розрізняють аліментарне (надмірне споживання їжи) та гормональне (гіпофункція щитовидної залози, кастрація, гіпофізарне, гіпоталамічне).
- •Всмоктування тетрапіролів в кишечнику
- •Патологія пігментного обміну – жовтяниці
- •Хімія та метаболізм нуклеопротеїнів. Молекулярна біологія
- •Номенклатура
- •Будова та функції ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти)
- •Правила Чаргафа
- •Перетравлення нуклеопротеїнів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Особливості синтезу пуринових нуклеотидів
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Поняття про гіперурикемію та її характеристика
- •Причини
- •Лікування подагри
- •Біосинтез піримідинових нуклеотидів
- •Особливості синтезу піримідинових нуклеотидів
- •Джерела атомів карбону та нітрогену піримідинового кільця
- •Утворення цитидилових нуклеотидів
- •Синтез дезоксирибонуклеотидів
- •Утворення тимідилових нуклеотидів
- •Інгібітори синтезу дезоксирибонуклеотидів
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •В основному відбуваються в печінці. Кінцевими продуктами обміну піримідинових нуклеотидів є:
- •Генетичний код. Реплікація ДНК
- •Властивості біологічного коду
- •Поняття про реплікацію
- •Значення реплікаціїї: забазпечує рівномірну, серед дочірніх клітин, передачу спадкової інфлрмації при поділі клітин.
- •Механізм реплікації
- •Ферменти і фактори реплікації ДНК в еукаріот
- •Етапи реплікації ДНК у еукаріот
- •Фактори транскрипції еукаріот
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Інгібітори транскрипції (пригнічують або повністю блокують транскрипцію)
- •Здійснюється на рівні транскрипціі. Виділяють регуляцію двох типів:
- •Регуляція експресії генів у еукаріот
- •І. На рівні структурної організації геному регуляція експресії генів забезпечується особливістю будови хроматину, процесами рекомбінації та ампліфікації генів.
- •Класифікація мутацій
- •Класифікація мутагенів
- •Характеристика мутацій
- •Поняття про репарацію ДНК її механізми та патологію
- •Клітинні комунікаціи. Гормони та інші сигнальні молекули
- •Приклади гормоноподібних речовин
- •Механізми передачі гормонального сигналу
- •Група тропних гормонів аденогіпофіза.
- •Стимулюють функції периферійних ендокринних залоз.
- •Гормони підшлункової залози
- •Гормони як лікарські препарати.
- •1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.
- •Препарати крові
- •Функції крові
- •Хімічний склад крові
- •Фізико-хімічні константи крові
- •Види алкалозу
- •Біохімія еритроцитів
- •Дихальна функція еритроцитів
- •Білки плазми (сироватки) крові
- •Функції білків плазми крові.
- •Структурно-функціональні особливості нирок
- •Кліренс визначають за формулою
- •Ниркова регуляція артеріального тиску
- •Індуктори ферментів метаболізму ксенобіотиків
- •Метаболічна активація ксенобіотиків
- •І фаза метаболізму ксенобіотиків
- •ІІ фаза метаболізму ксенобіотиків
- •Основні реакції кон’югації
Друга фаза - кон’югація – приєднання до проміжних метаболітів ендогенних молекул, таких як глутатіон, глюкуронова і сірчана кислоти та ін.
Індуктори ферментів метаболізму ксенобіотиків
Індукція ферментів – це явище посилення синтезу молекул фермента під впливом його субстратів. Організм приймає міри для швидшого видалення чужорідної речовини. Ефект індукції лежить в основі явища ослаблення дії лікарських засобів при їх довготривалому використанні: снодійні препарати швидко втрачають здатність викликати сон, а щоб приспати алкоголіка потрібно в декілька разів збільшити дозування засобів для наркозу.
Індуктори: барбітурати, стероїдні гормони, поліциклічні вуглеводні (бензпірен, метилхолантрен), етиловий спирт, ацетон, тютюновий дим.
Інгібітори ферментів метаболізму ксенобіотиків Конкурентні. Наприклад, етанол - інгібітор метаболізму метанолу чи етиленгліколю.
Неконкурентні (пригнічують активність ензиму, модифікуючи останній, але не подібні до субстрату). Наприклад, дисульфірам (антабус) - інгібітор альдегіддегідрогенази, обумовлює зростання вмісту ацетальдегіду і токсичну реакцію у людини, яка вживає етанол. Цей ефект використовується для лікування алкоголізму.
Метаболічна активація ксенобіотиків
Біотрансформація може супроводжуватись посиленням біологічної активності ксенобіотика: утворюється реактивний метаболіт. Загальною властивістю реактивних метаболітов є їх висока електрофільність. Вони реагують із багатими на електрони нуклеофільними молекулами – білками та нуклеїновими кислотами. Так, хлороформ, відомий засіб для наркозу, перетворюється на бойову отруйну речовину (фосген), а парацетамол (анальгетик) – на N-ацетилпарабензохінонемін, який викликає центролобулярний некроз печінки. До речовин, здатних утворювати токсичні метаболіти, відносяться канцерогени (бензпірен, нітрозамін), мутагени, гепатотоксини.
Наприклад, в процесі окислення і деметилювання нітрозодиметиламіну утворюється карбкатіон, здатний алкілювати ДНК, перетворюючи гуанін на метилгуанін. Зміна структури ДНК – це мутація, і якщо репарація ДНК не відбувається, то може виникнути рак.
І фаза метаболізму ксенобіотиків
Більшість реакцій І фази метаболізму ксенобіотиків проходить в ендоплазматичному ретикулумі (ЕПР) печінки, легенів, слизової оболонки тонкого кишківника.
При руйнуванні клітини цистерни ЕПР розриваються, утворюється замкнений пухірець - мікросома, звідси і назва – мікросомальні ферменти. Вони каталізують реакції окислення, гідроксилування, декарбоксилування, дегалогенування, відновлення, гідроліз ефірів тощо.
І фаза метаболізму ксенобіотиків локалізована в мембранах ЕПР - система цитохрому Р-450, яка включає декілька функціональних білків, об’єднаних у два електроннотранспортні ланцюги, в яких цитохром родини Р-450 є головним діючим елементом.
До складу 1-го ланцюга входить НАДФН-цитохром-P450-редуктаза, яка переносить електрони і протони від НАДФН на флавінові коферменти (ФАД та ФМН). Потім електрони переходять на цитохром Р-450, який віддає їх на кисень. Молекула О2 відновлюється до атомарного кисню (О), що вмонтовується в ксенобіотик за участю ферменту монооксигенази, та іону кисню (О2-), який сполучається з протонами з утворенням води.
Другий ланцюг складається з НАДН-цитохром-b5-редуктази, яка переносить електрони і протони від НАДН на ФАД. Утворений ФАДН2 переносить електрони на цитохром b5, який