- •Активний центр – це ділянка фермента, що взаємодіє з S. Активних центрів може бути 2, 4, 6, 8. До кожного входять 7-15 амінокислот, що мають такі функціональні групи:
- •Коферменти
- •Нікотинамідні коферменти
- •Піридоксальфосфат (ПАЛФ)
- •Біоцитин
- •Біоцитин - кофермент карбоксилювання (приєднання молекули СО2 до іншої молекули з подовженням ланцюга на 1 атом вуглецю)
- •Тетрагідрофолієва кислота ( ТГФК )
- •ТГФК бере участь в обміні амінокислот (синтез метіоніну, гомоцистеїну), в синтезі нуклеотидів (тиміділату для ДНК та пуринових ядер аденіну і гуаніну), синтезі інших сполук (холіну, креатину, адреналіну).
- •Метилкобаламін
- •Вітаміни групи К
- •Біологічна роль і механізм дії вітаміну Е
- •Трансмембранний перенос речовин
- •Перетравлення ліпідів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Хіломікрони утворюються в слизовій тонкого кишечника, транспортують екзогенні тригліцериди з кишечника в кров через систему лімфатичних судин.
- •Катаболізм триацилгліцеролів
- •Регуляція ліполізу
- •Окислення жирних кислот
- •Окислення гліцеролу (гліцерину)
- •Ліпогенез
- •Біосинтез жирних кислот
- •Послідовність ферментативних реакцій біосинтезу
- •Утворення ненасичених жирних кислот
- •Біосинтез фосфогліцеридів
- •Біосинтез та катаболізм кетонових тіл
- •Патологія ліпідного обміну
- •Ожиріння – це стан, що характеризується надмірним накопиченням триацилгліцеролів в жировій тканині. Розрізняють аліментарне (надмірне споживання їжи) та гормональне (гіпофункція щитовидної залози, кастрація, гіпофізарне, гіпоталамічне).
- •Всмоктування тетрапіролів в кишечнику
- •Патологія пігментного обміну – жовтяниці
- •Хімія та метаболізм нуклеопротеїнів. Молекулярна біологія
- •Номенклатура
- •Будова та функції ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти)
- •Правила Чаргафа
- •Перетравлення нуклеопротеїнів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Особливості синтезу пуринових нуклеотидів
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Поняття про гіперурикемію та її характеристика
- •Причини
- •Лікування подагри
- •Біосинтез піримідинових нуклеотидів
- •Особливості синтезу піримідинових нуклеотидів
- •Джерела атомів карбону та нітрогену піримідинового кільця
- •Утворення цитидилових нуклеотидів
- •Синтез дезоксирибонуклеотидів
- •Утворення тимідилових нуклеотидів
- •Інгібітори синтезу дезоксирибонуклеотидів
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •В основному відбуваються в печінці. Кінцевими продуктами обміну піримідинових нуклеотидів є:
- •Генетичний код. Реплікація ДНК
- •Властивості біологічного коду
- •Поняття про реплікацію
- •Значення реплікаціїї: забазпечує рівномірну, серед дочірніх клітин, передачу спадкової інфлрмації при поділі клітин.
- •Механізм реплікації
- •Ферменти і фактори реплікації ДНК в еукаріот
- •Етапи реплікації ДНК у еукаріот
- •Фактори транскрипції еукаріот
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Інгібітори транскрипції (пригнічують або повністю блокують транскрипцію)
- •Здійснюється на рівні транскрипціі. Виділяють регуляцію двох типів:
- •Регуляція експресії генів у еукаріот
- •І. На рівні структурної організації геному регуляція експресії генів забезпечується особливістю будови хроматину, процесами рекомбінації та ампліфікації генів.
- •Класифікація мутацій
- •Класифікація мутагенів
- •Характеристика мутацій
- •Поняття про репарацію ДНК її механізми та патологію
- •Клітинні комунікаціи. Гормони та інші сигнальні молекули
- •Приклади гормоноподібних речовин
- •Механізми передачі гормонального сигналу
- •Група тропних гормонів аденогіпофіза.
- •Стимулюють функції периферійних ендокринних залоз.
- •Гормони підшлункової залози
- •Гормони як лікарські препарати.
- •1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.
- •Препарати крові
- •Функції крові
- •Хімічний склад крові
- •Фізико-хімічні константи крові
- •Види алкалозу
- •Біохімія еритроцитів
- •Дихальна функція еритроцитів
- •Білки плазми (сироватки) крові
- •Функції білків плазми крові.
- •Структурно-функціональні особливості нирок
- •Кліренс визначають за формулою
- •Ниркова регуляція артеріального тиску
- •Індуктори ферментів метаболізму ксенобіотиків
- •Метаболічна активація ксенобіотиків
- •І фаза метаболізму ксенобіотиків
- •ІІ фаза метаболізму ксенобіотиків
- •Основні реакції кон’югації
Патологія – гіпофункція (евнухоідизм) – супроводжується фемінізацією.
Гормони підшлункової залози
Інсулін – синтезується β-клітинами острівців Лангерганса. Білок з 2 ланцюгів (21 і 30 амінокислот), комплексується з іонами цинку. Регуляція секреції нервова, метаболічна (збільшення рівня глюкози крові) і тропна (соматоліберин, соматотропін і соматостатин).
Біологічна дія: 1. Стимулює транспорт глюкози в клітин, фосфорилюючи транспортер глюкози-4.
Прискорює утилізацію глюкози в клітинах – стимулює гліколіз через активацію глюко-, фрукто- і піруваткінази, пентозний шлях (глю-6-фосфатдегідрогеназа), синтез глікогену (глікогенсинтетаза). 3. Ліпогенна дія (депонування жирів в жировій тканині і печінці) через стимуляцію синтезу жирних кислот і тригліцеридів; гальмує ліполіз. 4.Стимулює анаболічні процеси (прискорює транспорт амінокислот в клітини і синтез з них білка). 5. Ростостимулююча дія.. Клітини-мішені містять рецептори для інсуліну, які поєднують три функції: власне рецептора, трансдуктора і фермента.
Патологія : дефіцит інсуліну проявляється цукровим діабетом, збільшення – гіперінсулінізмом.
Глюкагон – пептид з 29 амк. Синтезується α-клітинами. Регуляція синтезу метаболічна. Антагоніст інсуліну. Головна мішень – гепатоцити і адипоцити.
Біоефекти: 1. Стимуляція глікогенолізу через активацію ц-АМФ-залежної глікогенфосфорілази і гальмування глікогенсинтетази. 2.Активація глюконеогенезу з амінокислот шляхом збільшення синтезу фосфоенолпіруваткарбоксикінази. 3. Стимуляція ліполізу в жировій тканині – вихід жирних кислот в кров.
Гормони як лікарські препарати.
1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.
Біохімія крові
Кров – рідка тканина організму (різновид сполучної). Об’єм крові становить біля 7% маси тіла (5,2 л) у чоловіків, 6% (3,9л) - у жінок, понад 10% - у новонароджених.
Кров складається з рідкої частини - плазми та формених елементів (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). В нормі плазма становить 55-60% об’єму крові, формені елементи – 40-45% (з яких 39-44% - еритроцити, 1% - інші клітини). Відсоткове співвідношення форменних елементів до плазми називають гематокритом. Сироватка крові – рідка частина плазми крові, яка залишилась після її зсідання (без фібриногену).
Препарати крові
1.Цільна кров та консервована (цитратна, оксалатна, гепаринізована та ін).
2.Препарати комплексної дії (нативна плазма, альбумін та ін.).
3.Імунологічні препарати (гамаглобуліни, інтерферони та ін.).
4.Гемостатичні препарати (тромбін, гемостатична губка, тромбоцитарна маса, фібриноген та ін.)
5.Антианемічні (еритроцитарна маса та ін.).
Функції крові
1.Дихальна функція - транспорт кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень.
2.Трофічна функція – транспорт поживних речовин до клітин, де вони використовуються в анаболічних та катаболічних процесах.
3.Екскреторна функція – транспорт кінцевих метаболітів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, білірубіну та ін.) й продуктів біотрансформації ксенобіотиків (лікарських засобів, токсичних речовин) до органів виділення (нирок, легень, кишечнику, шкіри та ін.).