- •Активний центр – це ділянка фермента, що взаємодіє з S. Активних центрів може бути 2, 4, 6, 8. До кожного входять 7-15 амінокислот, що мають такі функціональні групи:
- •Коферменти
- •Нікотинамідні коферменти
- •Піридоксальфосфат (ПАЛФ)
- •Біоцитин
- •Біоцитин - кофермент карбоксилювання (приєднання молекули СО2 до іншої молекули з подовженням ланцюга на 1 атом вуглецю)
- •Тетрагідрофолієва кислота ( ТГФК )
- •ТГФК бере участь в обміні амінокислот (синтез метіоніну, гомоцистеїну), в синтезі нуклеотидів (тиміділату для ДНК та пуринових ядер аденіну і гуаніну), синтезі інших сполук (холіну, креатину, адреналіну).
- •Метилкобаламін
- •Вітаміни групи К
- •Біологічна роль і механізм дії вітаміну Е
- •Трансмембранний перенос речовин
- •Перетравлення ліпідів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Хіломікрони утворюються в слизовій тонкого кишечника, транспортують екзогенні тригліцериди з кишечника в кров через систему лімфатичних судин.
- •Катаболізм триацилгліцеролів
- •Регуляція ліполізу
- •Окислення жирних кислот
- •Окислення гліцеролу (гліцерину)
- •Ліпогенез
- •Біосинтез жирних кислот
- •Послідовність ферментативних реакцій біосинтезу
- •Утворення ненасичених жирних кислот
- •Біосинтез фосфогліцеридів
- •Біосинтез та катаболізм кетонових тіл
- •Патологія ліпідного обміну
- •Ожиріння – це стан, що характеризується надмірним накопиченням триацилгліцеролів в жировій тканині. Розрізняють аліментарне (надмірне споживання їжи) та гормональне (гіпофункція щитовидної залози, кастрація, гіпофізарне, гіпоталамічне).
- •Всмоктування тетрапіролів в кишечнику
- •Патологія пігментного обміну – жовтяниці
- •Хімія та метаболізм нуклеопротеїнів. Молекулярна біологія
- •Номенклатура
- •Будова та функції ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти)
- •Правила Чаргафа
- •Перетравлення нуклеопротеїнів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Особливості синтезу пуринових нуклеотидів
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Поняття про гіперурикемію та її характеристика
- •Причини
- •Лікування подагри
- •Біосинтез піримідинових нуклеотидів
- •Особливості синтезу піримідинових нуклеотидів
- •Джерела атомів карбону та нітрогену піримідинового кільця
- •Утворення цитидилових нуклеотидів
- •Синтез дезоксирибонуклеотидів
- •Утворення тимідилових нуклеотидів
- •Інгібітори синтезу дезоксирибонуклеотидів
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •В основному відбуваються в печінці. Кінцевими продуктами обміну піримідинових нуклеотидів є:
- •Генетичний код. Реплікація ДНК
- •Властивості біологічного коду
- •Поняття про реплікацію
- •Значення реплікаціїї: забазпечує рівномірну, серед дочірніх клітин, передачу спадкової інфлрмації при поділі клітин.
- •Механізм реплікації
- •Ферменти і фактори реплікації ДНК в еукаріот
- •Етапи реплікації ДНК у еукаріот
- •Фактори транскрипції еукаріот
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Інгібітори транскрипції (пригнічують або повністю блокують транскрипцію)
- •Здійснюється на рівні транскрипціі. Виділяють регуляцію двох типів:
- •Регуляція експресії генів у еукаріот
- •І. На рівні структурної організації геному регуляція експресії генів забезпечується особливістю будови хроматину, процесами рекомбінації та ампліфікації генів.
- •Класифікація мутацій
- •Класифікація мутагенів
- •Характеристика мутацій
- •Поняття про репарацію ДНК її механізми та патологію
- •Клітинні комунікаціи. Гормони та інші сигнальні молекули
- •Приклади гормоноподібних речовин
- •Механізми передачі гормонального сигналу
- •Група тропних гормонів аденогіпофіза.
- •Стимулюють функції периферійних ендокринних залоз.
- •Гормони підшлункової залози
- •Гормони як лікарські препарати.
- •1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.
- •Препарати крові
- •Функції крові
- •Хімічний склад крові
- •Фізико-хімічні константи крові
- •Види алкалозу
- •Біохімія еритроцитів
- •Дихальна функція еритроцитів
- •Білки плазми (сироватки) крові
- •Функції білків плазми крові.
- •Структурно-функціональні особливості нирок
- •Кліренс визначають за формулою
- •Ниркова регуляція артеріального тиску
- •Індуктори ферментів метаболізму ксенобіотиків
- •Метаболічна активація ксенобіотиків
- •І фаза метаболізму ксенобіотиків
- •ІІ фаза метаболізму ксенобіотиків
- •Основні реакції кон’югації
4.Захисна функція – захист організму від порушень внутрішнього гомеостазу чужорідними білками та іншими макромолекулами, що забезпечується за рахунок різних типів лейкоцитів, специфічних білків і складних ферментних систем плазми крові.
5.Участь в гемостазі. Здатність забезпечити рідкий стан крові, а в разі ушкодження стінки судини – зупинити кровотечу шляхом взаємодії систем згортання та протизгортання крові.
6.Терморегуляторна функція – перенос тепла від більш до менш енергоємних органів. Забезпечується високою теплоємністю та теплопровідністю крові.
7.Гуморальна - транспорт гормонів та інших біорегуляторів від ендокринних органів до органів-мішеней.
8.Підтримка кислотно-лужної рівноваги, осмотичного тиску та водно-сольового балансу.
Хімічний склад крові
Цільна кров складається з води на 75-85%, сухого залишку – до 21%, низькомолекулярних речовин – 1,5-2%. Вміст гемоглобіну – 130-160 г/л.
Плазма містить 90% води, та 10% сухого залишку (неорганічні й органічні речовини). Неорганічні речовини плазми: натрій – 130-157 ммоль/л, калій – 3,4-5,3 ммоль/л,
кальцій – 2,3-2,7 ммоль/л, фосфати – 1-2 ммоль/л та ін.
Органічні речовини плазми поділяються на високомолекулярні та низькомолекулярні. Високомолекулярні органічні речовини представлені переважно простими та
складними білками (загальний білок – 65-85 г/л, фібриноген – 2-4 г/л). В плазмі крові за рахунок фібриногену білка міститься на 2-4 г/л більше, ніж в сироватці. У новонароджених кількість білка в плазмі дещо менша (50-60г/л) і сягає рівня дорослих на 3 році життя.
Органічні низькомолекулярні речовини поділяються на безазотисті (глюкоза, холестерин, кетонові тіла, гліцерол, ПВК, жирні кислоти та ін.) та азотвмісні (небілковий азот крові або залишковий азот складає - 14-28 ммоль/л).
Залишковий азот (rest-азот) складається з сечовини (50%), вільних амінокислот (25%), креатиніну (2,5-7,5%), креатину (5%), сечової кислоти (4%), аміаку та індикану (0,5%), решта - білірубін, холін, глутатіон та інші продукти білкового обміну.
Азотемія - зростання вмісту залишкового азоту в крові більше 35 ммоль/л. Розрізняють ретенційну та продукційну азотемію.
Ретенційна азотемія виникає при порушенні виведення азотистих сполук з сечею, особливо за рахунок сечовини.
Причини: ниркова недостність (гломерулонефрит, гострий тубулярний некроз та ін.), позаниркові - обтурація сечових шляхів, серцево-судинна недостатність, крововтрати, тривала діарея, блювота.
Продукційна азотемія - надлишкове надходження азотистих сполук в кров при посиленому розпаді білків (сечовина зростає помірно, до 10 ммоль/л). Причини: опіки, травми, інфекційні захворювання, туберкульоз, цукровий діабет.
Фізико-хімічні константи крові
1.Щільність крові – в нормі становить 1,050–1,064 г/мл, плазми - 1,024–1,030 г/мл, клітин - 1,080–1,097 г/мл.
2.В’язкість крові. Зумовлена тим, що у судинах кров знаходиться в постійному русі. Кров
має високу в’язкість – в 4-5 разів вище ніж у води, за рахунок високого вмісту еритроцитів. 3. Осмотичний тиск - визначається осмотичною концентрацією, тобто сумою всіх частинок, які містяться в одиниці об’єму. Осмотичний тиск плазми крові становить 7,6-8,1 атм (762788 кПа). Він обумовлений головним чином хлоридом натрію, а також іншими низькомолекулярними речовинами, які містяться в плазмі. Регулює обмін води між плазмою і форменними елементами.
Частина осмотичного тиску (біля 0,03 атм), створеного білками крові, переважно альбумінами, називається онкотичним тиском. Саме він регулює водний обмін між плазмою