31.Усна народна творчість другої половини 17 ст.?

Важливою рисою формування й становлення української культури, особливо з другої половини XVII ст., була підпорядкованість її розвитку і інтересам визвольної боротьби-українського народу проти гніту шляхетської Польщі, проти наступу католицизму й унії. Однією з найважливіших ознак народності і нації та необхідною умовою розвитку національної культури є наявність єдиної мови, яка обслуговує всі класи і є загальнонародною. Уже в літературних памятках чітко відбито риси, властиві українській мові. У другій половині XVII ст. українська мова, особливо розмовна, розвивалася далі. Офіційно-канцелярською, державною мовою в Литовській державі була «руська мова», що склалася на основі староруської мови часів Київської Русі. «Руська мова» стала важливим етапом у формуванні української і білоруської національних мов. До цієї мови дедалі активніше вливалися елементи народної, «посполитої» мови, якою говорили народні маси. Найяскравіше формування української мови і участь народних мас у творенні духовної культури виявилися в усній народній творчості. У другій половині XVII ст. продовжувала розвиватися обрядова народна поезія, що своїми початками сягає в давнішні часи,— весільні пісні, поховальні голосіння, колядки, щедрівки, веснянки тощо.Та особливе місце в усній народній творчості цього періоду займають історичні пісні та народні думи — героїчний епос України.

32.Вертеп і вертепна драма в українській культурі?

На розвиток сучасного мистецтва, зокрема, театрального на українських землях великий вплив мав розвиток і поширення вертепу. Вертеп – це не є щось нове, його коріння сягає грецької культури – театру Діоніса. «Вертепом» називали театр, у якому вистави розігрували ляльками на паличках (маріонетками) у великій дерев'яній дво- або триповерховій скриньці. Вертеп – це вид народної драми, усної народної поетичної творчості, примхливе поєднання містерійних і народних мотивів. Інше подібне значення вертепу – «старовинний ляльковий театр, де ставилися релігійні і світські п'єси». На 1667 р. припадає перша документальна згадка про вертепне дійство, або різдвяну драму, яке влаштовувалося на щорічне свято народження Ісуса Христа. Існують й інші припущення щодо першого вертепу: це 1591 і 1639 рр. Вертепна гра на довгий час стала традиційною різдвяною, святковою розвагою українського народу. Точну дату зародження вертепу в Україні встановити неможливо. Серед учених, дослідників вертепів немає одностайності щодо року його появи. Перші згадки про існування вертепу на терені України з’являються вже в кінці XVI століття. Про появу вертепної драми в Галичині висловився, зокрема, відомий радянський історик театру Всеволодський-Гернгросс: “На Україні вертепна драма відома з кінця XVI ст. (1586 р.), звідси вона перейшла в Білорусію і Великоросію”. На думку етнографа Миколи Маркевича, вертепні драми з’явилися на початку XVII ст. (1600–

1620 рр.), за часів гетьмана Конашевича-Сагайдачного, який відновив братську школу й Академію в Києві. Історію вивчення вертепів неможливо уявити без постаті І.Франка. Дослідник доклав чимало зусиль для вивчення цього складного мистецького явища в Галичині.