70.Люблінська унія як чинник посилення соціально-економічного та духовного гніту населення укр..Земель.

Люблінська унія-1569р.: Польща і Литва обєдналися в єдину державу – Річ Посполиту. Наслідки унії для України: майже всі укр..землі обєдналися в одній державі. Обєднання сприяло інтенсивному розвитку економіки, а з іншого боку – посиленню експлуатації селян. Укр. Міста перетворювалися на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку торгівлі. Поширюється католицизм, почався наступ на православ’я. Наслідки Люблінської унії: український народ зазнав закріпачення й тяжкого феодального гноблення , насаджувався католицизм, розгорнулася національно – визвольна боротьба, український народ втрачав свою політичну верхівку , яка полонізувалася та переходила до католицької віри.

71.Освіта в у.16-17 ст. Українські полемісти 16-17 ст. Вплив їхніх ідей на розбудову духовного життя суспільства

Тривалий час основним типом навчальних закладів були початкові, парафіяльні (приходські) школи при православних монастирях і церквах. Рівень та форми навчання в них вже не відповідали вимогам часу. Після утворення Речі Посполиту у 1569 році в Україні з'явилися єзуїтські колегіуми — по суті вищі школи, які були добре організовані і фінансово забезпечені. Головною умовою прийому до єзуїтського коледжу було сповідування католицизму. Ці навчальні заклади виконували функцію окатоличування і о Можна назвати імена князя Андрія Курбського, який втік від немилості Івана Грозного і в містечку Міляновичі на Волині створив цілий культурний гурток, князя Юрія Слуцького, який у своєму маєтку зібрав багатьох діячів культури України, Білорусії та інші. Одним з найбільш відданих українській культурі людей був князь Костянтин Василь Острозький. У 1576 р. у своєму маєтку він відкрив перший православний колегіум, куди для роботи були запрошені фахівці з ряду європейських країн. У колегіумі вивчалися давньослов'янська, грецька і латинська мови, а також цикл дисциплін, який називався за традицією «сім вільних наук»: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Важливу роль Петро Могила зіграв і в справі розвитку освіти. У 1632 році на базі братської школи і школи Києво-Печерської лаври був створений новий колегіум, який був названий його ім'ям. У основі 12-річного курсу навчання знаходилися «сім вільних наук». В 1—3 класах вчили основ латинської мови, граматики, а після 5-го класу учні (спудеї) повинні були вільно володіти латиною аж до укладання промов і віршів, у 8—12 класах вивчали богословські науки. Класи філософії включали схоластичну філософію, логіку, фізику, метафізику, етику, математику, географію, основи наук про Землю і космос. Це по суті була вища світська освіта. А з 1690 року в колегіумі зорганізовано вищі богословські студії. Вчилися діти всіх станів — від аристократів до козаків і селян. У навчальному процесі використовувалися такі прогресивні форми, як дискусії, театральні вистави, заохочення кращих учнів (спудеїв), складання екзаменів комісії (а не одному професору), спільні заходи студентів і викладачів. Важливо, що колегіум мав гуртожиток, що було рідкістю на той час. У 1736 році у колегіумі навчалися, крім українців, росіяни та білоруси, а також 127 студентів з європейських країн. У 1701 році з ініціативи гетьмана Мазепи колегіуму було присвоєне звання академії.

72.Соціально-філософські погляди Прокоповича і Яворського.

Філософські погляди Ф.Прокоповича базувалися на об'єктивному ідеалізмі. Він доводив, що Бог існував «раніше буття світу… як найдосконаліший розум». Виникнення світу речей за Ф.Прокоповичем сталося шляхом божественної еманації (випромінювання, витікання). Треба сказати, що ці погляди (близькі до неоплатонізму) поширювалися ще в Киівській Україні-Русі. Але поряд з тим у творах Ф. Прокоповича є багато тверджень, які тяжіють до пантеїзму та деїзму. Так в своїй «Натурфілософії» він пише: «Під природою розуміють самого Бога». Або в іншому місці: «Повне визначення природи збігається з Богом щодо природних речей, в яких Він з необхідністю існує і які Він рухає. Звідси випливає, що це визначення не лише природи…, а воно, очевидно, відноситься й до матерії і форми», «У природі існує й живе Бог», «Бог є в речах», «природа зберігається Богом, а це все одно, що зберігаються субстанції». Це дуже близько до дефініції Дж. Бруно «Бог в речах», або Б.Спінози: «…сам всесвіт і є Бог». Одночасно Ф.Прокопович виступає проти антропоморфізму в розумінні Бога: «Не розумно міркують ті, — говорить він,- які думають, що Бог є подібним до складу людини і що нібито він має і голову, і бороду, і руки, і ноги та всі інші тілесні члени». На думку Прокоповича погляди «антропоморфітів, які буєсловили про Бога, що він має подібні тілесному складові нашому органи» є не що інше як залишки первинних вірувань стародавніх народів.

Філософські погляди митрополита Яворського виявляють у ньому типового представника барокової схоластики, що характеризувала перший етап розвитку Києво-Могилянської школи. Його філософський курс є прикладом синтезування, в межах цього типу схоластики, комплексу філоських ідей, що становилили підґрунтя духовної спадщини домогилянської доби, з філософськими здобутками європейського Заходу. У ньому значне місце займала логіка як метод дослідження істини, викладалося вчення про три логічні операції: поняття, судження й умовисновки.Процес пізнання істини Яворський поділяє на чуттєве й інтелектуальне. Визнаючи важливість і докладно розглядаючи чуттєве пізнання, вищим і досконалішим уважає інтелектуальне, яке пов'язує з діяльністю раціональної душі, що, забезпечуючи вихід людського мислення на контакт з вищим буттям, уможливлює пізнання істини. Самопізнання розуміє не лише як самовдосконалення (що характерно для мислителів домогилянського періоду), а й як вивчення анатомії, фізіології та психіки людини. У курсі натурофілософії він розглядає проблеми матерії і форми, простору, часу, руху. Не сприймаючи геліоцентричної системи Коперника, докладно викладає її у своєму філософському курсі. У розумінні історії дотримувався принципу провіденціалізму, вважаючи, що історичні події передвизначені Богом. Ґрунтуючись на українських духовних і політичних традиціях, митрополит Яворський виступав переконаним прихильником розмежування світської й духовної влади, обстоював автономію церкви, непорушність її переказу, традицій і обрядів.

73.Основні риси творчості Сковороди

Творчість Сковороди є безсистемною і символічною. Через символи він прагне досягти гармонії людини з суспільством.

Повторює дивіз Сократа – пізнай себе поринь у себе. Стверджуючи, щ о основне завдання – це зрозуміти емоційно вольові прагнення людини. Основним органом у людини є серце.

Виступив засновником кордо центризму – напрямок філософії у дослідженні серця. Зміст філософського вчення Сковороди викладений у таких працях «Алфавіт»,»Наркіз»,»Дружина Лотова» . Творчість базується на 2-х концепціях – вчення про 3 світи та 2 натури.

82.Конституційний процес в Україні .Основні положення Конституції України та їх значення для утвердження правової культури в суспільстві

Українська Конституція,яка була прийнята влітку 1996 р.,проголошує гарантії свободи мистецької творчості й широкий доступ громадян до всього комплексу культурних надбань народу,не беручи до уваги політичні переконання.Ухвалено низку галузевих законодавчих аква,зокрема закони України про бібліотеки,творчі спілки.музеї,кінематографію,благодійництво.Було зроблено важливі кроки у справі реформування системи організації культурного життя визначено приорітети державної політики в галузі зроблені певні кроки з метою збереження й підтримки центрів духовного життя сформовано концептуальні напрями розвитку розвитку української культури якими визначено що культура укр..суспільства- важливий чинник нац.безпеки.Першочергове значення надається підтримці й розвитку культур національних меншин,усіх етнічних груп, які мешкають в Україні

79.Архітектура часів козаччини і ГетьманщиниУ 18ст. інтенсивно розвивалися образотворче мистецтво та архітектура.Архітектура характеризується новими рисами:виникненням по новому спланованих міст ,створених архітектурних композиції і ансамблівКрім нового будівництва, у XVII столітті на кошти козацької старшини були перебудовані у новому бароковому стилі древні Софійський і Михайлівський золотоверхі собори, церкви Києво-Печерської лаври. Фасади були затиньковані (оштукатурені) та декоровані, іншої, більш складної форми набули куполи соборів. Будівництво досягло особливого розмаху при гетьмані І. Мазепі. За словами Ф. Прокоповича, Київ стараннями Івана Мазепи перетворився в новий Єрусалим

75 Григо́рій (Георгій, Юрій) Кони́ський (* 20 (9) листопада 1717, Ніжин (тепер Чернігівська область) — + 13 (2) лютого 1795, Могильов, Білорусь) — український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч.Походив з шляхетської родини. Освіту здобув у Київській Академії (1728—1743).1745 — став професором цієї академії. Викладав піїтику, риторику, філософію. 1751 (за ін. даними, 1752) року став ректором Київської Академії. 1755 — переїхав до Могильова, де був єпископом могилівським. З 1783 р. — архієпископ білоруський.Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією.Автор віршів, надрукованих у підручнику поетики, драми «Воскресіння мертвих» (поставлена 1747 року у Київській Академії, опублікована в «Летописях русской литературы», 1860). До драми додано 5 інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії.Автор ряду історичних праць: «Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego…» (1767), «Историческое известие о Белорусской епархии» (1776), «Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью» (1847).Відстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії і за навернення уніатів на православ'я.Дослідники відзначають, що вірші Кониського написані в стилі бароко, а в проповідях він схилявся до простішого класичного стилю. Твори Кониського були видані у Петербурзі (1835) у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892 року. Деякі історики приписували Кониському авторство «Історії Русів».26 серпня 1993 року рішенням Синоду Білоруської Православної Церкви Георгія Кониського було причислено до лику місцевошанованих святих.