88 Внесок українських митців у перемогу у ввв(1941-1945рр)

Важким випробуванням для українського народу стала Друга світова війна. Особливості культурних процесів воєнних років повністю диктувалися екстремальними умовами часу. На службу фронту була поставлена наука. Вірші, статті українських літераторів на захист Вітчизни з'явилися в газетах вже в перші дні війни. Це такі твори, як «Ми йдемо на бій» П. Тичини, «Клятва» М. Бажана, вірші Л. Первомайського. Частина письменників перебувала в евакуації, деякі залишилися на окупованій території, більшість же була на фронті, активно співпрацювали з армійською, фронтовою, республіканською періодикою ("За Радянську Україну!, «За честь Батьківщини!»). З Москви українською вела передачі радіостанція «Радянська Україна» (П. Панч, О. Копиленко, Д. Білоус). У Саратові була організована робота радіостанції ім. Т.Шевченка (Я.Галан, К. Гордієнко, В. Владко). Діяла пересувна прифронтова радіостанція «Дніпро». У воєнні роки одним з головних жанрів стала публіцистика. Офіційні органи, зокрема Спілка письменників України, деякі редакції знаходились в Уфі. Там видавався тижневик «Література і мистецтво», з 1943 р. поновився випуск журналів «Україна» і «Перець». Було випущено декілька книг: «Україна у вогні», «Україна звільняється». Видавнича діяльність не обмежувалася сучасністю. Великими тиражами вийшли твори українських класиків. У роки війни українські письменники створили такі твори, як «Україна у вогні» О. Довженка, який виявив себе як талановитий публіцист, «Похорони друга» П. Тичини, «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, поетичний цикл «Україно моя!». Переваги цих творів були очевидні в порівнянні з риторично-офіційним тоном більшості поетичних і прозаїчних творів 30-х років. Значний розвиток в роки війни отримує документальне кіно. Кінооператори здійснили справжній подвиг, донісши людям і залишивши нащадкам безцінні свідчення історії. О. Довженко зняв документальні стрічки «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні».

77.Типологія культур,основні критерії її класифікації.

Культура дуже складне,багатогранне поняття.Сам термін бере свій початок у Давньому Римі і походить від лат. Culture,що означає «обробіток»,«розвиток»,«шанування».Спочатку під словом культура малося на увазі обробіток землі.Поняття культури в широкому розумінні можна визначити як спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності.Це поняття відображає об'єкти,які включають все створене людьми,всю сукупність продуктів людської діяльності,суспільних форм організації,процесів,інститутів,все,що вже зроблено,робиться і буде зроблено людиною в майбутньому.У більш вузькому сенсі,культура являє собою сукупність духовних і матеріальних цінностей даного суспільства в даний відрізок часу.Типологія культури як наукова діяльність передбачає формування підходів до осмислення феномена «культура» з урахуванням її своєрідності як соціального явища.Існує величезна кількість підстав для класифікації і з причини цього величезна кількість різних типів культури.Для найбільш повного і плідного вивчення феномена культури застосовується метод класифікації,або типології.Типологія культури вирішує завдання впорядкованого опису і пояснення різнорідного за складом безлічі об'єктів культури.Типологія культури-метод наукового пізнання,в основі якого лежить розчленовування соціокультурних систем і об'єктів та їх групування за допомогою узагальненої ідеалізованої моделі або типу.Типологія культури-класифікація культур за типом та визначення місця конкретної культури в культурно-історичному процесі;як метод дослідження включає діахронний і синхронний підходи:1.діахронний(або історичний)-підхід до предмета через «тимчасові ряди»,2.синхронний-розгляд предмета в «зупиненому миті», «зараз». Історична типологія культури.Ця типологія невипадково отримало назву історичної,це означає,що типи культури виникли не одночасно.Історична типологія виділяє три основних історичних типи культури:архаїчний,традиціоналістський,індивідуально-творчий.Шпенглер виділяє вісім «великих культур»:1.єгипетську,2.індійську,3.вавілонську,4.китайську,5.греко-римську,6.візантійсько-ісламську,7.західноєвропейську(фастівську),8.культуру майя.В якості нової культури,за Шпенглером,гряде російсько-сибірська

79.Архітектура часів козаччини і ГетьманщиниУ 18ст. інтенсивно розвивалися образотворче мистецтво та архітектура.Архітектура характеризується новими рисами:виникненням по новому спланованих міст ,створених архітектурних композиції і ансамблівКрім нового будівництва, у XVII столітті на кошти козацької старшини були перебудовані у новому бароковому стилі древні Софійський і Михайлівський золотоверхі собори, церкви Києво-Печерської лаври. Фасади були затиньковані (оштукатурені) та декоровані, іншої, більш складної форми набули куполи соборів. Будівництво досягло особливого розмаху при гетьмані І. Мазепі. За словами Ф. Прокоповича, Київ стараннями Івана Мазепи перетворився в новий Єрусалим

74.Кордоцентризм і його місце в історії духовності українського етносу Кордоцентризм - це філософія серцяХХ ст. характеризується тенденцiєю до формування нової парадигми свiтосприйняття. Вiдбувається перегляд усталених пiдходiв i оцiнок, утверджується дiалогiчне, плюралiстичне розумiння iсторико-фiлософського процесу. В iсторико-фiлософськiй науцi зменшується кількість “бiлих плям”, оскiльки стало зрозумiлим, що замовчування певних постатей або явищ, так само як i применшення їх ролi, веде до збiднення фiлософської думки, до звуження масштабiв мислення. Найбільш яскраве відбраження вона знайшла у Григорія Сковороди та філософії Памфіла Юркевича. Памфіл Юркевич, зокрема, відводить серцю особливе місце в своїх філософських пошуках, вважаючи його осередком усіх сутнісних сил людини. “Філософія серця” з'являється як філософська основа українського романтизму та знаходить своє відображен працях Чимало дослідників розглядали проблему “філософії серця” та її місце