Тема 10

Персонали

Брежнєв Леонід (1906—1982) — державний та партійний діяч. Наро­дився на Катеринославщині в сім'ї службовця. В 1927 р. закінчив Курсь­кий землевпорядно-меліоративний технікум, у 1935 р. — Дніпродзер-жинський металургійний інститут. У 1938 р. стає завідувачем відділу, у лютому 1939 р. — секретарем Дніпропетровського обкому партії. У 1941 — 1945 pp. на політичній роботі в діючій армії. У 1946 р. — перший секретар Запорізького, у 1947 р. — Дніпропетровського обкомів партії. З 1950 р. — перший секретар ЦК КП Молдавії. У 1952 р. став секретарем ЦК КПРС. У 1964 р. — Генеральний секретар ЦК КПРС.

Корольов Сергій (1906—1966) — учений-механік, конструктор ракетно-космічних систем. Народився в м. Житомирі у сім'ї вчителя. У 1924 р. закін­чив Одеську професійно-технічну школу. Навчався в Київському політехніч­ному інституті. Закінчив Московське вище технічне училище (1930) і почав працювати в Центральному аерогідродинамічному інституті. З 1934 р. — ке­рівник відділу ракетних літальних апаратів, у 1942—1946 pp. — заступник головного конструктора двигунів. Зробив видатний внесок у розробку потуж­них ракетних систем. Під його керівництвом як головного конструктора ство­рено ракети-носії, пілотовані космічні кораблі "Восток", "Восход".

Підгорний Микола (1903—1983) — державний і партійний діяч. Наро­дився на Полтавщині в робітничій родині, у 1917 р. пішов працювати слю­сарем. Після закінчення Київського технологічного інституту харчової про­мисловості (1931) працював на підприємствах цукрової галузі України. У 1942—1944 pp. — директор Московського технологічного інституту харчо­вої промисловості. До 1953 р. — перший секретар Харківського обкому КПУ, у 1953—1957 pp. — другий, у 1957—1963 pp. — перший секретар ЦК КПУ. З грудня 1965 р. — голова Президії Верховної Ради СРСР. Член Політбюро ЦК (1966). З 1977 р. — на пенсії.

Хрущов Микита (1894—1971) — партійний і державний діяч. Народився на території Курської області. В1938—1949 pp. (з перервою квітень — листо­пад 1947 р.) — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 pp. — водночас Го­лова Раднаркому. Під час війни — член військових рад кількох фронтів. З березня 1953 р. — секретар, з вересня 1953 до жовтня 1964 р. — перший сек­ретар ЦК КПРС, одночасно (1958—1964) — голова Ради Міністрів СРСР.

Шелест Петро (1908— 1996) — партійний та державний діяч. Народився на Харківщині. Трудову діяльність почав у 1923 р. робітником на залізниці. Після закінчення Маріупольського металургійного інституту (1935) працю­вав на заводах Маріуполя і Харкова. З 1940 р. — секретар Харківського міськкому КП(б)У. Під час війни працював у партійних органах Челябінсь­ка, Саратова. У 1948—1954 pp. — директор заводів у Ленінграді та Києві. У 1957—1962 pp. — перший секретар Київського обкому, у 1968—1972 рр.-

348

Україна в 1945—1991 pp.: трансформації суспільного розвитку

перший секретар ЦК Компартії України. Був членом Політбюро ЦК КПРС (1966—1972).

Щербицький Володимир (1918—1990) — партійний і державний діяч. Народився на Дніпропетровщині. У 1955 р. — перший секретар Дніпропет­ровського обкому партії, в 1957 р. — член президії і секретар ЦК Компартії України. В 1961 — 1963 і 1965—1972 pp. — голова Ради Міністрів УРСР. У 1972—1989 pp. — перший секретар ЦК КПУ.

Найважливіші події

1964,14 жовтня — Пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова від обов'язків Першого секретаря ЦК партії і голови Ради Міністрів СРСР, звинувативши в суб'єктивізмі й волюнтаризмі, адмініструванні та поспішному експеримен­туванні, порушенні норм партійного життя, принципів партійного керівниц­тва. Першим секретарем ЦК КПРС обрано Л. Брежнєва, посереднього по­літика, крайнього консерватора. Його діяльність спрямовувалася на збере­ження в незмінному вигляді панівного режиму.

Грудень — звернення групи українських комуністів до комуністів усьо­го світу, в якому вони протестували проти проявів відродження сталінізму та політики централізації, русифікації неросійських народів.

1972. 25 травня — обрання на Пленумі ЦК Компартії України першим секретарем ЦК В. Щербицького — людини, близької до Л. Брежнєва, який дотримувався обраного курсу повного підпорядкування Москві. На цій по­саді працював до осені 1989 р.

1973. 20 лютого — постанова ЦК Компартії України про книгу П.Ю. Ше­леста "Україно наша Радянська", в якій її автора звинувачено в ідеалізації української історії, запорозького козацтва. Книгу було вилучено з бібліотеч­них фондів республіки.

1976, 9 листопада — утворення правозахисної організації — Українсь­кої гельсінкської групи (УГГ), головним завданням якої було ознайомлення урядів країн — учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі та світо­вої громадськості з фактами порушень на території України Загальної де­кларації прав людини та гуманітарних статей, прийнятих Гельсінкською на­радою.

1980, 29 березня — заява Українського патріотичного руху про деколоні­зацію СРСР, в якій підбивалися підсумки репресій в Україні, починаючи з 1972 р., і вимагалась деколонізація СРСР та вихід України зі складу Радянсь­кого Союзу.

1983, 26 травня — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про до­даткові заходи для удосконалення вивчення російської мови в загально­освітніх навчальних закладах союзних республік", якою для русифікації був установлений режим найбільшого сприяння.

1986, 26 квітня — аварія на Чорнобильській АЕС.

349