- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 11
грес українських націоналістів. В основу ідеології покладений інтегральний націоналізм (домінування національних інтересів над іншими, найвища цінність — українська нація, пріоритет національної держави, політики над економікою). Вимагають виходу України із СНД. Стійкі противники будь-яких форм автономії на території України, федеративно-земельного устрою держави.
Проте реальне життя набагато складніше, ніж програмні засади цих партій. До партійного будівництва активно залучаються працівники недержавного сектора, і реалізація через партії їхніх бізнес-інтересів істотно змінює реальний характер їх діяльності. Виникли або трансформувалися у "партії-холдинги" такі організації: СДПУ(о) (лідер партії В. Медведчук), "Демократичний Союз" (засновник О. Волков), "Трудова Україна" (В. Коно-валюк), Демократична партія України (Г. Антоньєва), Партія зелених України (В. Кононов). Домінування адміністративних важелів простежувалося при створенні таких партій, як Народно-демократична та Партія регіонів.
Тип "партії під лідера" властивий дрібним партіям, лідери яких є досить відомими політиками і бізнесменами: "Справедливість" (І. Чиж), Українська соціал-демократична партія (В. Онопенко), "Єдина родина" (О. Ржавсь-кий)та ін.
Вибори до Верховної Ради у 2002 р. засвідчили, що репрезентантами інтересів певної частини населення змогли стати такі виборчі блоки партій і партії: "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" (отримав 23,57 % голосів виборців і відповідно 70 мандатів), Комуністична партія України (19,98 % голосів виборців, 59 мандатів), "За єдину Україну" (11,77 % голосів виборців, 35 мандатів), Соціалістична партія України (6,87 % голосів виборців, 20 мандатів), "Виборчий блок Юлії Тимошенко" (7,26 % голосів виборців, 22 мандати), СДПУ(о) (6,27 % голосів виборців, 19 мандатів) отримавши прохідний відсоток голосів. Привертає увагу той факт, що слабкість багатьох політичних партій спонукала їх до створення блоків як напередодні виборів 1998 p., такі у 2002 р. Якщо у 1998 р. ефективність блокування була низькою (до парламенту з дев'яти утворених блоків потрапив тільки один — СПУ-СелПУ — 8,7 %), то у 2002 р. партійні коаліції були більш структурованими, хоч і в останньому випадку особистості лідерів блоків відіграли провідну роль.
Перехідний характер багатьох процесів у сучасному українському суспільстві, нестабільність політичного життя істотно впливають на ставлення населення до багатопартійності та діяльності багатьох партій. Стабільний та однорідний електорат протягом 10 років незалежності мали здебільшого лише дві партії — Комуністична партія України і Народний рух України. Багатьом партіям не вдається належним чином представляти інтереси навіть тих прошарків, які задекларовані у назві партії чи блоку (програш блоку "Жінки за майбутнє" при 50 % жінок серед голосуючих на виборах є дуже показовим. Те саме стосується "Російського блоку", Партії зелених України). Загалом до багатопартійної системи ставлення населення дуже
368
Розбудова незалежної України
суперечливе, і поки що партії не змогли добитися одностайного схвалення навіть факту свого існування.
На початку 2003 р. в Україні було 125 політичних партій. Проте багато з них існують лише на папері. Тому перевірка діяльності цих партій Міністерством юстиції України привела до скорочення їх кількості до 96. Свідоцтва 28 політичних партій були анульовані за поданням Мін'юсту до Верховного суду.
Нові стимули для розвитку політичні партії отримали завдяки ухваленню Верховною Радою 27 листопада 2003 р. проекту закону про фінансування політичних партій з бюджету, яке буде проводитися за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Фінансується статутна діяльність партій, не пов'язана з участю у виборах до органів державної влади, місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб, та відшкодовуються витрати партій, що входили до виборчих блоків партій, пов'язані з фінансуванням їхньої передвиборчої агітації під час виборів народних депутатів України. Щорічний обсяг фінансування становить 0,01 розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на кількість громадян, внесених до списку виборців на останніх виборах народних депутатів України.
Таким чином, незважаючи на всі труднощі та суперечності, в Україні діють політичні партії, які з кожним роком набувають необхідного досвіду політичної боротьби, намагаються розширити свою електоральну базу, здобути авторитет і прихильність виборців. Це об'єктивно сприяє подальшому розвитку суспільної сфери українського суспільства.
Основні терміни і поняття
Громадянське суспільство — сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави і в якій переважають громадянські цінності. Громадянське суспільство представлене через добровільні громадські організації і громадські рухи, політичні партії, незалежні засоби масової інформації, вибори і референдуми, залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (суди присяжних). Ця структура може називатися громадянським суспільством лише тоді, коли в ній панують цінності громадянської культури, спілкування відбувається на засадах добровільності й толерантності.
Демократизація — це запровадження засад, перебудова держави, суспільства на демократичних принципах, поетапний процес подолання авторитаризму. На першому етапі демократизація вирішує завдання формування конкурентної політичної системи, прийняття конституції і досягнення консенсусу з принципових питань функціонування політичної системи суспільства. На другому етапі відбувається адаптація суспільства до нового політичного механізму.
369