- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 11
ція. Остаточне рішення буде прийматися 26 країнами—членами НАТО." (Див.: Скробат И. Новый формат международных отношений: от блоков к коалициям // http://dialogs.org.ua)
Підбиваючи підсумки аналізу взаємовідносин Україна — НАТО, необхідно зазначити, що в сучасному світі відбувається перехід від системи відносин, що базуються на міжнародних альянсах, до відносин, що базуються на ситуативних союзах і коаліціях. Прикладом може слугувати направлення українського військового контингенту в Кувейт та Ірак на підтримку акції США за обставин, коли це не було схвалено ні ООН, ні НАТО.
3. Україна в СНД: політичні та економічні взаємовпливи. Обговорення питання щодо історії заснування СНД та розвитку відносин України з учасниками Співдружності необхідно розпочати з пояснення передумов створення цієї організації. Розпад СРСР — це зрушення світового масштабу, виникнення 15 самостійних держав на його терені несло в собі як могутній потенціал національно-демократичного піднесення, так і загрози дестабілізації і збройного протистояння. Саме розуміння відповідальності за цивілізоване розлучення колишніх республік було важливим аргументом для керівників держав. Стратегічна мета нового об'єднання полягала в створенні умов для розв'язання політичних та економічних проблем між республіками, що виникли ще за часів СРСР, а також у формуванні підґрунтя для цивілізованих міждержавних відносин у майбутньому. На занятті варто обговорити зміст Мінської угоди від 8 грудня 1991 р. та Алма-Атинської декларації від 21 грудня 1991 р.
Проте від самого початку статус СНД задекларований не був. Росія небезпідставно розраховувала використати цю організацію для збереження контролю над усім простором колишнього СРСР. Про це свідчив характер документів, прийнятих у перші роки, зокрема Угоди про сили спільного призначення на перехідний період (лютий 1992 p.), Договору про колективну безпеку (травень 1992 p.), Договору про укладення економічного союзу (вересень 1993 р.). У них передбачалося створення наднаціональних органів, здатних самостійно узгоджувати принципово важливі проблеми. Тому ставлення до СНД з боку України завжди визначалося принципом непорушності суверенітету держави. Через це Україна не погоджується на надання СНД статусу суб'єкта міжнародного права.
Час довів, що незважаючи на всю складність розвитку контактів у рамках СНД, ця організація є важливим інструментом для коригування і гармонізації відносин.
У рамках СНД діє близько 90 міждержавних, статутних і міжгалузевих органів, з них у 58 Україна бере активну участь. Переважна більшість із цих організацій розміщені в Росії (понад 50), 10 — на території Білорусі, 3 — в Україні (робоча група Міждержавної науково-технічної ради, Міждержав-
426
Розбудова незалежної України
на координаційна рада з науково-технічної інформації, Рада з питань туризму). По одній організації діє в Таджикистані та Туркменістані.
У СНД відбувається складний процес відходу від відносин за зразком міжреспубліканських до реально міждержавних. Необхідно звернути увагу на те, що держави задекларували різні пріоритети у зовнішній політиці: в Україні за стратегічну мету була визнана європейська інтеграція; Білорусь, Казахстан, Узбекистан більш прагматично наголошували на пріоритеті відносини з Росією, Туркменістан оголосив стратегічними партнерами Іран і Туреччину. На поглибленні контактів з ісламським світом розраховує Азербайджан. З кожним роком все більш суттєві відмінності простежуються у внутрішньополітичному розвитку. Країн, що декларують пріоритет демократичних цінностей (Росія, Україна, Грузія), менше, ніж авторитарних. До останніх можна віднести Білорусь, в якій демократичні інститути контролюються президентом О. Лукашенком, а також Туркменістан, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан. Придушення опозиції, намагання перетворити виборну владу на спадкову, подовження понад конституційні норми перебування на вищих посадах — все це стало реальністю внутрішньополітичного життя цих країн.
Незважаючи на всі відмінності, об'єднавчим фактором для всіх пострадянських країн залишаються економічні зв'язки, сформовані ще за роки СРСР. Ці держави все ще економічно взаємозалежні й доповнюють одна одну. Важливим чинником для конструктивних дій є те, що в країнах СНД моделі економічного реформування мають багато спільного, а набутий кожною окремою країною досвід є повчальним і корисним. Враховуючи, що економічна трансформація є більш тривалою за політичну, то саме ця складова стала реальним підґрунтям для розвитку СНД. Певну роль відіграв і фактор історичної та національно-культурної спорідненості, який поки що є невід'ємною реалією на просторі СНД. Окрім того, держави СНД успадкували від часів СРСР спільність організацію інститутів державного управління, і ця подібність ще залишається, важливе значення для пострадянського простору має його "російськомовність".
Реальними кроками України є розгортання двосторонніх відносин з країнами СНД. Відносини з Росією є стратегічними і водночас досить складними, адже утворення незалежної України досьогодні викликає негативну реакцію як у політичної еліти, так і у широких кіл громадськості Росії. Обговоріть зі слухачами, що єднає ці держави, а що призводить до дистанцію-вання України від Росії. До факторів спільності можна віднести реформування системи політичної влади, курс на демократичне державотворення і трансформацію в економічній сфері, слов'янську єдність і православне віросповідання, спільне історичне життя.
Проте 90-ті pp. XX ст. виявилися досить напруженими у двосторонніх відносинах. У чому причина такого загострення? Довгий час епіцентром напруженості в українсько-російських відносинах залишалися проблеми, по-
427