- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 11
Основні терміни і поняття
Вето (від лат. veto — забороняю) — правовий інструмент для висловлювання негативного ставлення одного державного органу до рішень іншого. Розрізняють абсолютне (заборона на виконання конкретного рішення) і відносне (введення в дію залежить від нового голосування і подання за нього кваліфікованої більшості голосів) вето.
Геополітика — напрям політичної думки, який вивчає взаємодію політичних явищ і процесів з природно-географічними факторами. Під кутом зору впливу на сферу безпеки і перспективи розвитку держави вивчають географічне розташування держави, природні ресурси, розташування торговельних шляхів та ін. Різноманітність природного середовища створює різноманітні людські спільноти. Головні засади геополітики стали основою доктрин атлантизму, нового світового порядку під проводом США. Ідеї геополітики застосовуються при розробці міжнародної політики держав.
Глобальні проблеми — проблеми, які відображають взаємозв'язок і взаємозалежність сучасної цивілізації і мають надрегіональний, наднаціональний характер, від їх розв'язання залежить майбутня доля людства і вирішити їх можна також спільними зусиллями всіх народів.
Декларація міжнародна — публічне висловлювання, в якому формулюються позиція або принципи щодо важливої міжнародної справи; може мати характер правових зобов'язань; заяви державних діячів щодо важливих міжнародних проблем мають характер декларації міжнародної.
Інтеграція міжнародна — тенденція до об'єднання держав у більші угруповання. Можлива за наявності спільних інтересів держав у відповідних сферах, а також спільності політичних цілей, засад політичного та економічного устрою, єдності правових норм та ін. Передбачає тривалий процес інституціональної підготовки. ЄС — тип політичної, НАТО — військово-політичної інтеграції.
НАТО (North Atlantic Treaty Organization — NATO) — військовий союз держав Європи (Бельгія, Нідерланди, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, Франція (вийшла з військової організації у 1966 р.) США, Канади. Утворена 4 квітня 1949 р. Задекларовані цілі: охорона свободи, спільної спадщини і цивілізації своїх народів, які спираються на засади демократії, свободи людини і права. Збройний напад на одну з дер-жав-членів розглядається як напад на всі держави альянсу. Головні органи: Атлантична рада, Рада постійних представників — постійний консультативний орган, Військовий комітет — вищий військовий орган, який складається з начальників генеральних штабів усіх держав — членів. До 1989 р. — головний інструмент "стримування" СРСР і ОВД. У 1991 р. створена Північноатлантична Рада Співробітництва для встановлення відносин з країнами Центрально-Східної Європи.
430
Розбудова незалежної України
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, що об'єднує майже всі країни світу (185). Утворена 24 жовтня 1945 р. Членами ООН можуть бути лише суверенні держави. Головні органи: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем, Міжнародний Суд. Виконавчим органом ООН є Рада Безпеки: 5 постійних членів (Велика Британія, Китай, США, Російська Федерація, Франція) і 10 держав, які обираються на основі принципу "географічної справедливості". Рада Безпеки несе відповідальність за справи миру і безпеки.
Рада Європи — міжнародна організація, утворена 5 травня 1949 р. Десять західноєвропейськими державами (Бельгія, Велика Британія, Данія, Нідерланди, Ірландія, Люксембург, Норвегія, Франція, Швеція). Налічує більш як 40 країн-членів. Головні органи — Комітет Міністрів, який складається з міністрів закордонних справ усіх держав-членів, Парламентська Асамблея. Має діючі органи: Європейський суд з прав людини, Конгрес місцевих і регіональних органів влади Європи та ін. Рішення Комітету міністрів є обов'язковим для всіх членів Ради Європи. Правовою основою діяльності є Статут і Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, ще близько 200 конвенцій, прийнятих за роки діяльності Ради Європи.
Співдружність Незалежних Держав (СНД) — створена після розпаду СРСР 8 грудня 1991 р. (Білорусь, Росія, Україна). 21 грудня 1991 р. до СНД приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан. Не увійшли Прибалтійські країни, Грузія (приєдналася пізніше). У 1993 р. був прийнятий Статут СНД. Має діючі органи: Рада глав держав, Рада глав урядів, Рада міністрів закордонних справ, Консультаційно-координаційний комітет, Міжпарламентська асамблею, Комісія з прав людини, Господарський суд, Рада спільної безпеки, Рада міністрів оборони, Міждержавний економічний комітет та ін.
Персонали
Грищенко Костянтин (нар. 1953). Закінчив у 1975 р. Московський інститут міжнародних відносин, у 1975—1976 pp. — слухач курсів перекладачів ООН. У 1981 —1985 pp. — третій секретар консульського управління МЗС СРСР, 1985—1990 pp. — віце-консул, консул Генерального консульства СРСР у Монреалі, 1990—1991 pp. — перший секретар Управління з проблем обмеження роззброєння і роззброєння МЗС СРСР. У 1992—1993 pp. — радник, завідувач сектору, заступник начальника, начальник відділу проблем обмежень озброєнь та роззброєння МЗС України. У 1995—1998 pp. — заступник міністра МЗС України. 1998—2000 pp. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія та глава місії України при НАТО. 2000—2003 pp. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в США. Від вересня 2003—2005 — міністр закордонних справ України.
431