- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 11
зібралося до 10 тис. представників цього народу, протестуючи проти ігнорування їхніх інтересів.
Обговоріть на практичному занятті, чому у своїй праці "Велика шахівниця" відомий американський політолог 3. Бжезинський ототожнив кримську проблему з балканськими, віднісши цей регіон до гостроконфліктних.
Складні проблеми розвитку автономії в Криму відбувалися в умовах розгортання політичної реабілітації репресованих народів, що розпочався у 1989 р. Декларацією Верховної Ради СРСР "Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, які були піддані насильницькому переселенню, та забезпечення їхніх прав". У жовтні 1992 р. за ініціативою України у Бішкеку була підписана Угода з питань відновлення прав депортованих осіб, національних меншин та народів. Угоду ратифікували Україна, Таджикистан, Узбекистан і Вірменія. Згодом розпочала роботу комісія у справах депортованих народів Криму та українсько-німецька комісія з проблем депортованих німців. У 1992 р. для розв'язання цих проблем був створений українсько-німецький фонд і фонд депортованих народів Криму. З пріоритетними напрямами облаштування репатріантів, визначеними Державним комітетом у справах національностей та міграції і Радою Міністрів АР Крим, рекомендуємо ознайомитися у книзі В.М. Литвина "Україна на межі тисячоліть (1991—2000 pp.)" (с. 265). Рада Міністрів АР Крим також прийняла відповідні постанови "Про повернення, розселення і облаштування кримських татар" (від 5 червня 1992 р.) та "Про розселення депортованих вірмен, болгар, греків і німців, що повертаються до Криму" (від 21 липня 1992 р.)
Ознайомлення слухачів зі статистикою переселення дає уявлення про масштабність цього процесу. На січень 2000 р. до Криму на постійне проживання з числа депортованих повернулися: кримських татар — 255,5 тис. осіб, вірмен — 5,1 тис, греків — 3,9 тис. німців — 2,1 тис, болгар — 1,3 тис. осіб. Передбачається, що повернутися до Криму мають намір практично всі представники кримськотатарського народу, які проживають у країнах СНД, тобто ще близько 250 тис. осіб. Необхідно наголосити, що процес переселення збігся з розпадом СРСР, Чорнобильською катастрофою, коли сотні тисяч людей були переселені в інші регіони, з економічною кризою. Сьогодні Україна разом з міжнародними організаціями намагається вирішувати різнопланові проблеми повернення представників депортованих народів на свою історичну батьківщину. Більш ніж 8 млн дол. США становить сума допомоги від міжнародних організацій: від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (понад 4 млндол.), Програми розвитку ООН (понад 2 млндол.), Агентства з міжнародного розвитку Туреччини (близько 1 млн дол.), Міжнародного фонду "Відродження" (1,2 млн дол.).
Необхідно наголосити, що на початковому етапі особливу проблему для бажаючих повернутися становило набуття громадянства України. У 1997 р. частка кримських татар, які не були громадянами України, але вже проживали в Криму, становила 52,6 % , з них 22 % взагалі не бути громадянами будь-якої країни СНД. Оскільки 176 тис. кримських татар не мали грома-
388
Розбудова незалежної України
дянства, вони не могли взяти участь у виборах до Верховної Ради України, а також у приватизації землі. Тому в серпні 1998 р. між Україною та Узбекистаном було підписана Угода про спрощений вихід із узбецького громадянства та набуття українського для депортованих осіб. Цей процес справді полегшив юридичну процедуру. В результаті протягом 90-х pp. підтверджена належність до громадянства України понад 48 тис. депортованих осіб.
Складність цього процесу пов'язана з необхідністю міжнародного узгодження багатьох питань, неминучим загостренням міжнаціональних суперечностей у місцях розселення репатріантів. Україна багато зробила для облаштування переселенців: було побудовано 50 тис. м2 житла, 140 км водогону, 220 км ліній електромереж, 20 км доріг. Проте багато проблем залишилися нерозв'язаними: незадовільною є соціальна інфраструктура нових поселень, немає належного фінансування, серед новоприбулих рівень безробіття є найвищим, на порядку денному стоїть проблема відродження історико-культур-ної спадщини цих народів, задоволення їхніх релігійних потреб.
Серйозне загострення етнополітичної ситуації в Криму пов'язане з проведенням земельної реформи та приватизацією землі у 2000 р. Враховуючи особливу складність і гостроту цього питання, радимо зупинитися на ньому окремо. У 2000 р. кримськотатарська громада вимагала припинити дію Указу Президента України "Про передачу землі у приватну власність" до прийняття Земельного кодексу України, в якому, на їхню думку, має міститися стаття про гарантії прав на землю кримським татарам. Процес репатріації в черговий раз наклав специфічний відбиток на загальноукраїнське реформування. Проблема полягала в тому, що згідно з Указом Президента України отримати земельні паї можуть лише громадяни України, які є членами колективних сільськогосподарських підприємств (КСП). Більшість кримських татар проживає в сільській місцевості, але не є членами КСП, а тому вони автоматично позбавлялися права на землю. У зв'язку з цим лідери кримськотатарської громади вимагали повернення незаконно вилученого у 1944 р. майна, повернення земель, що належали мусульманським общинам, наділення кримських татар земельними паями. Ці проблеми розглядаються в адміністративному порядку: на зустрічах з Президентом України, у письмових зверненнях до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного комітету з питань національностей та міграції.
Процес соціально-культурної адаптації народів-репатріантів є досить складним і суперечливим. Багато хто з них не знає мови свого народу, користуючись російською мовою. Культурні надбання і духовні цінності, створені їхніми предками в Криму, або частиною втрачені, або перебувають під загрозою повного забуття.
На 1999 р. в Криму було відкрито сім шкіл з кримськотатарською мовою навчання, вісім двомовних та 53 класи з кримськотатарською мовою навчання. До 2005 р. передбачено відкрити ще 34 кримськотатарські школи. При Держтелерадіокомпанії "Крим" створено національні редакції кримських татар, болгар, вірмен, греків і німців. Мусульманській громаді півострова
389