- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 11
ти; 3) політика щодо представників українського етносу, які мешкають у близькому і далекому зарубіжжі.
Реалії сьогодення є такими, що етнонаціональний фактор має бути практично у всіх сферах життя суспільства. Необхідно привернути увагу слухачів до змісту етнонаціонального фактора у політико-правовій сфері. Зокрема, це об'єднання зусиль представників усіх етносів в Україні задля спільної співпраці у розбудові незалежної України; формування законодавчих норм для регулювання етнонаціональних процесів і самоорганізації етнічних спільнот; створення законодавчих можливостей для участі етнічних спільнот у державотворенні, надання їм права законодавчої ініціативи; формування законодавчої бази та морально-психологічного клімату в суспільстві, який би сприяв непоширенню ідей національної виключності, шовінізму, ксенофобії та інших проявів міжнаціональної ворожнечі; захист інтересів представників української діаспори.
Важливо вирізняти етнонаціональний фактор у соціально-економічній сфері, спрямований на збереження в сучасних умовах традиційних систем життєзабезпечення етнічних спільнот, розвиток соціально-економічної інфраструктури територій компактного проживання національних меншин. Зважаючи на перехідний характер економічної структури суспільства, на порядок денний стає питання про необхідність урахування економічних інтересів не окремих осіб, а представників етнічних спільнот, дотримання паритетності у процесі реформування відносин власності; важливого економічно-соціального значення набула за роки незалежності проблема облаштування і соціального захисту народів-репатріантів, особливо кримськотатарського.
У духовній сфері державна етнонаціональна політика спрямована на підтримку національно-культурного розвитку, створення умов забезпечення їх функціонування. Велике значення має створення необхідного інформаційного простору для різнобічного висвітлення життя етнічних спільнот, сторінок їх історії та культури. Відносно новим завдання для держави є створення всіх ланок національної освіти корінних народів та національних груп. Загальнодержавним є завдання створення в суспільстві атмосфери сприйняття цінностей інших народів, досягнень їхньої культури.
Слухачі мають усвідомити, що трансформація цих завдань і положень щодо кожної етнічної спільноти буде мати свою специфіку й особливості. Для української спільноти — це подолання історичного розколу, об'єднання навколо державотворчих процесів, просування вперед, і все це на ґрунті глибинних історико-культурних традицій. Це великий обсяг складних і суперечливих проблем, пов'язаний із поверненням історичної пам'яті народу, формуванням державної нації. Особлива увага приділяється створенню механізму накопичення та трансляції етнокультурної інформації через систему національної школи, засобів масової інформації, широкого україномовного середовища. Часом це відбувається як повернення до традиційних форм селянської етики, необґрунтованого відокремлення, "відособлення" відко-
380
Розбудова незалежної України
лишніх імперських націй на Заході та на Сході та інших особливостей процесу етнічної мобілізації. Зрештою, українська спільнота має досягти якісних змін, щоб позбутися закидів щодо вторинності, і довести свій високий державотворчий потенціал. Однією з проблем надзвичайної ваги для сучасного стану українського народу є подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та негативних демографічних тенденцій.
При обговоренні зазначених проблем важливо знати зміст таких категорій як "національні меншини" і "корінні народи". Зрештою, термін "національні меншини" в Україні набув реального змісту саме після розпаду СРСР. Загальна чисельність представників національних меншин сягає 14 млн осіб. На сучасному етапі активізація етнічного фактора пов'язана передусім з тим, що представники етнічних спільнот є більш урбанізовани-ми, ніж власне українська нація. Серед представників російської, єврейської, вірменської, грузинської меншин частка господарників, інтелігенції, представників усіх рівнів бізнесу не менша, а часом більша, ніж серед українців. За рівнем урбанізації українцям поступаються, наприклад, молдовани, болгари та деякі інші етнічні спільноти. І перший, і другий стан сприяють політизації етнічності на сучасному етапі.
Які ж обставини сприяють політизації етнічності? (Варто також звернути увагу на тлумачення цього терміна.) Не в останню чергу те, що економічні підвалини етносоціального розвитку фактично не мають правової бази. Поки що не створена стабільна і чітка система фінансування етнокультурного розвитку національних меншин, немає додаткових джерел фінансування (через міждержавне двостороннє співробітництво). Широке застосування принципу перерозподілу доходів в інтересах певних етнічних спільнот навряд чи можливе за сучасних обставин, хоча це частково здійснюється для облаштування кримськотатарського народу (проте це можна розглядати більше як компенсацію за втрати майна і власності внаслідок депортації). Нові форми економічної діяльності дають можливість етнічним спільнотам самостійно фінансувати свій розвиток, що вимагає створення більш досконалої законодавчої бази.
Важливо окреслити регіони України, для яких характерною є багатокуль-турність. У цьому контексті варто обговорити, чому традиційні цінності належать до базових, зберігають потужний потенціал розвитку, є більш стійкими в процесі модернізації; чому за їх допомогою легше формувати громадянське суспільство, будувати засади демократичного устрою. Проте потрібно ще раз наголосити, що специфіка національних прав, які належать до невід'ємних прав людини, полягає в тому, що вони можуть бути реалізовані людиною лише як членом етнічного колективу.
Об'єктом пильної уваги міжнародної громадськості є політико-правовий статус національних меншин. Розглядаючи цей аспект теми, необхідно здійснити ретельний аналіз відповідних законодавчих актів, які свідчать про послідовно демократичний курс нашої держави щодо представників націо-
381