- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 11
Верховний Суд України є вищим судовим органом у системі судів, який здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України, розглядає справи у порядку касації, вивчає та узагальнює судову практику. Судову систему в Україні утворюють 742 районних (міських) та 28 обласних і прирівняних до них судів загальної юрисдикції. В них працюють 4897 суддів. Крім того, діє 367 арбітражних (нині господарських) судів. Сьогодні фактично заново створюється правова інфраструктура, проводиться перепідготовка юридичних кадрів.
Склад депутатів після виборів 1998 р. не змінився. Для подолання багаторічного протистояння між президентською і парламентською гілками влади, з метою прискорення економічного реформування, створення конструктивної більшості у парламенті згідно з Указом Президента України 16 квітня 2000 р. було проведено референдум. Необхідно пояснити зміст питань референдуму і підстави, чому саме вони були винесені на обговорення. Громадяни України підтримали винесені на референдум питання, проте Верховна Рада фактично загальмувала їх імплементацію. Гостра політична криза 2000 p., пов'язана з "касетним скандалом" і вбивством журналіста Г. Гон-гадзе, на деякий час фактично перервала хід політичної реформи.
її поетапне продовження стало можливим лише після завершення чергових виборів до Верховної Ради, що відбулися 31 березня 2002 р. Серед партій і політичних блоків найбільшу кількість голосів отримали "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" — 23,57 % голосів, КПУ — 19,98 % , блок політичних партій "За єдину Україну!" — 11,77 відсотків. Головою Верховної Ради був обраний В. Литвин — лідер блоку центристських партій "За єдину Україну!".
Протягом 2003 р. курс на реалізацію політичної реформи набув подальшого розвитку. Президент України Л. Кучма оприлюднив Указ "Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України", а також проекти політичної реформи, розроблені депутатськими фракціями. На семінарі можна провести обговорення цих законодавчих ініціатив, виділити спільне і відмінне в їх положеннях.
Головні зміни, що передбачалися в ході здійснення політичної реформи, — це створення парламентсько-президентської моделі державного управління з відповідною зміною повноважень усіх гілок влади. Підготовка і проведення виборів стала головною подією 2004 р. в Україні. Для "партії влади", кандидатом від якої був висунутий В. Янукович, йшлося про нагальну потребу збереження свого контролю над усіма сферами життя в державі. Для опозиції і широких кіл громадськості, згуртованих навколо В. Ющенка, це був вирішальний момент для демократичної заміни існуючого корумпованого режиму. У першому турі голосування з 24 кандидатів на посаду Президента до другого туру вийшли В. Ющенко, за якого проголосували 11 125 395 виборців (39,87 %) і В. Янукович — 10 969 579 голосів виборців (39,32 %). Безпрецен-дентний рівень фальсифікації та адміністративного втручання у виборчий процес з боку прихильників В. Януковича під час підбиття підсумків другого туру (21 листопада 2004 р.) спричинили вибух народного протесту, що отримав назву
360
Розбудова незалежної України
"Помаранчева революція". Оголошення ЦВК переможцем В. Януковича не визнали мільйони українців і провідні держави світу — США, Канада, країни Європейського Союзу. З грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру 26 грудня 2004 р. Свій внесок у розв'язання політичної кризи зробила Верховна Рада України, прийнявши необхідні законодавчі акти, міжнародна громадськість, зокрема президенти Польщі, Литви, лідери ЄС. За результатами виборів 26 грудня 2004 р. В. Ющенко отримав 15 115 712 голосів виборців (51,99 %), В. Янукович — 12 848 528 голосів (44,20 %). 23 січня 2005 р. на урочистому засіданні Верховної Ради відбулася інавгурація новообраного Президента, а на Майдані Незалежності В. Ющенко склав присягу народу України.
2. Особливості громадсько-політичного життя українського суспільства
Розвиток суспільно-політичної сфери українського суспільства характеризують юридичне закріплення і практична реалізація ліберальних та демократичних цінностей: права на свободу думки, свободу слова, об'єднань, рівність перед законом, толерантність та ін. Незважаючи на всі труднощі сучасного життя пересічних громадян, соціологічні дослідження середини 1990- х pp. засвідчили, що демократичні права і свободи підтримували 76,3 % опитаних громадян України. Під час досліджень, проведених у 2000 р. Київським міжнародним інститутом соціології, 48,8 % респондентів назвали демократію найкращою системою для країни порівняно з іншими і 60,0 % визнали її найсприятливішою для розв'язання суспільних конфліктів. Все це підкреслює об'єктивно позитивне ставлення українців до демократичних цінностей і, відповідно, сприятливі умови для їх поширення.
Важливою умовою становлення демократичних держав і формування націй у пострадянських країнах є системи суспільних інститутів, що утворюють громадянське суспільство. Викладачеві варто зупинитися на поясненні змісту цього поняття. Важливо наголосити, що серед дослідників перехідних процесів панує переконання, що демократія проголошена не може стати демократією реальною доти, доки громадянське суспільство не зміцніє настільки, щоб стати дієвим конкурентом і опонентом старої номенклатури. Без вільного та потужного громадянського суспільства ринковий капіталізм неминуче перетвориться на капіталізм мафіозний. Чим розвинутішим є громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим меншою є небезпека узурпації політичної влади певними інститутами. Відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації.
Розпочинаючи обговорення проблеми розвитку громадських організацій, варто наголосити на тому, що у здійсненні революційних перетворень по-| чатку 1990-х pp. в Україні, як і на пострадянському просторі взагалі, важливу роль зіграли не політичні партії, котрих як таких не було на той час, а громадські організації політичної орієнтації. Згодом це вплинуло на фор-
361