конспект лекций УМПС все спец

2. Реквізити листа та їх оформлювання.

Службовий лист має такі реквізити:

1.Назва міністерства (для державних структур).

2.Назва й адреса установи-адресанта(ліворуч або посередині).

3.Номер і дата листа.

4.Назва й адреса установи-адресата, посада, прізвище та ініціали (праворуч).

5.Заголовок листа.

6.Текст листа, що складається з двох частин:

-опис фактів або подій, які послугували підставою для написання листа;

-висновки та пропозиції.

7.Перелік додатків (якщо надсилаються) із зазначенням кількості сторінок.

8.Посада, звання, ранг, статус адресанта (ліворуч).

9.Підпис, ініціали та прізвище адресанта (праворуч).

10.Печатка (якщо необхідно).

11.Віза виконавця, підпис на копію (якщо необхідно).

Службові листи пишуть чи друкують на бланку або чистому аркуші паперу. Основні реквізити листа за державним стандартом такі:

1)Державний герб. Має бути розташований посередині бланка або ліворуч над серединою рядка з назвою організації.

2)Емблема організації, установи чи підприємства. Відтворюється поряд із назвою організації.

3)Зображення державних нагород. Розташовуються у верхньому лівому кутку або посередині.

4)Код організації, установи чи підприємства. Зазначається у верхньому правому

кутку.

5)Повна назва установи, організації чи підприємства – автора листа. Відтворюється угорі ліворуч за допомогою штампа або друкарським способом.

6)Назва структурного підрозділу. Дозволяється друкувати машинописним способом у верхньому лівому кутку.

7)Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа, номери телефону, факсу. Розташовують у верхньому лівому кутку, оформляють відповідно до поштових правил. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів вказують номер розрахункового рахунка у відділенні банку. Наприклад: Розрахунковий рахунок №3467059 у Залізничному УСБ м. Києва, МФО 322034

8)Дату (день, місяць, рік) записують здебільшого словесно-цифровим способом (24 серпня 1998 р.). На бланках дату листа ставлять ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці. Якщо лист написаний не на бланку, то дату вказують під текстом зліва.

9)Адресат. Листи адресують організації, установі чи підприємству, службовій або приватній особі. Назву установи і структурного підрозділу подають у називному відмінку,

анайменування посади й прізвище – у давальному. Наприклад: Друкарня видавництва «Україна» Савченку І.П.

Якщо листа адресовано керівникові установи, назва якої входить у найменування посади, то прізвище й посаду подають у давальному відмінку, а назву установи – у родовому. Наприклад: Директорові Рівненського професійно-технічного училища № 63 Бондаренку П.П.

В адресі можна вказувати лише назву посади, без прізвища та ініціалів особи, яка цю посаду обіймає. Це припустимо тільки за умови, якщо ця посада єдина в установі, організації чи на підприємстві. Наприклад: Директорові загальноосвітньої середньої школи № 1 Генеральному директорові заводу «Термінал»

131

Якщо особа, якій надсилають листа, має вчене звання або науковий ступінь, то ці відомості подають перед прізвищем. Ступені й звання можна пені й звання можна записувати у скороченій формі. Наприклад: Ректорові Дніпропетровського державного університету проф. СтепанишинуЛ. П.

До реквізиту «адресат» може входити поштова адреса. Слід пам'ятати: якщо лист адресовано установі, поштову адресу вказують після назви установи, структурного підрозділу і прізвища службової особи. Наприклад:

Правління ЖБК « Мир-98 « Відділ кадрів Васильченку Ф.К.

254060 Київ-60, вул. Грінченка, 8/2

Реквізити адресата друкують з правого боку у верхній частині сторінки. Кожний елемент-назву установи, підрозділу, посаду, прізвище та ініціали особи, поштову адресу – подають з нового рядка і з великої літери. На конверті повторюють адресу отримувача листа, починаючи з «Кому», а потім вказують «Куди».

10)Текст листа складається з двох частин: опису фактів або подій, що послужили підставою для написання листа; висновків та пропозицій.

11)Відмітку про наявність додатка роблять ліворуч під текстом з нового рядка. Є два способи оформлення цього реквізиту:

1)якщо лист містить додатки, про які згадувалося в тексті, або ті, що пояснюють його зміст, то відміткуоформляють так:

Додаток: на 4 арк. у 2 примірниках

2)якщо лист містить додатки, не зазначені в тексті, то їх слід перелічити із вказівкою на кількість сторінок у кожному з них і кількість примірників.

3.Різні типи листів.

Починати листа необхідно зі звертання, яке є загальноприйнятою формою

ввічливості. Найпоширенішими є такі з них:
Шановний (ім’я та по батькові)!	Шановні колеги!
Шановний пане (пані)!	Вельмишановний добродію!
Шановні панове!	Глибокошановний (ім’я та по батькові)!
У листуванні прийнято зазначити звання адресата чи вказувати його професію:
Високоповажний міністре!	Шановний директоре!
Вельмишановний професоре!	Шановний судде!

В українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка. Заміна його формою називного відмінка є ненормативною. Зазвичай звертання до службової особи завершують знаком оклику і перше слово тексту листа пишуть з великої літери і з абзацу. Відсутність звертання може бути витлумачена як зневага до адресата і порушення етикету ділового листування.

Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа адресантом.

Якщо це лист-відповідь на запрошення, запит або якщо у листі викладається подяка, то вже у першому реченні доречним буде ввічливо висловити вдячність:

Висловлюємо свою найщирішу вдячність за	Прийміть нашу щиру подяку за ...
...	Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви ...
Насамперед дозвольте подякувати Вам за	Дякуємо за надану змогу (пропозицію) ...

...

У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими фразами:

132

Із вдячністю підтверджуємо отримання	Підтверджуємо			отримання		Вашої
листа-відповіді.	телеграми.
Офіційно підтверджуємо свою згоду на	Ми отримали Вашого листа з
...	повідомленнями про ... і щиро Вам вдячні.
Поширеними вступними фразами в ділових листах є посилання на зустріч,
попередній лист, телефонну розмову, подію:
У відповідь на Ваш лист від (дата) ...	Згідно	з	нашою		домовленістю
Відповідно до контракту №..., що був	надсилаємо Вам...
підписаний між нашими установами, ...	На Ваш запит про ... даємо письмову
Відповідаючи на Ваш запит від (дата) ...	відповідь.
У діловому світі з різних причин	іноді виникають			ситуації,	коли	потрібно

вибачитися, перепросити за неприємності, які ви завдали адресату, У такому разі листа слід розпочинати так:

Просимо	вибачення	за	прикре	Просимо вибачити нам за неможливість
непорозуміння, що сталося ...				вчасно виконати Ваше замовлення ...
Щиро просимо вибачити за затримку з				Хочемо вибачитися за завдані Вам зайві
відповіддю ...				турботи ...

У листах-нагадуваннях, що належать до психологічно складних, потрібно ввічливо, тактовно і ненав’язливо вказати на те, що, наприклад, термін оплати рахунка чи виконання замовлення минув. Такі листи варто розпочинати так:

Вважаємо за свій обов’язок	нагадати	Вибачте, але ми змушені нагадати Вам
Вам про ...		про необхідність сплатити за ...
Нам дуже незручно, що	змушені	Гадаємо, що це лише непорозуміння.
нагадати Вам про ...		Дозвольте нагадати Вам, що ...
Вибачте, що знову турбуємо Вас, але ми
не отримали відповіді на	лист від
(дата) ...

Іноді делікатність, тактовність не дають бажаних наслідків, тоді слід виявити категоричність і рішучість. Це можна зробити наступним чином:

Незважаючи на неодноразові нагадування та вжиті запобіжні заходи, Ваш борг не погашено, натомість він продовжує зростати. Вважаємо за потрібне попередити Вас про свій намір розірвати контракт. Усі наші намагання змусити Вас сплатити борг були марними, а тому ми подаємо позов до суду.

До категорії складних належать листи-відмови. Якщо ви не маєте можливості відповісти позитивно, то сказати «ні» слід аргументовано, коректно, доброзичливо, адже людина покладала надії. За умови дотримання цих порад адресат зрозуміє, що у вас не

було іншого виходу. Сформулюйте відмову так:
Ми, докладно вивчивши запропонований	Дуже шкода, але ми не маємо змоги
Вами проект, з прикрістю повідомляємо,	задовольнити Ваше прохання з ряду
що не маємо змоги ...	причин ...
На жаль, ми не можемо прийняти Вашої	Вибачте, але ми не можемо надати
пропозиції ...	(погодитись, направити) ...

Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить насамперед від змісту листа. Так, можна повторити подяку, висловлену на початку, чи просто подякувати за допомогу, приділену увагу, оскільки слово «дякую» – найуживаніше слово кожного вихованого і порядного комерсанта, підприємця, банкіра, кожної ділової людини:

Дозвольте ще раз подякувати Вам ...	Ще раз висловлюємо щиру вдячність за
Висловлюємо ще раз вдячність ...	постійну підтримку ...
Дякуємо за допомогу ...	Ще раз дякуємо і висловлюємо надію,
	що...

Доречним і корисним наприкінці листа є запевнення адресата в тому, про що йшлося в тексті:

133

Будемо раді співпрацювати з Вами.					співпрацюватимемо		на	попередніх
Запевняємо, що наша співпраця буде					умовах.
плідною.					Будемо	раді	встановленню
Запевняємо, якщо протягом місяця Ви					взаємовигідних	контактів		із Вашою
погасите заборгованість, усі замовлення					фірмою.
буде	виконано	і	ми	надалі
	Не слід забувати і про прощальну фразу. Найчастіше в листах уживаються такі її
форми:
З повагою ...					Залишаємося з пошаною ...
З повагою і найкращими побажаннями ...					З найщирішою до Вас повагою (пошаною)
З удячністю і повагою ...					...
З належною до Вас пошаною ...					Бажаємо успіхів ...
	Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої міркування слід чітко,

лаконічно, по суті, тоді вся запропонована інформація буде доречною. Дотримання правил етикету листування є свідченням вашої поваги до адресата, ввічливості, вихованості і сприяє налагодженню добрих стосунків між колегами та діловими партнерами.

Зразки написання текстів листів:

Лист-повідомлення

Шановні панове!

Хочемо повідомити Вам, що виробництво замовлених Вами товарів розпочалось і ми будемо готові відвантажити їх ... (термін).

Просимо повідомити про спосіб транспортування, якому Ви віддаєте перевагу. З повагою ...

Гарантійний лист

Шановний пане Сергію Івановичу!

Звертаємося до Вас як до фахівця з питань реклами і запрошуємо на работу агентом нашої рекламної агенції. Розраховуємо на Вашу згоду.

Компанія гарантує оплату Вашої праці та комісійну винагороду ...% від вартості рекламних замовлень.

З повагою ...

Лист-запит

Шановні панове!

Нам порадив звернутися до Вас пан ... (прізвище), наш представник у ... (назва міста, країни). Він повідомив нам, що Ви виробляєте різні типи сучасних і якісних лічильних машин.

Ми з великим задоволенням внесли б Ваші машини до нашої програми реалізації. Якщо Ви зацікавлені в діловому і взаємовигідному співробітництві, просимо Вас

надати нам тверду оферту (комерційну пропозицію). Заздалегідь вдячні Вам.

З повагою ...

134

Лист-претензія

Шановні панове!

У листі від … (дата) ми повідомили Вам остаточний термін постачання замовленого товару. Дуже прикро, але Ви й досі не відвантажили товар, порушивши умови угоди. У зв’язку з цим ми змушені анулювати своє замовлення.

З повагою …

Рекламаційний лист

Шановні панове!

Щойно одержали від Вас замовлену партію товарів і під час розвантаження виявили:

1)5 (п’ять) упакувань товару пошкоджено (зігнута поверхня);

2)2 (два) упакування мають недоліки виробничого характеру;

3)6 (шість) упакувань залиті рідиною.

Отже, ми отримали 13 (тринадцять) неякісних упакувань. Повертаємо Вам пошкоджені товари і попереджаємо, що … гривень буде вирахувано із залишку за контрактом №… від … (дата).

До листа додаємо акт проведення експертизи. З повагою …

(За матеріалами книги Шевчук С.В. Службове листування: Довідник. – К.: Літера, 1999. – 108 с.)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

«НАУКОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ФАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

ТЕМА 1.

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Структура теми

1.Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

2.Термін та його ознаки.

3.Термінологія як система.

4.Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

5.Термінологія обраного фаху.

6.Способи творення термінів певного фаху.

7.Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.

8.Українські електронні термінологічні словники.

Ключові слова і поняття:

пуризм, лексикографія, науково-технічна лексикографія (термінографія), термін, дефініція, терміноїд, номенклатура, професіоналізм, професійні просторіччя, термінологізація, детермінологізація, мотивованість, системність, точність, тенденція до однозначності, загальнонаукові терміни, міжгалузеві терміни, вузькогалузеві терміни, кодифікація термінів, термінологія, терміносистема, стандартизація термінології.

135

1. Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

Українська сучасна термінологія бере свій початок з підручників для початкової та середньої школи, які було надруковано галицьким товариством «Просвіта» у другій половині XIX століття. Тоді в Україні також було укладено перші галузеві словники, наприклад, шість випусків «Початки до уложення номенклатури і термінології природосної» І. Верхратського, «Початок до уложення термінології ботанічної руської» І. Гавришкевича тощо.

Проте ніяких заходів щодо впорядкування та стандартування галузевих терміносистем тоді ще не проводилося.

Розквіт термінотворчої роботи в Україні припадає на 20-ті роки XX століття (період так званої українізації), коли після 200-літньої перерви українська мова стала мовою суспільного та політичного життя. Протягом 20-х років було видано понад 80 галузевих словників.

Головною метою термінотворчої роботи в той період була побудова українських національних термінологій і відокремлення українських термінологій від російських. Науковці орієнтувалися на ті мови світу, які є продуцентами термінів, уникаючи таким чином російського посередництва.

У багатьох випадках вони також спиралися на живу народну мову. При цьому активно залучалися архаїзми та діалектизми. А вже засвоєні інтернаціональні слова штучно замінювалися новоутвореннями на основі загальновживаної лексики: «громовина» замість «електрика», «впорскування» замість «ін'єкція», «облямівка» замість «ореол», «первень» замість «елемент», «мірило» замість «масштаб», «модло» замість «шаблон» тощо.

Отже, можна стверджувати, що протягом 20-х років XX століття в українській термінотворчій діяльності панував пуризм.

Пуризм – надмірне прагнення очистити свою мову від слів іншмовного походження, неологізмів.

З 30-х років XX століття термінологічне планування в Україні спрямовано на штучне зближення українських галузевих термінологій з російськими. У цей період було видано спеціальною Словниковою комісією понад 50 термінологічних словників як російсько-українських, так і тлумачно-довідникових з різних природних та гуманітарних наук. Але вважається, що вони не претендували на вичерпність, виходили мізерними тиражами та їх було зорієнтовано на російську мову.

Після здобуття Україною незалежності та надання українській мові статусу державної термінотворча робота знову активізувалася. Почався процес укладання численних термінологічних словників з різних галузей науки й техніки. У цьому процесі брали й беруть участь як мовознавці, так і галузеві фахівці.

Серед кращих словників вказаного періоду можна відмітити «Російськоукраїнський словник фізичних термінів» проф. О. Б. Лисковича, «Російсько-український словник наукової і технічної мови. Термінологія процесових понять» О. Войналовича та В. Моргунюка, «Російськоукраїнський словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос», укладений при участі Комітету наукової термінології.

Проте далеко не всі з цих словників заслуговують уваги як серйозні лексикографічні праці, тому що вони мають значні недоліки через брак досвіду авторів в укладанні термінологічних словників. Відсутність централізованого керівництва термінологічним плануванням в Україні призводить до того, що деякі словники суперечать один одному. І, взагалі, зараз спостерігається принаймні три тенденції у термінотворчій роботі:

1.Перелицювання відповідних російських термінів на ніби український лад;

136

2.Перелицювання відповідних англійських термінів на ніби український лад;

3.Реанімація лексикографічних традицій 20-х років XX століття, що були спрямовані на крайній пуризм.

Таким чином, надання українській мові статусу державної вимагає певних заходів

щодо планування її корпусу, розроблення галузевих термінологій та їхню стандартизацію. Над розв'язанням таких питань в Україні працюють кілька установ: Держспоживстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, Інститут української мови НАН України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАН України, Український науково-дослідний і навчальний центр стандартизації, сертифікації та якості, галузевий Термінологічний центр нафтової та газової промисловості, Львівська міська громадська організація «Українське термінологічне товариство». Проте стандартизація нових термінів ще не означає розв'язання всіх проблем термінотворення. Бувають такі ситуації, коли термінологічними словниками для того чи іншого поняття рекомендовано один термін, а галузеві фахівці використовують зовсім інший, тобто тут постає ще проблема впорядкування термінологічного поля певної галузі знання або діяльності.

Лексикографія – це розділ мовознавства, що розробляє теоретичні та практичні питання щодо укладання та використання словників різних видів.

Науково-технічна лексикографія (термінографія) – це розділ лексикографії, що розглядає теоретичні та практичні питання щодо укладання й використання фахових термінологічних словників.

2. Термін та його ознаки.

Головною категорією у термінознавстві є поняття термін. Наведемо визначення терміна.

Термін – це мовний знак, що позначає спеціальне поняття у системі понять. У

цьому визначенні підкреслюється, що, по-перше, будь-яка частина мови, й будь-який символ, цифра, літера можуть бути термінами, по-друге, суттєвою ознакою терміна є системність, що відрізняє термін від нетерміна.

Поняття дефініція. Центральну роль в організації людських знань відіграє процес формування поняття. Поняття - це одиниця думки з розмитим змістом і обсягом. Конкретний зміст і обсяг поняття набирає лише в межах певної галузі знання або діяльності.

Будь-яке наукове або технічне поняття повинно обов'язково закріплюватися вербально через те, що не закріплені вербально поняття, на жаль, залишаються тільки досвідом окремої людини (або групи людей) і зникають разом з нею.

Процес вербального закріплення поняття відбувається у процесі формування дефініції та створення терміна.

Під дефініцією розуміють розгорнуте визначення поняття за допомогою певним чином побудованого речення. А термін – це ім'я поняття.

Схематично це можна зобразити гак:

Поняття

Дефініція	Термін
(визначення поняття)	(ім'я поняття)
Прилад, яким виміряють силу	Амперметр
електричного струму
	137

Поняття «терміноїд». За семантичним значенням розрізняють власне терміни та терміноїди. Якщо терміни створюють на основі наукового або технічного поняття, то терміноїди – на основі поняття у вузькій професійній діяльності. Вони називають конкретні явища або об'єкти.

Терміноїди є групою лексичних одиниць, що складаються з номенклатури, професіоналізмів і професійних просторіч.

Номенклатура (інша назва – «номени») – це слова, що називають конкретні об'єкти науки або техніки, тому номени бувають науковими та технічними. Так,

системи технічних термінів супроводжуються номенами – найменуваннями типів і класів машин і механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (наприклад, літак ТУ-134, танк Т-34).

Професіоналізми пов'язані головним чином з архаїчною лексикою ремісничих і спеціальних занять, які виникли у період середньовіччя – корабельна та навігаційна, гірничодобувна, мисливська справи тощо.

Наприклад, морський професіоналізм «травити» позначає «потроху відпускати,

послаблюючи натягнення канату».

Професійні просторіччя створюють з різних причин: психологічних, психолінгвістичних й суто мовних.

Якщо тренер з гімнастики під час виконання вправ ученицями коментує, що вони замість «ластівки» зробили «горобця», а замість «шпагату» – «мотузочок», то він за допомогою професійного просторіччя оцінює їхній виступ. Це приклад психологічної причини появи просторіччя.

Психолінгвістичною причиною виникнення професійного просторіччя є процес метафоризації (перенесення ознак з одного предмета на інший на підставі подібності).

Наприклад, у роки першої світової війни солдати вживали вислови: «суп зі шрапнеллю», «каша зі шрапнеллю». Цікаво, що російські солдати так називали перлову кашу, а французькі – боби (для довідки: «шрапнель – кулі, картечі, якими начинений розривний артилерійський снаряд»).

Мовна причина професійного просторіччя – це прагнення до скорочення словосполучень. Наприклад, замість термінологічного словосполучення «національний банк» вживають одне слово «нацбанк».

Поняття «термінологізація». Відомо, що більша частина термінів раніше була загальновживаною лексикою. Тому одна й та ж лексична одиниця може існувати і як термін, і як нетермін, наприклад: ніс (людини) – ніс (корабля), супутник (людина, що поруч з вами) – супутник (космічний об'єкт, що обертається навколо планети).

Процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна називається термінологізацією. Під час термінологізації лексична одиниця отримує значення певного поняття у певній системі понять.

До термінів у процесі термінологізації можуть надходити:

‒слова з загальновживаної лексики; наприклад, слово «муфта» (вид жіночого одягу з хутра для зігрівання рук) сьогодні є технічним терміном – «деталь у вигляді невисокого циліндра для поздовжнього з'єднування валів, труб, зубчастих коліс та інших циліндричних або призматичних частин машин чи споруд»; слово «утома» (стан людини)

зараз також стало технічним терміном – «утома металів»\ «механічна», «термічна», «ударна» тощо;

‒квазітерміни; наприклад, так звані терміни з науково-фантастичної літератури: «гелікоптер» (те саме, що й вертоліт), автор терміна – відомий італійський художник, архітектор, скульптор, інженер, вчений XV століття Леонардо да Вінчі); «зомбі» (люди-

роботи, які автоматично виконують чужі накази, не замислюючись над їхніми наслідками);

‒професійні просторіччя; наприклад, «кривошия» (сьогодні існують медичні терміни – «лівобічна кривошия», «правобічна кривошия»),

138

‒терміни з інших терміносистем; наприклад, термін «хвиля» (в фізиці з гідравліки), термін «резонанс» (в ядерній фізиці з акустики), термін «мова» (в інформатиці

змовознавства);

‒номенклатурні одиниці; наприклад, лампа «Юпітер» (зараз термін «юпітер» позначає потужний освітлювальний прилад для кінознімання при штучному освітленні);

‒власні імена; наприклад, прізвище Ампер – термін «ампер» (одиниця виміру сили електричного струму), прізвище Джоуль – термін «джоуль» (одиниця виміру енергії, роботи й кількості теплоти).

Поняття «детермінологізація». Зворотний процес – перехід терміна до стану загальновживаної лексики – називається детермінологізацією. Такий перехід відбувається

увипадку розпаду певної терміносистеми внаслідок отримання нових даних у певній галузі наукового знання. Наприклад, раніше термін «флюїд» позначав уявну невагому рідину, за допомогою якої пояснювали до XVIII століття теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння. Сьогодні ми вживаємо це слово як нетермін: «флюїди добра» та ін.

Проте термін може одночасно брати участь у процесі детермінологізації й залишатися терміном. Наприклад, слово «атмосфера» вживається як термін у фізиці

(газоподібна оболонка Землі і деяких інших планет або одиниця вимірювання тиску) та у переносному значенні як нетермін (умови, що породжуються соціальним становищем, колективом, родиною, наприклад, «атмосфера доброзичливості»); слово «клімат» вживається як термін у географії (метеорологічні умови, властиві певній місцевості) та у переносному значенні як нетермін («мікроклімат у колективі»); слово «орбіта»

вживається як термін в астрономії (шлях руху небесного тіла або штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла), в анатомії (заглибина, в якій міститься очне яблуко) та у переносному значенні як нетермін (сфера впливу, діяльності, поширення кого-, чого-небудь, наприклад, «орбіти дружби»).

Вимоги до термінів

Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів певні вимоги.

1. Системність.

Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Слово як термін існує лише у певній системі понять.

Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової / технічної класифікації, або узагальненої ідеї / концепції в певній галузі / підгалузі знання.

Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова.

2. Однозначність.

Термін має називати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін.

У своєму термінополі термін є однозначним, тому що поле грає для терміна таку ж роль, що контекст для загальновживаної лексики. Наприклад, термін «корінь» у математичному термінологічному полі має одне значення (величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число), у біологічному термінологічному полі має інше значення (частина рослини, що міститься в землі); у граматичному термінологічному полі – третє значення (головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення).

3. Мотивованість.

Мотивованість – це така мовна форма терміна, яка допомагає зрозуміти поняття, яке він позначає, без звертання до тлумачного термінологічного словника. Ця вимога не відіграє головну роль, проте вона сприяє кращому усвідомленню та запам'ятовуванню терміна.

139

Наприклад, математичні терміни «гіпотенуза», «трикутник». Мовна форма першого пояснюється метафоричним перенесення найменування об'єкта: у давньогрецькій мові гіпотенузою називалася кривобокість. Форма другого терміна визначається існуванням в українській мові слів «три» і «кут» та продуктивної моделі словотворення: числівник + іменник + суфікс.

У термінознавстві під час термінування поняття за основу береться ознака «відмітний – невідмітний». Тому ідеально мотивованим терміном може вважатися тільки той, що складається з назви об'єкта та однієї його відмітної ознаки. Наприклад, «вісь

головна», «вісь координатна» тощо.

Сьогодні велику кількість термінів створюють шляхом найменування всіх суттєвих ознак об'єкта термінування. Безумовно, що довжина таких термінів і може досягати навіть

10 і більше слів. Наприклад, криголамно-транспортний ліхтеровоз-контейнеровоз, ударно-поворотний спосіб буріння, дискова пневматична ручна пила тощо.

4. Точність.

Терміни мають бути точними. Але у термінознавстві існує поняття «хибномотивований термін». Такі терміни створюються з різних причин.

1.Хибне знання; наприклад, термін «азот» у давньогрецькій мові мав значення «безживний»; у 60-ті роки XX століття стало відомим, що азот відіграє значну роль у життєдіяльності різних, у тому числі, вищих організмів, але назву цього хімічного елемента залишили без змін, тому сьогодні він вважається хибномотивованим терміном.

2.Зміна ознак поняття; наприклад, поняття «чорні метали». Спочатку до них належало тільки залізо, тобто ознакою був саме колір. Зараз до складу чорних металів входить і марганець, проте він не має чорного кольору. їх об'єднують спільні поклади залізо-марганцевих руд, тобто ознакою стало спільне місце залягання. Ось чому термін «чорні метали» вважається тепер хибномотивованим.

3.Свідоме прагнення притаїти знання дійсних ознак предмета; наприклад, англійський термін «tank» (бак) – «танк» був навмисно використаний для називання нового виду військової техніки, щоб дезінформувати ворога під час першої світової війни.

5.Відсутність синонімів.

Терміни-синоніми в одній терміносистемі можуть заважати взаєморозумінню фахівців.

3. Термінологія як система.

Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах.

Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви – мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

Наукова термінологія – вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин. По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу

високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять-сім років, що спричиняє так званий «термінологічний вибух» – появу великої кількості нових термінів.

По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

140