конспект лекций УМПС все спец

У книзі, статті, монографії,
по-перше,	наводяться дані				про що
по-друге,	йдеться
по-третє,	аналізується				що
	подано огляд				чого
2) Автор	аналізує
	розглядає
	виокремлює			що-
	оцінює
	надає оцінку │ чому
	звертає увагу │ на що
	акцентує увагу			│ на чому
	зупиняється детально│ на розгляді чого
	викладає
3) На думку автора (авторів) ...
За визначенням автора (авторів) ...
Заключна частина
На завершення автор │розглядає
│доходить таких висновків: ...
Автор робить висновок: ...
Завершуючи роботу, автор наголошує на ... .

Процес написання реферату включає вибір теми, вивчення літератури, складання плану, написання й редагування тексту, оформлення реферату.

При укладанні реферату та його оформленні, необхідно дотримуватися таких

реквізитів:

І. Оформлення титульної сторінки:

1.Назва міністерства, якому підпорядковується установа.

2.Назва закладу, в якому навчається автор.

3.Назва кафедри, на якій виконано роботу.

4.Назва дисципліни (наприклад, українська мова за професійним спрямуванням).

5.Заголовок (тема реферату).

6.Назва виду документа (реферат).

7.Посада (студент) та номер групи, в якій навчається автор.

8.Прізвище, ім'я, по батькові автора.

9.Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь наукового керівника роботи.

10.Місто й рік написання;

ІІ. Оформлення текстової частини: 1. Текст, який складається з:

1.1.вступу;

1.2.основної частини;

1.3.висновків.

ІІІ. Список використаної літератури.

9. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.

Стаття – науковий або публіцистичний твір невеликого обсягу у збірнику, журналі, газеті тощо.

Стаття є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та, як результат, висловлення думок. Отже, стаття – це візуальне вираження мисленнєвоїдіяльності.

171

Стаття може мати різний обсяг (найчастіше 5-12 сторінок, іноді більше). У тексті робляться посилання на використану літературу. Стаття має ту саму структуру, що й доповідь, реферат, курсова робота, тобто: вступ, основну частину, висновки. Як науковий або публіцистичний твір в ній наведено думки, судження, спостереження автора. Часто використовуються прийоми зіставлення, порівняння матеріалу, на основі чого робляться висновки. Якщо думки автора не збігаються з думками попередніх дослідників, він може використати прийоми полеміки й доказу.

Для передавання просторово-часових ознак явищ та їх послідовності можна вживати такі слова та вирази: тепер, сьогодні, туди, потім, звідти, перед тим, пізніше, раніше, завжди, віками, роки, на чужині, далеко, близько, десь.

Важливо вміти пов'язати інформацію, висвітлити причиново-наслідкові зв'язки між частинами інформації, забезпечити логічну послідовність викладу. Для цього використовують такі мовні засоби: тому, через те, що; але; зате; проте; однак; і отже; завдяки цьому; у зв'язку з цим; у такому разі; залежно від цього; при цьому; при тому; також; крім того; більше того; доречно; навпаки; по-перше; по-друге.

Для зв'язку з уже висвітленими частинами інформації рекомендовано застосовувати такі слова та вирази: як уже зазначалося; як було показано вище; узяти до уваги; попередній; останній; наступний (розділ); проаналізований, досліджений, описаний (матеріал); заданий, зазначений, викладений, знайдений, помічений (вислів).

У висновку статті краще вживати такі вислови: таким чином; точніше кажучи;

іншими словами; це означає; аналіз показує; аналіз підтверджує; з опису бачимо; з одного боку; з іншого боку; і все ж; на завершення; можна підсумувати.

Коли статтю вже написано, то слід перевірити: ‒чи відповідає написане обраній темі; ‒чи послідовно викладено матеріал; ‒чи логічно викладено думки, судження;

‒чи правильно сформульовано основні думки; ‒чи доречно використано цитати, як вони оформлені; ‒чи не допущено фактичних помилок; ‒якщо написано багато, то як скоротити текст.

Рекомендовано звернути увагу на написання (правопис слів з великої літери, власних назв, прізвищ, географічних назв, відмінкових закінчень

слів, розділових знаків), виправити друкарські помилки, описки й графічні неточності.

Поради авторів!

Найважливіше й найголовніше повідомляйте на початку статті. Не забувайте про поділ тексту на абзаци: нерозчленований текст погано сприймається читачем. Уникайте:

надмірної кількості термінів та малозрозумілих іншомовних слів; речень однорідної структури, надто довгих речень. Якщо це стаття в газету, звертайтесь у тексті до читачів: Ви, ми, добродії, друзі. Написавши статтю, через день критично перечитайте її й відредагуйте.

Оформлення статті (наявність дати та місця написання, розташування та форма підпису) залежить від вимог друкованого засобу, куди її подано. У деяких часописах публікуються поради авторам щодо оформлення статей (обсяг, тип шрифту та кегль, форма подання відомостей про авторів). Так, наприклад, підпис може розташовуватись як перед заголовком, так і після нього; прізвища авторів можуть подаватися як з іменами, так і з ініціалами.

Зразок статті у журналі

Наталія НАУМЕНКО

асистент кафедри українознавства

МИСТЕЦТВО ПЛАНУВАННЯ РОБОЧОГО ПРОСТОРУ Робота викладача, на думку фахівців із психогігієни праці, належить до 1-ї

категорії – розумова робота, що виконується у винятково сприятливих, комфортних

172

умовах, трудове навантаження якої відповідає фізіологічним можливостям людини, її здібностям та схильностям. Забезпечення комфортних умов роботи викладача й навчальної діяльності студентів досягається завдяки правильному плануванню робочого приміщення, сприятливому мікрокліматові, дотриманню норм санітарного режиму.

Лекційні аудиторії мають бути пристосовані до використання наочних, технічних засобів навчання, а щодо обладнання, естетичного оформлення та місткості мають створювати сприятливі умови для читання лекцій викладачами, засвоєння навчального матеріалу студентами. Як головний вид співпраці педагога зі студентом, лекція ставить особливі вимоги до аудиторії, її планування та оформлення.

Приміщення навчальної аудиторії має бути достатньо просторим, щоб у кожного студента було своє місце (ідеально, коли місць на 20 % більше, ніж учасників), але й не надто великим. Вагоме значення має й мікроклімат навчального приміщення: підтримання температури, вологості, руху повітря й теплового випромінювання на рівні, необхідному для забезпечення нормального теплового стану організму студентів. Досягається ця мета провітрюванням, природною та штучною вентиляцією, а також раціональним опаленням.

Крім здорового мікроклімату (температура, освітлення, опалення, повітрообмін), у поліпшенні якості знань багато важить естетичне оформлення аудиторій. Наука, досягнення якої широко відомі у сфері планування навчальних приміщень, називається китайським словом «фен-шуй». Базується вона на практичному багатовіковому досвіді спостережень за поведінкою, настроєм та здоров'ям людей у різному оточенні – серед живої природи, в рукотворному просторі. Оскільки дотримання санітарного режиму є однією з головних вимог до аудиторії, то доцільно в деяких випадках застосовувати елементи «фен-шуй» в оформленні навчальних приміщень, що дозволить істотно вплинути на стан здоров'я та працездатності студентів.

Плідна співпраця викладача зі студентами, підвищення якості знань, засвоєних слухачами під час лекційних і практичних занять, великою мірою залежить від приміщення, в якому студенти працюють аудиторно. Тому при плануванні навчальних кабінетів, лабораторій, їх ремонті та технізації варто мати на увазі як психогігієнічні, так і естетичні чинники. Адже це важливо для того, щоб обстановка аудиторії сприяла покращенню не лише якості знань, а й стосунків викладачів зі студентами.

Етапи підготовки та написання наукової статті

1.Сформулюйте, ретельно обдумавши, основну мету статті.

2.Визначте супутні цілі.

3.Чітко сформулюйте та усвідомте завдання статті.

4.Визначте основну проблему (тему) її.

5.Установіть коло підтем з урахуванням їх ієрархії за ступенем важливості.

6.Сформулюйте робочу назву статті за її основною темою (проблемою), визначивши межі теми та обсяги наукової інформації, що має висвітлюватися в ній.

Пам'ятайте! Заголовок статті може називати тему в узагальненому вигляді (а через двокрапку – частину теми, її аспекти, підтеми).

7.Складіть і запишіть деталізований план (наприклад, питальний) статті.

8.Сформулюйте і запишіть основні тези (як відповіді на пункти питального плану)

статті.

9.Сформулюйте і запишіть очікувані (передбачувані) висновки.

10.Продумайте вступну частину статті як обґрунтований виклад актуальності теми (проблеми) дослідження, науково-практичної значущості того, що досліджуватиметься у центральній частині статті, та визначення об'єкта, предмета, методів (методики) дослідження і джерельної бази.

11.Викладіть стисло й адекватно історію вивчення проблеми (питання) в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі, проаналізувавши та скласифікувавши ці джерела за ознаками спільних і відмінних поглядів науковців на розв'язання цієї проблеми.

173

12.Визначте та запишіть дефініції (означення) використовуваних у статті термінів.

13.Складіть і запишіть основний текст статті, спираючись на головні принципи: «від відомого → до невідомого», «від простого → до складного».

14.Перевірте узгодженість між планом та змістом статті, між назвою, метою, завданнями та висновками, між тезами та їх обґрунтуванням, ілюструванням, між змістом та мовною / мовленнєвою формою.

15.Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на мовному/ мовленнєвому рівні та свідомо внесіть відповідні корективи:

‒перевірте правильність і точність мовного оформлення заголовка статті;

‒перевірте текст статті на відповідність чинним правописним нормам сучасної української літературної мови;

‒перевірте текст статті на відповідність вимогам наукового стилю української мови при вербалізації думок.

16.Перевірте точність і правильність оформлення цитат – буквальних витягів із відповідних наукових джерел.

17.Оформіть бібліографічний апарат статті за обраним/визначеним принципом (внутрішньотекстові, підрядкові, післятекстові посилання) та чинним ДЕСТом.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на всіх її рівнях (змістовому, логічному, мовностилістичному) та, в разі потреби, внесіть необхідні корективи і відредагуйте статтю.

10. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.

Наукова робота (курсова, дипломна) – письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.

Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентами конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного циклу навчання у вищому закладі освіти). Вони підлягають обов'язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).

Курсова та дипломна (бакалаврська) роботи – це студентське наукове дослідження. Оскільки вона пишеться зі спеціального предмета або за обраним фахом, то її призначення – виявлення рівня навичок самостійної наукової діяльності. Саме тому вибір студентом теми курсової не обмежують, користуючись порадами наукового керівника й дібраною ним літературою, молодий науковець упродовж кількох місяців проходить підготовчий етап роботи й пише текст, який потім дає своєму керівникові для прочитання й оцінювання. На другому й третьому курсах у залікову книжку заносять оцінку за курсову роботу, яку виставляє керівник. А на четвертому (або передвипускному) курсі у багатьох ВНЗ практикують передзахист курсових робіт або проектів на кафедрі спеціалізації, що є ніби генеральною репетицією захисту диплома. У залікову книжку заносять оцінку, виставлену викладацьким колективом кафедри за підсумками захисту.

Курсові та дипломні роботи мають:

‒торкатися розв'язання актуальних і перспективних проблем сучасного розвитку певної науки;

‒демонструвати знання автором літератури з теми, історії досліджуваної проблеми;

‒розкривати вміння студента чітко характеризувати предмет дослідження,

узагальнювати результати робити, висновки.

Обравши тему, студент самостійно розробляє план своєї роботи, продумує хід її виконання.

Одним із важливих етапів написання роботи є добір і вивчення наукової літератури

зтеми. Процес роботи з літературними джерелами має бути організований таким чином:

1.Слід скласти бібліографію з теми наукової роботи: використати бібліотечні каталоги: алфавітні (картки з описом книг розміщено в алфавітному порядку),

174

систематичні (описи творів розташовані за галузями знань), предметні (містять описи творів з конкретних проблем і спеціальностей); бібліографічні довідкові видання

(покажчики з окремих тем і розділів), виноски й посилання в монографіях, підручниках; періодику (переглянути останні номери журналів за кожний рік – у них подано інформацію про всі статті, вміщені у попередніх випусках журналу за рік).

Щодо списку літератури також краще порадитися з науковим керівником і починати поступово вивчати праці.

Бібліографічний опис літератури. Заключна частина наукової роботи обов'язково включає список використаних у роботі джерел, оформлений відповідним чином. Великою мірою він відображає етику й культуру наукової праці.

Список використаної літератури оформлюється відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 СІБВС «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

Зазвичай бібліографію в науковій роботі подають в алфавітному порядку. У бібліографічному описі видання зазначаються такі дані:

‒прізвище, ініціали автора; якщо книгу написано кількома авторами, то перераховуються всі прізвища (за тим порядком, у якому вони вказані у книжці);

‒повна і точна назва роботи, яка не береться в лапки;

‒підзаголовок, який уточнює назву, якщо його зазначено на титульному аркуші;

‒дані про перевидання;

‒назва збірника, часопису (якщо це опис статті);

‒назва міста видання книжки в називному відмінку. Назва міста пишеться повністю (для міст Києва, Харкова, Одеси, Тернополя, Львова, Дніпропетровська, Сімферополя та Москви вживаються скорочення К., X., О., Т., Д., С., М.);

‒назва видавництва без лапок;

‒рік видання (без слова «рік» та скорочення «р.»);

‒кількість сторінок зі скороченням «с.» або номери використаних сторінок після великої літери «С.».

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

А. У разі, якщо книгу написано одним автором або авторським колективом, не більшого, ніж троє людей, її бібліографічний опис оформлюють так:

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / І.Р. Вихованець. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.

Гулий І.С. Основи валеології. Валеологічні аспекти харчування : підручник / І.С. Гулий, Г.О. Сімахіна,А.І. Українець. – К.: НУХТ, 2003. – 336 с.

Томан І. Мистецтво говорити / І. Томан. – К. : Політвидав України, 1989. – 223 с.

Б. У відомостях про твори, опубліковані в окремих збірниках праць, подаються такі дані: прізвище автора (якщо він зазначений), повний заголовок твору; через дві скісні риски – найменування видання, в якому міститься цей твір, номер тома й номери сторінок, на яких надруковано твір:

Хоткевич Г.М. Гірські акварелі / Г.М. Хоткевич // Хоткевич Г.М. Вибране : в 2-х т.

– Т.2. – К.: Держ. вид-во худ. літри, 1966. – С. 299-377.

В. Посилання на словникову або енциклопедичну статтю містить заголовок статті (ключове слово), потім через одну скісну риску – назву словника або енциклопедії, місце й рік видання й номер (номери) сторінок:

Стиль / Літературознавчий словник-довідник. – К. : КМ Літера, 1997. – С. 656.

Г. Документ, який має більш ніж трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідальність наводять (через одну скісну риску) прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою «[та ін.]» (якщо їх п'ять і більше):

175

Ділова українська мова : навч. посіб. / ОД. Горбул, Л.І. Галузинська, Т.І. Ситник, СА. Яременко. – К.: Знання, 2002. – 226 с.

Податкова система України : підручник / В.М. Федосов, Н.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко [та ін.]; за ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.

Д. Якщо у роботі використано лише розділ чи параграф із книги, то у списку літератури це слід записати так:

Текст. Найтиповіші наукові тексти // Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення : навч. посіб. для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів / Т.Б. Гриценко – Вінниця: Нова Книга, 2003. – С. 121–163.

Е. Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (авторів), то запис даних про книжку починають з назви, після чого (через одну скісну риску) вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і решту елементів, розміщених під прізвищем автора :

Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Наук, думка, 1993. – 236 с.

Культура української мови : довідник / за ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.

Є. Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні містити : прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого (через дві скісні риски) має йти повна назва джерела, де розміщена стаття (книги, збірника), за викладеними вище правилами; для періодичних видань – назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет – число і місяць:

Пастух Т.В. Чари «Вишневого садка» Тараса Шевченка / Т.В. Пастух // Дивослово.

– 2002. – №2. – С. 2–4. (журнал)

Підсумки конкурсу «Київ очима молодих» // Хрещатик. – 2001. – 28 травня. – № 35.

– С. 11. (газета)

Опрацювавши матеріали джерел, слід написати огляд літератури.

Студент має продумати обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета, мети та

завдань дослідження, скласти анотацію.

Об'єкт дослідження – частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад промислові ТЕЦ, вібраційні установки для сушіння й охолодження, деталі та вузли, що відновлюються, виробництво безалкогольних напоїв тощо. Об'єкт дослідження може бути новим або традиційним.

Предмет дослідження – це розглянутий у роботі аспект об'єкта дослідження та його якість і галузь використання (наприклад, економічність та екологічність ТЕЦ, процеси сушіння та охолодження у виробництві харчових продуктів, виробництво безалкогольних напоїв функціонального призначення тощо). Можливі такі комбінації: новий об'єкт – новий предмет; новий об'єкт – традиційний предмет; традиційний об'єкт – новий предмет.

Мета дослідження – це запланований результат. Він має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з ліпшими, ніж раніше, показниками якості або процесу її досягнення.

Не секрет, що завдання дослідження залежать від можливостей дослідника, рівня його фахової підготовки й попереднього досвіду наукової роботи, часу й матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Після погодження плану роботи, слід продумати методи й прийоми дослідження, відпрацювати гіпотези та теоретичні передумови. Якщо дослідження експериментальне, то треба розробити програму, методику проведення експеременту, а пізніше – проаналізувати результати та зробити висновки.

Обсяг курсової роботи – приблизно 25-30, дипломної – 50-70 друкованих сторінок, набраних за стандартними параметрами.

176

Реквізити наукової роботи:

1.Назва міністерства, якому підпорядкована установа.

2.Назва закладу, в якому навчається автор.

3.Назва кафедри, на якій виконано роботу.

4.Заголовок (тема курсової чи дипломної роботи).

5.Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка пише курсову (дипломну) роботу.

6.Назва факультету й номер групи, в якій навчається автор.

7.Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь керівника роботи.

8.Місце й рік написання.

9.Текст, який складається з:

‒вступу;

‒розділів основної частини;

‒висновків.

10.Список скорочень.

11.Список використаних джерел.

12.Додатки (схеми, таблиці, графіки, креслення, програмні документи, словники тощо).

Зразок титульної сторінки курсової роботи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Інститут ...

Кафедра ...

(назва теми)

Виконав:

студент(ка) _________________

група ______________________

Науковий керівник:

посада і наук. зв. ____________

прізвище ___________________

Макіївка – 20____

Зразок анотації курсової роботи

Анотація курсової роботи

Тема _______________________________________________________

ПІБ студента-виконавця _______________________________________

Інститут_____________________________________________________

Факультет ___________________________________________________

Кафедра _____________________________________________________

Група _______________________________________________________

ПІБ наукового керівника, науковий ступінь, вчене звання ____________

177

Подано на розгляд __________________________

Захищено __________________________________

Короткий зміст роботи __________________________________________

______________________________________________________________

11. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

Рецензія (лат. recensio – огляд, обстеження) – критичний відгук про зміст та інші ознаки твору перед його публікацією або виходом у світ.

Обов’язковими складовими рецензії є:

−предмет аналізу (фіксується тип рецензованої роботи – книга, стаття, монографія, фільм тощо);

−актуальність теми (відзначається важливість проблем, висвітлених у роботі);

−короткий виклад (огляд з елементами критичного аналізу та оцінки);

−оціночна частина (загальна оцінка відповідності роботи тому жанрові, до якого вона відноситься; визначаються новизна, глибина дослідження, аргументованість висновків, наявність прикладів, схем, таблиць, знання автором літератури за проблемою, вміння співставляти різні погляди, стиль викладу тощо). Вказуються недоліки, кількість яких може вплинути на висновки рецензента. При цьому зберігається його доброзичливе ставлення до автора або авторів аналізованої роботи. У зв’язку з цим усі зауваження мають бути сформульовані у конкретній формі, наприклад, у вигляді побажань або рекомендацій;

−висновки (відзначається цінність роботи та її місце серед інших робіт за цією проблематикою, практична цінність, галузь використання її положень). У разі негативних висновків обґрунтовується на основі вказаних раніш недоліків недоречність публікації роботи (див. табл. 15).

Таблиця 15

Композиційна структура та типові лексико-граматичні засоби оформлення рецензії

І. Вступ	Загальна	автор статті – відомий дослідник з ...
	проблематика	останнім часом з’явилося багато публікацій з
		проблеми...
		на сьогодні проблема ... привертає увагу багатьох
		дослідників
		проблема ... є актуальним питанням сьогодення
ІІ. Загальна	Тема	дослідження присвячене проблемі (питанням) ...
характеристика		рецензована робота є дослідженням з проблеми ...
роботи		у статті (монографії, збірці) йдеться про ...
		автор розглядає питання ...
		на матеріалі ґрунтовного дослідження проблеми ...
		автор розглядає (описує, аналізує, висвітлює,
		узагальнює) ...
	Композиція	суть проблеми полягає в ...
		рецензована робота складається з ... частин
		вона починається з ... і закінчується ...
ІІІ. Оцінка	Досягнення	є оригінальним підхід автора до ...
роботи	автора	автор оригінально вирішує питання ...
		у роботі наводяться нові та важливі дані ...
		заслуговує на схвалення вирішення автором питань з...

178

	Недоліки	викликає заперечення висновок автора щодо ...
		автор не впорався з узагальненням ...
		автор не розкриває змісту ...
		у статті загальновідомі факти видаються за нові ...
		автор звужує значення питання щодо ...
ІV. Висновки	Загальна оцінка	Оцінюючи роботу у цілому, можна дійти висновків ...
		На завершення можна константувати, що автор ...
		У роботі досконало доведено, що ...
	Рекомендації	Стаття заслуговує на високу оцінку, у зв’язку з чим її
		можна рекомендувати до друку.
		Незважаючи на зазначені недоліки, робота є
		оригінальною і зацікавить широкі кола фахівців, у
		зв’язку з чим її можна рекомендувати до друку.
		Стаття має поверхневий характер, у зв’язку з чим її не
		можна рекомендувати до друку.
		Стаття потребує серйозного доопрацювання, у зв’язку
		з чим її не можна у даному вигляді рекомендувати до
		друку.

Зверніть увагу!

Найбільшою стійкістю і значною мірою «ритуальністю» вживання етикетних лексем і виразів відзначається жанр рецензії.

Оціночні вирази і лексеми набувають у текстах рецензій «етикетного характеру» і виявляють мовну поведінку рецензента щодо автора рецензованої праці. Вибір цих мовних засобів значною мірою «програмується» структурою рецензії і конкретизується змістом рецензованої праці, що знаходить відображення в специфіці індивідуального стилю.

Вступна частина обов'язково передбачає схвалення своєчасності виходу й оцінку значимості рецензованої праці, що зумовлює появу типової, до певної міри стандартної лексики (напр.: перший у східнослов'янському мовознавстві опис; нова оригінальна лексикографічна праця).

Актуальність і очікуваність конкретного видання підкреслюється рядом стереотипних конструкцій, є своєрідним виявом «наукового компліменту», як-от:

оригінальний, давно очікуваний, є першою спробою глобального дослідження тощо. Кожен автор вибирає один із можливих варіантів зачину, модифікуючи чи залишаючи незмінним основний лексико-граматичний каркас.

Основна частина рецензії менш регламентована щодо вибору етикетних одиниць, що уможливлює більший вияв індивідуального в структурно-семантичній організації тексту. У рецензіях переважають ті ж комунікативні елементи, що й у наукових статтях. Окрім того, рецензенти послуговуються виразами побажання. Власне вони передають поліфонію наукового тексту і створюють його своєрідну модальність.

Єдність наукових поглядів рецензента і автора може виявлятись не лише через оцінку конкретних положень рецензованої праці, але й за допомогою конструкцій, що містять лексеми, об'єднані навколо лексико-граматичного поля «згода», напр.: ладні погодитись у цьому разі з ...; на думку автора (з якою важко не погодитись).

Однак не завжди рецензент погоджується з автором. Інформація «незгоди» вводиться в текст найчастіше за допомогою дієслів умовного способу як побажання (напр., хотілося б, доцільно було б, краще було б) або складнопідрядними одиницями із підрядними умовними. Це надає науковому викладу меншої категоричності. Водночас – це вияв наукового такту. Особливо це стосується завершальної частини рецензій, в якій аналізуються прорахунки автора.

Зауважимо, що інформація з «мінусовою» позначкою подається завжди в коректній формі, без категоричних інтонацій, що свідчить про тактовність рецензентів. Водночас

179

впадає в око і певна вимушеність використання «критичних» конструкцій у текстах рецензій. Надмірна «дозованість» сучасної наукової критики перетворює її іноді в жанровий реверанс, стильову барву, що підмінює справді виважене, об'єктивне й вичерпне осмислення наукового доробку колеги.

Найбільшою клішованістю і «автоматизмом» позначене використання етикетних виразів, що стверджують наукову вартість дослідження, попри вказані рецензентом недоліки і свідчать про перехід до висновкової інформації. Складовою частиною висновків у рецензії є вирази побажання, які стосуються долі, майбутнього рецензованої праці.

Зразок:

Рецензія на статтю Н.М. Лапиніної, Ю.М. Новикової, Р.М. Назара

«М.В. Гоголь: перипетії життєвого і творчого шляху»

Рецензовану статтю присвячено розгляду життєвого і творчого шляху видатного письменника Миколи Васильовича Гоголя. Детально характеризується період життя митця під час його перебування в Ніжинській гімназії вищих наук і початок творчої літературної діяльності письменника. Обґрунтовується активна громадянська позиція М.В. Гоголя, який, переймаючись соціальними негараздами, не сприймав різноманітних виявів зла, вболівав за долю своєї держави. Розглянуто період формування літературних уподобань письменника-сатирика, на які вплинули ґрунтовні знання ним усної народної творчості, ліризм і любов автора до життя.

Автори статті зазначають, що особливість творчого обдарування митця полягає у зображенні ним узагальнюючих художніх типів, які не були повторенням дійсності. В них поєднуються історичні та етнографічні реалії з глибоким гумором, авторським домислом та вимислом.

У статті прослідковується тісний зв’язок між способом оповіді у повістях М.В. Гоголя й у фольклорі.

Актуальність і наукову значимість обраної теми статті колективу авторів зумовлює аналіз маловідомих та інших цікавих моментів біографії письменника, які вплинули на формування його творчої манери.

На наш погляд, цінним у рецензованій статті є ретельний аналіз основних стильових форм письма М. Гоголя, що дозволило зробити авторам конкретні висновки й узагальнення. Стаття характеризується всебічністю розгляду й обґрунтованістю окресленої теми (наприклад, детально висвітлено ніжинський період життя М. Гоголя і початок його літературної діяльності).

Вважаємо, що статтю Н.М. Лапиніної, Ю.М. Новикової, Р.М. Назара можна рекомендувати до друку у фахових виданнях України.

Завідувач кафедри прикладної лінгвістики
та етнології, к.філол.н., професор	І.Є. Намакштанська

Практичні поради щодо етапів рецензування

Визначте предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, журнальна стаття, твіресе, автореферат, дисертація тощо).

З'ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки в цілому, певної галузі знань, розв'язання практичних завдань тощо).

Проаналізуйте зміст наукової роботи і з'ясуйте ступінь її новизни й оригінальності у розв'язанні певних питань, проблем тощо.

Встановіть достоїнства рецензованої роботи в контексті її теоретичного й практичного значення та зазначте конкретні сфери доцільного використання матеріалів і результатів її.

180