конспект лекций УМПС все спец

фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки); по-третє, на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації й доведення); почетверте, на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціальнонаукового рівнів); по- п’яте, на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях; по-шосте, на естетичність і виконання необхідних вимог щодо гармонійного форматування тексту.

Рекомендації щодо використання іноземних мов. Переважно дипломи пишуть і захищають мовою навчання у вузі. Але є випадки, коли першоджерела, використані в дослідженні, існують тільки іноземною мовою. В такому випадку знання іноземної мови в обсязі, що дозволяє читати спеціальну літературу мовою першоджерел, є обов’язковим. Нарешті, окремі дипломи можуть у певних умовах захищатись іноземною мовою. В такому випадку знання цієї мови повинне бути бездоганним, а захист нею – виправданим.

Висновки до наукової роботи. Евристика є наукою про творче мислення. За її допомогою можна підвищити ефективність творчої діяльності.

Саме у межах евристики розроблені концепції оптимізації творчої діяльності індивідуального, колективного, інтегрального та штучного інтелектів.

У межах евристики розроблені також спеціальні методики навчання творчості. Навчання творчості пов’язане з його алгоритмізацією, а алгоритмізація

трансформує творчу діяльність у рутину. В цьому один із парадоксів творчості.

Крім цього парадоксу, евристика сформулювала ряд інших: «стимул – антистимул», «батьки – діти» («вчитель – учень»), «логічність – алогічність», «інформація

– шум», «дилетант – ерудит» тощо.

Існують загально прийняті правила й стандарти щодо процесу підготовки, проведення й оформлення результатів наукового дослідження.

5. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

План – це порядок, послідовність викладу матеріалу статті (лекції), книжки.

Різновиди планів:

Номінативний план визначає підтеми тексту. Питальний план віддзеркалює головні проблеми тексту. Тезовий план формулює ключові положення тексту.

Пункти номінативного плану – це односкладні називні речення (в граматичній основі мають тільки підмет). Вони містять переважно ключове слово до окремої частини тексту. Відповідно пункти питального плану – це питальні речення. Запитання повинно бути настільки ємним, щоб потребувати цілісної закінченої відповіді у формі певної частини тексту.

Пункти тезового плану сконцентровують думку, яку можна розкрити в одному реченні.

«Тезовий план» і «тези» – поняття синонімічні, тому що тези – це стисло сформульовані основні положення тексту.

Зверніть увагу!

Складаючи план, слід дотримуватися таких орфографічних та пунктуаційних вимог до його оформлення:

1.Пункти простого плану нумеруються арабськими цифрами. Після них ставляться крапки і кожен пункт починається з великої літери:

1.А…

2.А…

3.А…

2.Пункти складного плану можна об'єднати у три системи:

161

1 ) назва певного великого фрагменту записується під римською цифрою з червоного рядка. Риски вгорі та внизу над римськими цифрами не ставляться. В кінці назви пункту крапка не ставиться;

2)великий фрагмент поділяється на менші, які нумеруються арабськими цифрами. Вони пишуться одна під одною другим стовпчиком відносно римських цифр. Після назви пункту ставиться крапка (якщо немає поділу на підпункти) або двокрапка (якщо є підпункти);

3)у свою чергу підпункти записуються під буквами а , б , в ,... . Після цих літер ставиться кругла дужка, після назви – крапка з комою, а перше слово підпунктів пишеться

змаленької літери (див. приклад нижче).

Складний план передбачає більшу деталізованість, виокремлення ключових понять. Наприклад:

Підземні води І. Типи підземних вод:

1.За умовами залягання: а) верховодка; б) ґрунтові води;

в) міжпластові води.

Крім планів до тексту, кожен фахівець для кращої організації робочого часу має складати план роботи.

План роботи – це документ, що встановлює точний і чіткий перелік намічених заходів (робіт) для їхнього подальшого виконання.

Він має такі складові: послідовність, обсяг, умови й забезпечення виконання, термін для кожного етапу й для всього обсягу, кошторис, прізвища й посади керівників і конкретних виконавців (відповідальних за кожний пункт плану).

Окрім рубрикованого тексту, плани можуть мати графіки, діаграми, таблиці, схеми

тощо.

Розрізняють такі групи планів: річні (календарний, фінансовий, навчальний);піврічні (семестрові); квартальні (четвертні); місячні; декадні; тижневі; добові.

Наявність тих чи інших реквізитів обумовлюється видом, формою та призначенням плану, але загальними для них усіх є:

1.Ґриф затвердження.

2.Назва документа.

3.Назва установи чи структурного підрозділу.

4.Термін, на який укладено план.

5.Порядковий номер.

6.Термін виконання конкретного виду роботи (заходу).

7.Зміст роботи.

8.Посада, прізвище та ініціали виконавця.

9.Посада, прізвище та ініціали відповідального.

10.Відмітка про місце, дату, факт та якість виконання (проведення) роботи. Службові плани робіт підписують посадові особи, які відповідають за їх виконання,

аіндивідуальні– ті, хто їх укладає, із наступним затвердженням керівником.

Тези – це коротко сформульовані основні положення певного тексту, позбавлені деталізованих пояснень, прикладів, таблиць, ілюстрацій.

Тези характеризуються компресією. Це можуть бути сформульовані головні положення статті, параграфу, розділу, лекції, доповіді тощо.

162

Тези можуть бути первинними й вторинними. Первинні тези – це короткий виклад змісту публічного виступу. Вторинні тези – складаються на матеріалі статті, лекції або іншого виступу.

За ступенем трансформації тексту розрізняють тези:

1.відібрані автором цитати з першоджерела;

2.сформульовані власними словами основні положення статті чи розділу книги.

Для тез потрібно вибирати саме основні ідеї та положення, розмістивши їх у певній послідовності. Створюючи тези, треба обов'язково зазначити:

1.Прізвище, ім'я, по батькові автора статті, книги. 2.Заголовок.

3.Місце написання й рік видання.

Порівняно з тезовим планом, у тезах викладається більш розгорнута інформація.

Конспект – це короткий писемний запис змісту лекції, книги, статті, доповіді, який робиться для фіксації змісту з подальшим декодуванням його.

Конспектувати зміст усного або писемного тексту можна через:

‒цитування його головних положень;

‒переказ головних положень тексту «своїми словами»;

‒комплексне використання першого та другого способів конспектування;

‒тезовий запис основних положень тексту.

При конспектуванні активно використовується скорочений запис слів.

Символи, що використовуються при конспектуванні

Внутрішньотекстові символи	Позатекстові символи
=> тобто, таким чином, отже	8 протилежні
<= тому що, оскільки, через що, завдяки	? викликає сумнів
чому	! згодний, співпадає з думкою адресата
внаслідок, внаслідок чого	+ позитивна оцінка
орівнює, це є	NВ «нота бене» – звернути увагу
ільше
менше

Орієнтовна схема роботи над складанням планів, тез, конспектів

‒прочитайте текст, визначте тему та головну думку;

‒поділіть текст на логічно-смислові частини;

‒доберіть заголовок до кожної частини – одержуємо план тексту;

‒поставте до кожної логічно-стислої частини тексту запитання;

‒знайдіть у тексті відповіді– одержуємо тези;

‒доповніть тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту, цитатами – одержуємо конспект. Отже, конспект – це тези в розширеному вигляді.

6. Анотування і реферування наукових текстів.

Серед документів довідково-інформаційного характеру у сфері наукового і професійного спілкування чільне місце належить анотації.

Анотація – це стисла характеристика змісту оригіналу (книги, статті, рукописного тексту тощо).

У ній викладаються найважливіші питання роботи, подається перелік основних проблем та узагальнена характеристика (оцінка) твору.

Анотація допомагає при доборі необхідної літератури з будь-якого питання, ознайомленні зі змістом самої роботи. Анотація може бути подана двома (трьома) мовами: мовою оригіналу та однією (чи двома) іноземними мовами. Отже, слід запам’ятати, що анотація повинна дати читачеві уявлення про:

163

−характер оригіналу (наукової статті, технічного опису, популярної книги);

−його побудову (які питання та в якій послідовності розглядаються, яких висновків доходить автор);

−призначення оригіналу (на яку категорію читачів розрахований), його обсяг, якість викладу, актуальність.

Основні етапи анотування

Процес анотування можна поділити на декілька етапів: аналіз тексту твору; вивчення додаткових джерел; відбір відомостей, що характеризують сутність цього твору; літературне оформлення і редагування анотації.

Аналіз тексту твору. Передусім визначається вид видання (моновидання, збірник, частина багатотомного чи випуск серійного видання). Встановлюється, якому питанню, темі чи галузі науки присвячено твір. Звертається увага на структуру видання. При аналізі відзначаються особливості поліграфічного виконання і редакційно-видавничого оформлення.

Вивчення додаткових джерел. Такими джерелами можуть бути рецензії, критичні статті, критико-біографічні, історичні й історико-літературні праці. Виявити ці джерела можна за допомогою довідкових та бібліографічних видань.

Відбір відомостей, що характеризують твір. При анотуванні творів, що були написані в минулому, наводять фактичні дані про автора, характеризують наукову і художню цінність цього твору, а також умови, за яких твір був написаний. Поширеним прийомом анотування є цитування.

Літературне оформлення і редагування анотації. Лаконічність – характерна риса літературно оформленої анотації. Завдання полягає в тому, щоб об’єднати різні дані і при цьому виділити найістотніше, головне.

Основні вимоги до структури та змісту анотації

1.Композиція анотації повинна бути внутрішньо логічною, але вона відрізняється від композиції анотованої роботи.

2.Відбір відомостей для анотації, їх формування та розташування залежать від змісту та характеру анотованого твору, призначення анотації.

3.Мова анотації повинна бути літературною, лаконічною; текст анотації, як правило, складається з простих речень, не поділяється на абзаци.

4.Структурна організація анотації вимагає наявності обов’язкових реквізитів.

Реквізити анотації

1.Прізвище та ініціали автора книги чи статті.

2.Бібліографічний опис: назва видання, назва збірника (для статті), місце видання, видавництво, рік, кількість сторінок (або сторінки у збірнику).

3.Текст.

4.Вказівка категорії читачів, яким рекомендується анотоване видання.

Зразок анотації книги

Глущенко В.М. Захист будівельних конструкцій від корозії: Навч. посібник. – К.:

Вища шк.., 1994. – 224 с.

Висвітлено загальні теоретичні питання корозії будівельних матеріалів, а також основні способи захисту від корозії конструкцій будівель і споруд. Розглянуто основні способи виконання антикорозійних робіт, організації праці, техніку безпеки і протипожежні заходи.

Для студентів будівельних ВНЗ і факультетів.

Зразок анотації статті

164

Кирій Р.П. Аналітичний механізм вибору та оцінки базових стратегій конкуренції банку // Економіка та управління персоналом. – 2008. – № 6. – С. 127-131.

У статті проаналізовано базові стратегії конкуренції, які використовуються банками, визначено основні ознаки їх ідентифікації. Запропоновано аналітичний механізм вибору та оцінки стратегій конкуренції банків, розроблено систему управлінських рішень, які повинні ухвалюватися керівництвом за результатами його впровадження.

Анотація наукової статті, надрукована у періодичному виданні (фаховий журнал, збірка наукових праць, часопис тощо), подається перед текстом статті разом з ключовими словами до неї (див. зразок).

Зразок:

А.В. Захаров, В.І. Захаров, В.О. Ольховиченко Донбаська національна академія будівництва і архітектури

СТАН ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА У ГАЗИФІКОВАНИХ ПРИМІЩЕННЯХ

Анотація: у статті розглянуті питання забруднення повітря в кухнях оксидами вуглецю та окислами азоту при роботі газових плит. Визначені обсяги припливного повітря, необхідного для доведення повітряного середовища до санітарно-гігієнічних норм, передбачених чинними санітарно-епідеміологічними вимогами до житлових приміщень.

Ключові слова: газові плити, оксид вуглецю, окисли азоту, повітряне середовище.

Анотація – найбільш стандартизований жанр наукового мовлення, тому в тексті анотації використовуються спеціальні конструкції (лексичні кліше), напр.:

−автор у статті (книзі, курсі лекцій) ... подає, наводить, описує, розвиває, представляє, досліджує, вивчає;

−метою статті є дослідження проблеми (класифікація методу, опис прийомів);

−метою наукової роботи є ...;

−у статті наведено відомості про ... (розглянуто властивості, описано способи, досліджена можливість).

За цільовим призначенням анотації поділяються на довідкові та рекомендаційні. Мета довідкової анотації – дати коротку інформацію (довідку) про зміст і специфіку

друкованого твору. Такі анотації складаються для характеристики наукових, навчальних, довідкових видань, а також для розкриття змісту збірки чи зібрання творів. Обсяг довідкової інформації – від кількох слів до кількох рядків.

Рекомендаційна анотація, разом із короткою інформацією про видання, має й іншу мету: зацікавити читача, показати значення і специфіку певної книги чи статті, її місце серед інших, близьких за змістом і призначенням. Рекомендаційні анотації бувають короткими і розгорнутими. Їх складають для рекомендаційних посібників з метою пропаганди науково-популярних видань, а також творів художньої літератури.

Існують такі типи анотацій:

загальна анотація – характеризує друкований твір у цілому; аналітична анотація – характеризує окрему частину твору або якийсь аспект його

змісту; групова анотація – є узагальненою характеристикою двох і більше творів, близьких

за тематикою. Розглянемо приклади.

Загальна анотація

Бучок Ю. Ф. Економіка підприємства: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 447 с.

У підручнику подано основні відомості про економіку підприємства, бухгалтерський та інші види обліку. Розроблено індивідуальні завдання для практичних занять, наведено алгоритми виконання їх, приклади розрахунків, які виконуються в курсовому та дипломному проектуванні.

165

Для підготовки молодших спеціалістів.

Аналітична анотація

Тугаєнко-Сєряк С.М. Довідник службовця. – К.: А.С.К., 2000. – 416 с.

Упершій частині довідника – теоретичній – приділено увагу тим правилам орфографії, пунктуації, стилістики та культури мови, які найчастіше стають предметом вагань та непорозумінь. У другій частині – довідковій – подано короткий «Російсько – український словник сталих словосполучень,» «Короткий словник синонімів» і «Словник паралельних форм». Додатки складаються із «Словника імен у кличному відмінку», «Словника скорочень назв документів».

Для учнів середніх шкіл, студентів вищих закладів освіти, викладачів та службовців різного рівня.

Групова анотація

Булаховський Л.А. Питання походження української мови / Вибрані твори. В 5 т. – Т.2. Українська мова. - К.: Наук. думка, 1977. – 575 с.

Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – Київ: КМ Академія, 2002.

–154 с.

Унаведених виданнях порушується проблема походження української мови і писемності. Цю дискусійну проблему автори розглядають у загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов’янства, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом. У цих працях поєднується теоретична глибина і дивовижна ерудиція авторів з умінням просто й цікаво розповісти про найскладніші речі. Та все ж на деякі питання походження української мови автори мають різні погляди.

Етапи реферування наукових текстів Першим і найвідповідальнішим етапом наукової роботи є вибір теми

дослідження та її формулювання. Практика свідчить, що правильно обрати тему означає наполовину забезпечити успішне виконання роботи.

Другий етап підготовки реферату – ознайомлення з літературою. Пошук відповідних джерел здійснюється за довідковими та бібліографічними виданнями, різними каталогами – алфавітним, систематичним або тематичним – у бібліотеках, за міжбібліотечним абонементом.

Третій етап – опрацювання знайденої літератури. Він мключає визначення основної думки відповідно до теми, виписування цитат, добір аргументів, зіставлення та порівняння думок різних авторів (із формуванням на їх основі власного погляду).

Четвертий етап – складання плану реферату. План складається з таких структурних частин: вступу, двох або більше розділів, висновків та списку використаних джерел. Заголовок першого розділу має відображати загальні аспекти обраної теми, другого (третього тощо) – конкретизувати напрям дослідження, найчастіше – із застосуванням дедуктивного методу (від загального до одиничного).

П'ятий етап – написання основної частини реферату. Для зручності доцільно мати із собою кілька текстів, щоб на їх основі створити один текст на відповідну тему( якщо реферат оглядовий).

7. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.

Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні

166

елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якому описі.

Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.

				Правила оформлення бібліографії
Характеристика					Приклад оформлення
	джерел
Книги			1.	Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; [пер. з давньогрец.
Один автор			Л.	Звонська]. – Львів: Свічадо, 2006. – 307 с. – (Джерела
			християнського Сходу. Золотий вік патристики IV–V ст.; № 14).
			2.	Матюх Н.Д. Що дорожче срібла-золота / Наталія Дмитрівна
			Матюх. – К.: Асамблея діл. кіл: Ін-т соц. іміджмейкінгу, 2006. – 311
			с. – (Ювеліри України; т. 1).
			3.	Шкляр В. Елементал: [роман] / Василь Шкляр. – Львів: Кальварія,
			2005. – 196, [1] с. – (Першотвір).
Два автори			1.	Матяш І. Б. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в
			Угорщині : історія, спогади, арх. док. / І. Матяш, Ю. Мушка. – К.:
			Києво-Могилян. акад., 2005. – 397, [1] с. – (Бібліотека наукового
			щорічника «Україна дипломатична»; вип. 1).
			2.	Суберляк О.В. Технологія переробки полімерних та
			композиційних матеріалів : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] /
			О.В. Суберляк, П.І. Баштанник. –Львів : Растр-7, 2007. – 375 с.
Три автори			1.	Акофф Р. Л. Идеализированное проектирование: как
			предотвратить завтрашний кризис сегодня. Создание будущего
			организации / Акофф Р.Л., Магидсон Д., Зддисон				Г.Д.; пер. с англ.
			Ф.П. Тарасенко. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2007. –ХІЛІ,
			265 с.
Чотири автори			1.	Методика нормування ресурсів для виробництва продукції
			рослинництва / [Вітвіцький В.В.,			Кисляченко М.Ф., Лобастов І.В.,
			Нечипорук А.А.]. – К.: НДІ «Украгропромпродуктивність», 2006. –
			106 с. – (Бібліотека спеціаліста АПК. Економічні нормативи).
			2.	Механізація	переробної галузі	агропромислового комплексу :
			[підруч. для		учнів проф.-техн.	навч. закл.]	/ О.В. Гвоздєв,
			Ф.Ю. Ялпачик, Ю.П. Рогач, М.М. Сердюк. – К.: Вища освіта, 2006. –
			478, [1] с. – (ПТО: Професійно-технічна освіта).
П’ять	і	більше	1.	Психология	менеджмента / [	Власов П.К.,	Липницкий А.В.,
авторів			Лущихина И.М. и др.]; под ред. Г.С. Никифорова. – [3-є изд.]. –X.:
			Гуманитар. центр, 2007. – 510 с.
			2.	Формування здорового способу життя молоді : навч.-метод, посіб.
			для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / [Т.В. Бондар,
			О.Г. Карпенко, Д.М. Дикова-Фаворська та ін.]. – К.: Укр. ін-т соц.
			дослідж., 2005. – 115 с. – (Серія «Формування здорового способу
			життя молоді»: у 14 кн., кн. 13).
Без автора			1.	Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт.
			тексту В. Клос]. – К.: Грані-Т, 2007. – 119с – (Грані світу).
			2.	Воскресіння мертвих : українська барокова драма : антологія /
			[упорядкує., ст., пер. і прим. В. О. Шевчук]. – К.: Грамота, 2007. –
			638, [1]с.
					167

Багатотомний		1.	Історія Національної академії наук України, 1941–1945 / [упоряд.
документ		Л.М. Яременко та ін.]. – К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського,
		2007. – (Джерела з історії науки в Україні).
		Ч. 2 : Додатки – 2007. – 573, [1 ] с.
		2.	Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: Особенная часть: в 6 т.
		/ Н.П. Кучерявенко.– X.: Право, 2002. Т. 4: Косвенные налоги. –
		2007. – 534 с.
		3.	Бондаренко В.Г. Теорія ймовірностей і математична статистика.
		Ч.1 / В.Г. Бондаренко, І.Ю. Канівська, С.М. Парамонова. – К.: НТУУ
		«КПГ, 2006. – 125 с.
Матеріали		1.	Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування
конференцій, з’їздів		агропромислового		комплексу	: матеріали Всеукр.	конф. молодих
		учених-аграрників [«Молодь України і аграрна реформа»], (Харків,
		11–13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун-т
		ім. В.В. Докучаєва. – X.: Харк. держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва,
		2000. – 167 с.
		2.	Кібернетика в сучасних економічних процесах : зб. текстів
		виступів на республік, міжвуз. наук.-практ. конф. / Держкомстат
		України, Ін-т статистики, обліку та аудиту. – К.: ІСОА, 2002. – 147 с.
		3.	Матеріали IX з’їзду Асоціації українських банків, 30 червня 2000
		р. інформ. бюл. – К.: Асоц. укр. банків, 2000. – 117 с. – (Спецвип.: 10
		років АУБ).
Словники		1.	Географія : словник-довідник / [авт.-уклад. Ципін В. Л.]. – X.:
		Халімон, 2006. – 175, [1]с.
		2.	Українсько-німецький тематичний словник [уклад. Н. Яцко та
		ін.]. – К.: Карпенко, 2007. – 219 с.
		3.	Європейський	Союз:	словник-довідник /	[ред.-упоряд.
		М. арченко]. – 2-ге вид., оновл. – К.: К.І.С., 2006. – 138 с.
Законодавчі	та	1.	Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 груд.
нормативні документи		2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во,
		2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
		2.	Медична статистика статистика : зб. нормат. док. / упоряд. та
		голов. ред. В. М. Заболотько. – К.: МНІАЦ мед. статистики :
		Медінформ, 2006. – 459 с. – (Нормативні директивні правові
		документи).
Стандарти		1.	Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні.
		Покажчик та огляд (І5О 7000:2004, ЮТ): ДСТУ ІЗО 7000:2004. –
		[Чинний від 2006-01-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2006. –
		IV, 231 с. – (Національний стандарт України).
		2.	Якість води. Словник термінів : ДСТУ ІЗО 6107-1:2004 – ДСТУ
		ІЗО 6107-9:2004. – [Чинний від 2005-04-01]. – К.:
		Держспоживстандарт України, 2006. – 181 с. – (Національні
		стандарти України).
Каталоги		1.	Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області: каталог-
		довідник / [авт.-упоряд. М. Зобків та ін.]. – Львів: Новий час, 2003. –
		160 с.
		2.	Університетська книга: осінь, 2003 : [каталог]. – [Суми: Унів. кн.,
		2003]. – 11 с.

168

Бібліографічні		1. Систематизований покажчик матеріалів з кримінального права,
показчики		опублікованих у Віснику Конституційного Суду України за 1997–
		2005 роки / [уклад. Кирись Б.О., Потлань О.С]. – Львів: Львів. держ.
		ун-т внутр. справ, 2006. – 11 с. – (Серія: Бібліографічні довідники ;
		вип. 2).
Дисертації		1. Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис. ...
		доктора фіз.мат, наук : 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005.
		– 276 с.
Автореферати		1. Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій
дисертацій		робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів: автореф. дис. на
		здобуття наук, ступеня канд. техн. наук: спец. 05.02.08 «Технологія
		машинобудування» / І.Я. Новосад. – Тернопіль, 2007. – 20, [1] с.
Частина	книги,	1. Козіна Ж.Л.	Теоретичні основи			і результати практичного
періодичного		застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області
продовжуваного		спортивних ігор / Ж.Л. Козіна // Теорія та методика фізичного
видання		виховання. – 2007. – № 6. – С. 15–18, 35–38.
		2. Гранчак Т. Інформаційно-аналітичні структури бібліотек в умовах
		демократичних перетворень / Тетяна Гранчак, Валерій Горовий //
		Бібліотечний вісник. – 2006. – № 6. – С. 14–17.
		3. Валова І. Нові принципи угоди Базель II / І. Валова ; пер. з англ.
		Н.М. Середи // Банки та банківські системи. – 2007. – Т. 2, № 2. –
		С. 13–20.
		4. Чорний Д. Міське самоврядування: тягарі проблем, принади
		цивілізації / Д.М. Чорний // По лівий бік Дніпра: проблеми
		модернізації міст України:			(кінець	XIX–початок			XX ст. /
		Д. М. Чорний. – X., 2007. – Розд. 3. – С. 137–202.
Електронні ресурси		1. Богомольний	Б.Р.	Медицина		екстремальних			ситуацій
		[Електронний ресурс]: навч. посіб. для студ. мед. вузів III–IV рівнів
		акредитації / Б.Р. Богомольний, В.В. Кононенко, П.М. Чуєв. – 80 Min
		/ 700 MB. – Одеса: Одес. мед. ун-т, 2003. – (Бібліотека студента-
		медика) – 1 електрон, опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. – Систем. вимоги:
		Pentium ; 32 Mb RAM; Windows 95, 98, 2000, XP; MS Word 97-2000. –
		Назва з контейнера.
		2. Розподіл населення найбільш численних національностей за
		статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем
		освіти [Електронний ресурс]: за даними Всеукр. перепису населення
		2001 р. / Держ. ком. статистики України ; ред. О.Г. Осауленко. – К.:
		CD-вид-во «Інфодиск», 2004. – 1 електрон, опт. диск (CD-ROM):
		кольор.; 12 см. – (Всеукр. перепис населення, 2001). – Систем,
		вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; Windows 98/2000/NT/XP. – Назва
		з титул. екрану.
		3. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні
		ресурси в науці, культурі та освіті : (підсумки 10-ї Міжнар. конф.
		«Крим-2003»)	[Електронний		ресурс]		/	Л.Й. Костенко,
		А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник –
		2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до урн.:
		http://www.nbuv.ua/articles/2003/03klinko.htm.
		(Бюлетень ВАК України, 2008, №3(Форма 23, С. 9–13))

169

8.	Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
	Реферат (лат. refrere – доповідати)	– короткий виклад змісту першоджерела
(статті, доповіді, книги тощо).
	Види рефератів
	Вид	Характеристика
1.	Інформаційний (реферат-конспект).	В узагальненому вигляді вміщує усі головні
		положення тексту.
2.	Індикативний (реферат-резюме).	Вміщує лише головні тези тексту.

За кількістю реферованих текстів реферати поділяються на:

‒монографічний – складається за одним текстом;

‒оглядовий – складається за декількома текстами, об’єднаними загальною темою. Навчальні інформативні реферати є найважливішими при написанні курсових і дипломних робіт. Існують спеціальні мовні кліше, які використовуються при написанні реферату (див. табл. 13, 14).

				Структура і зміст реферату			Таблиця 13
І. Заголовок.				Прізвище, ім’я та по батькові автора (авторів); назва роботи
				(книги або статті); вихідні дані (рік, місце видання, назва,
				номер журналу, сторінки).
ІІ. Реферативна частина.				Формулюється тема (проблема) реферованого тексту
1. Вступ.				(статті, книги); початок реферативної частини має бути
				узагальнюючим і водночас вміщувати вказівки на нову
				інформацію.
2. Головна частина.				Компресія наукової інформації, спрямована на виявлення
				та вибір найбільш суттєвого, що є у реферованій роботі.
				Нова і суттєва інформація викладається у короткій формі.
3. Заключна частина.				Висновки автора реферату.
ІІІ. Висновки (не є				Оцінка автора реферату щодо новизни інформації та
обов’язковими для				рекомендації про можливості використання викладених
інформаційного реферату).				положень та ідей.
							Таблиця 14
Мовленнєві кліше, що використовуються при написанні реферату
					І. Вступ
Робота (книга, стаття, монографія,					збірка	передмови та двох розділів;
тощо) складається із:						вступу та п’яти параграфів;
						вступу, трьох розділів та висновків (списку
						літератури, додатків)
				ІІ. Головна частина (виклад)
1)						аналізується, проаналізовано
у першому						викладається, викладено
другому		розділі				досліджується, досліджено
третьому		параграфі				розглядається, розглянуто	що
цьому						обґрунтовується, обґрунтовано
						узагальнюється, узагальнено
						описується, описано
					170