0402_UMPS_tekhn_2013

чи споруд»; слово «утома» (стан людини) зараз також стало технічним терміном – «утома металів», «механічна», «термічна», «ударна» тощо;

2)квазітерміни; наприклад, так звані терміни з науково-фантастичної літератури: «гелікоптер» (те саме, що й вертоліт), автор терміна – відомий італійський художник, архітектор, скульптор, інженер, вчений ХV століття Леонардо да Вінчі); «зомбі» (люди-роботи, які автоматично виконують чужі накази, не замислюючись над їхніми наслідками);

3)професійні просторіччя; наприклад, «кривошия» (сьогодні існують медичні терміни – «лівобічна кривошия», «правобічна кривошия»),

4)терміни з інших терміносистем; наприклад, термін «хвиля» (в фізиці з гідравліки), термін «резонанс» (в ядерній фізиці з акустики), термін «мова» (в інформатиці з мовознавства);

5)власні імена; наприклад, прізвище Ампер – термін «ампер» (одиниця виміру сили електричного струму), прізвище Джоуль – термін «джоуль» (одиниця виміру енергії, роботи й кількості теплоти).

Поняття «детермінологізація». Детермінологізація – це перехід терміна до стану загальновживаної лексики. Такий перехід відбувається у випадку розпаду певної терміносистеми внаслідок отримання нових даних у певній галузі наукового знання. Наприклад, раніше термін «флюїд» позначав уявну невагому рідину, за допомогою якої пояснювали до ХVІІІ століття теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння. Сьогодні ми вживаємо це слово як нетермін: «флюїди добра» та ін.

Проте термін може одночасно брати участь у процесі детермінологізації й залишатися терміном. Наприклад, слово «атмосфера» вживається як термін у фізиці (газоподібна оболонка Землі і деяких інших планет або одиниця вимірювання тиску) та у переносному значенні як нетермін (умови, що породжуються соціальним становищем, колективом, родиною, наприклад, «атмосфера доброзичливості»); слово «клімат» вживається як термін у географії (метеорологічні умови, властиві певній місцевості) та у переносному значенні як нетермін («мікроклімат у колективі»); слово «орбіта» вживається як термін в астрономії (шлях руху небесного тіла або штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла), в анатомії (заглибина, в якій міститься очне яблуко) та у переносному значенні як нетермін (сфера впливу, діяльності, поширення кого-, чого-небудь, наприклад, «орбіти дружби»).

Основні ознаки терміна

Термінознавча наука сформувала низку спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.

1.Системність

Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній терміносистемі,

яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової / технічної класифікації, або узагальненої ідеї / концепції в певній галузі знання.

131

Належність терміна до певної терміносистеми є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова.

2.Однозначність

Усвоїй терміносистемі термін має називати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін. Наприклад, термін «корінь» у математичній термінологічний системі має одне значення

(величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число), у

біологічній термінологічній системі має інше значення (частина рослини, що міститься в землі); у мовознавчій термінологічній системі – третє значення

(головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення).

3.Точність

Термін має бути точним, тобто якнайповніше й найточніше передавати

зміст поняття, яке він позначає. Але у термінознавстві існує поняття «хибномотивований термін». Такі терміни створюються з різних причин.

Хибне знання; наприклад, термін «азот» у давньогрецькій мові мав значення «безживний»; у 60-ті роки XX століття стало відомим, що азот відіграє значну роль у життєдіяльності різних, у тому числі, вищих організмів, але назву цього хімічного елемента залишили без змін, тому сьогодні він вважається хибномотивованим терміном.

Зміна ознак поняття; наприклад, поняття «чорні метали». Спочатку до них належало тільки залізо, тобто ознакою був саме колір. Зараз до складу чорних металів входить і марганець, проте він не має чорного кольору, їх об’єднують спільні поклади залізо-марганцевих руд, тобто ознакою стало спільне місце залягання. Ось чому термін «чорні метали» вважається тепер хибномотивованим.

4.Наявність дефініції

Кожний науковий термін має дефініцію (визначення), яка чітко окреслює,

обмежує його значення.

5.Відсутність синонімів

Терміни-синоніми в одній терміносистемі можуть заважати

взаєморозумінню фахівців.

Термінознавці називають і такі ознаки терміна: нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення, інтернаціональний характер, стислість, відкритість і динамізм терміносистеми.

132

3. Термінологія як система

Серед системи термінів кожної галузі виокремлюють дві складові:

термінологію і терміносистему. Термінологія – сукупність термінів певної мови або певної галузі (анг., рос., укр., польська та ін. термінології, а також термінологія математична, фізична, юридична, технічна тощо). Терміносистема – система термінів певної галузі наукового (технічного) знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію.

Є кілька типових ознак терміносистеми:

1)Цілісність терміносистеми. Наприклад, назви дванадцяти місяців року у сукупності складають цілісну систему.

2)Відповідність суми частин цілому. Якщо ми маємо справу з терміносистемою, що описує конструкцію машин, то терміни – назви вузлів і деталей – у своїй сукупності мають дати повний опис машини.

3)Певна сталість терміносистеми. Вона відбиває систему поглядів у певній сфері наукового знання на певному етапі, який має визначену тривалість.

4)Структурований характер терміносистеми. Структура терминосистеми може бути однорівневою лінійною (назви днів тижня, місяців року) та ієрархічною, тобто з підсистемами, що відбивають родо-видові відношення, відношення цілого та його частин, зв’язки причини й наслідку, відношення об’єктів та їхніх ознак тощо.

4.Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія.

Професіоналізми і номенклатурні назви

Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. ін. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система,

осушувальна система, теорія економічного ризику. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина (дощувальна машина), пристрій, агрегат).

Міжгалузеві терміни це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад:

амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність.

133

Вузькогалузеві терміни це терміни, характерні лише для певної галузі,

наприклад: лізинг, банківська гарантія (економічні); капітель, базиліка, дзвіниця (архітектурні); двигун, гальмо, трансмісія, карбюратор (механічні); фундамент, армування, опалубка, панель, торкретування, коефіцієнт ущільнення (будівельні) тощо.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують й інші спеціальні одиниці професіоналізми та номенклатурні назви.

Від термінів відрізняються професіоналізми. Професіоналізми – слова, словосполучення або вирази на позначення предметів, речовин, абстрактних понять, об’єднаних конкретною професійною сферою діяльності і спілкування. Вони не мають конкретного наукового визначення, не складають цілісної системи та бувають експресивно забарвленими. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, у галузі будівництва велика кількість професіоналізмів, що називають конкретні предмети або частини (деталі) предметів, утворені за асоціацією з частинами тіла людини, іншими предметами за зовнішньою схожістю або функціонально.

До професіоналізмів за схожістю з людиною належать: сустав, шийка

(колони); зуб (бетонний), носик (водозливний), палець (шарніра), плече (важеля), коліно (сифона), тіло (бетону). За схожістю з істотами (тваринами) виділяються такі слова: кішка, козли, півник / гребінчик, черв’як (навантажувальний), кабанчик (тип цегли), бик, бичок тощо. За схожістю з предметами побуту виділяються такі професіоналізми: юбка, башмак, кожух,

костиль, подушка, постіль / ложе (бетонне), хомут, люлька тощо.

Номенклатура (від лат. nomenclatura перелік, список імен) сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, песо і т. д.), технічна (пор.

термін борознороб-щілиноріз і номенклатурні назви ДЩН-1, ДЩН-2, ДЩН-3).

5. Способи творення термінів

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

Вторинна номінація використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометричний равлик, споживчий кошик, гальмівний

134

барабан, відплив капіталу, миша комп’ютера, вексельний портфель, брівка траншеї, поливне крило. Це найдавніший спосіб термінотворення.

Словотвірний утворення термінів за допомогою префіксів

(надвиробництво, перезволоженість), суфіксів (підгортальник, оборотність), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів),

МК (магістральний канал). Цей спосіб термінотворення один із найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, включаючи сучасний.

Синтаксичний використання словосполучень для називання наукових понять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни. Терміни-

словосполучення становлять понад 70 % сучасних термінів. Синтаксичний спосіб найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

Запозичення називання наукового поняття іншомовним словом:

контролінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт.

Причини запозичання термінів різноманітні:

запозичання терміна разом з новим поняттям: бонус «додаткова винагорода», «додаткова цінова знижка», «комісійна винагорода»;

паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): іригація зрошення; рамбурсувати

повертати борг; процент – відсоток; суфозія – вимивання; імпорт ввіз;

пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичені і власні терміни: пролонгація продовження терміну чинності угоди;

відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав вимогам до терміна: ліквідат юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв’язку з її ліквідацією.

Неоднозначним є ставлення до запозичених термінів. Деякі

термінознавчі так звані пуристи заперечують потребу запозичати терміни з інших мов, натомість пропонуючи творити терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20 х роках 20 століття і в українській). Проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об’єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термінології не повинно бути більше 15%, оскільки наявність більшої кількості запозичень призводить до втрати термінологією національного обличчя.

Проте слід негативно оцінювати вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода диспач; водозбір – аквілегія; звуження інфлювання (національної валюти)) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.) тросант (нім.); жиро

(італ.) індосамет (нім.); ревалоризація (фр.) ревальвація (лат.)).

За формальною структурою терміни розподіляються на такі групи: 1. Однокомпонентні терміни: паритет, субстрат, коагуляція.

135

2.Двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення іменник +

іменник, напр.: амплітуда коливання, система водопостачання; або прикметник + іменник, напр.: полегшений бетон, легувальний елемент.

3.Трикомпонентні конструкції: центр ваги перерізу, брус малої кривизни.

4.Багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, напр.: ударно-поворотний спосіб буріння, дискова пневматична ручна пила тощо.

Багатокомпонентні терміни створюють шляхом найменування всіх суттєвих ознак об’єкта термінування, при цьому довжина таких термінів може сягати навіть 10 і більше слів.

6. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів

Термінологія може виконувати свої основні функції позначати наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники є найпоширенішим типом сучасних термінологічних словників.

Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять.

Тлумачно-перекладні словники – це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.

Електронний словник – комп’ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології це вироблення термінів еталонів, термінів зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов’язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В.Вюстер.

В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець ХІХ початок

136

ХХ століття). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20 ті початок 30 х років). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття.

Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв’язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

Звичайно, такої суворої централізації, як у колишньому СРСР, не спростерігаємо, але необхідність державного підходу до творення єдиної термінології для усієї країни очевидна.

З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, яку схвалив уряд. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.

Як же створюють термінологічний стандарт? Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1)систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;

2)відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3)поділ термінів на групи: а) вузькогалузеві терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни);

4)вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою «нерекомендований»);

5)підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

6)формулювання українською мовою визначення (дефініції) поняття;

7)рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

7. Українські електронні термінологічні словники

ВУкраїні основними центрами розробки систем комп’ютерного перекладання є Київ, Львів та Харків.

ВІнституті прикладної інформатики НАН України створено адаптивну лінгвістичну систему АЛІСА, яка орієнтована на виконання низки функцій, зокрема, автоматизованого створення словників, термінологічних баз даних тощо. На основі цієї системи розробляють український автокоректор ТВІР.

137

УЛьвівському політехнічному університеті створено систему підтримування багатомовних термінологічних словників «СЛОВО» та багатомовний банк стандартизованих терміносистем.

Львівський економічний інститут розробив автоматизовану систему для створення та супроводження багатомовних термінологічних словників.

УХаркові, у Національному технічному університет «Харківський політехнічний інститут» було створено систему ПАРС, її оснащено комплексом термінологічних комп’ютерних словників з декількох галузей діяльності людини (на багато десятків тисяч термінів кожний).

Система РУМП (російсько-українське комп’ютерне перекладання) була розроблена харківським ученим М. С. Блехманом. Вона забезпечує зв’язний переклад текстів не тільки загальномовного, але також і фахового характеру, тому що має декілька термінологічних словників: авіаційний, екологічний, фінансовий, комп’ютерний.

Питання за матеріалами лекції 7

1.Які етапи у розвитку української термінотворчої науки можна виокремити?

2.Що таке термін? Які основні вимоги висувають до терміна?

3.Як Ви розумієте поняття «термінологізація»?

4.У чому полягає різниця між поняттями «термінологія» і «терміносистема»?

5.На які групи поділяються терміни залежно від ступеня спеціалізації значення?

6.Яку функцію виконують професіоналізми та номенклатурні назви у фаховому мовленні?

7.На які групи поділяються терміни за будовою?

8.Які способи творення термінів Вам відомі?

9.Якими є причини запозичення у термінології?

10.Яке місце посідають інтернаціональні терміни в системі термінів української мови?

Тести за матеріалами лекції 7

1. Оберіть правильну відповідь.

Мовний знак, що позначає спеціальне поняття у системі понять, – це: а) дефініція; б) поняття; в) термін.

2. Оберіть правильну відповідь.

Процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна –

це:

138

а) термінологізація; б) детермінологізація; в) систематизація.

3.Оберіть правильні відповіді. Головними ознаками терміна є: а) наявність дефініції; б) прагнення до системності; в) системність;

г) інтернаціональний характер.

4.Оберіть правильні відповіді.

За ступенем спеціалізації значення терміни поділяють на такі групи: а) професіоналізми; б) вузькоспеціальні; в) загальнонаукові; г) номенклатура; д) міжгалузеві; е) запозичені.

5. Оберіть правильну відповідь.

Слова, словосполучення або вирази на позначення предметів, речовин, абстрактних понять, об’єднаних конкретною професійною сферою діяльності і спілкування – це:

а) номенклатурні назви; б) вузькогалузеві терміни; в) професіоналізми.

6. Оберіть правильні відповіді.

Терміни української мови утворюються такими основними способами: а) лексичним; б) словотвірним;

в) синтаксичним; г) вторинної номінації;

д) первинної номінації; е) запозиченням.

7. Оберіть правильну відповідь.

Використання словосполучень для називання наукових понять – це: а) лексичний спосіб термінотворення; б) синтаксичний спосіб термінотворення; в) словотвірний спосіб термінотворення.

139

8. Оберіть правильну відповідь.

Утворення термінів за допомогою префіксів, суфіксів, складання та скорочення слів, – це:

а) лексичний спосіб термінотворення; б) синтаксичний спосіб термінотворення; в) словотвірний спосіб термінотворення.

9. Оберіть правильні відповіді.

Двокомпонентні терміни за будовою найчастіше складаються з конструкцій:

а) іменник + іменник; б) прикметник + іменник; в) дієслово + іменник; г) займенник + іменник.

10. Оберіть правильну відповідь.

Спосіб термінотворення, при якому використовують наявне у мові слово для називання наукового поняття, називається:

а) лексичний; б) первинної номінації;

в) вторинної номінації; г) словотворчий.

Відповіді:

1.в

2.а

3.а, в

4.б, в, д

5.в

6.б, в, г, е

7.б

8.в

9.а, б

10.в

140