0402_UMPS_tekhn_2013

			Закінчення таблиці
	Слова		Значення
Становище		(міжнародне	Обстановка, ситуація, обставини життя,
становище, знайти вихід з цього			суспільства і людини
становища,	моє	становище,
офіційне становище)
Положення («Положення про			Зведення правил і законів
вибори», вертикальне положення)
Стан (стан фінансів, стан справ,			Сума якостей чогось на певний момент
стан хворого, за станом на ...)			часу
Стержень	(синій,	червоний,	Деталь здебільшого з осьовою або
загострений)			опорною частиною механізму
Стрижень (ідейний, класовий)			Головна частина чогось; серединна
			частина чогось у рослинному організмі
Теперішній час (дієслова)			Граматична категорія
Сьогодні (загострилися проблеми			Час, при якому відбувається дія у даний
екології)			момент
Частина (невід’ємна, органічна,			Складна одиниця чогось, деталь
апарата, двигуна, мотора, літака)			механізму, споруди
Частка (особиста, моя; праці,			Внесок людини, народу, суспільства у
провини)			загальну справу

4. Особливості редагування наукового тексту

Редагування – це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту. Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1)ознайомлення з текстом оригіналу та перекладу;

2)звірення тексту перекладу з вихідним текстом: це послідовна, ретельна перевірка відповідності кожного слова, кожної фрази перекладу вихідному тексту, єдності використаної термінології, логіки викладу. Цей етап передбачає роботу зі словниками, довідниками, мережею Інтернет, консультації колег та фахівців тієї чи іншої галузі;

3)внесення смислових і стилістичних правок; оформлення тексту відповідно до граматичних, орфографічних, пунктуаційних, синтаксичних норм;

4)завершальний етап – порівняння попереднього тексту з його новим варіантом, остаточна перевірка тексту.

5.Типові помилки під час перекладання наукових текстів українською

У наукових текстах часто натрапляємо на механічні карикатурні переклади

дієслівних форм. Вони спричинені авторським калькуванням значеннєвої структури багатозначного слова без урахування відмінностей вживання

181

лексичних форм у контексті. Наприклад, російське дієслово относиться в українській мові має такі вираження:

1) ставитися; 2) стосуватися; 3) належати.

Слово ставитися вживають, коли мають на увазі спілкування, поводження з кимось, висловлення думки про когось/щось: сумлінно ставитися до праці.

Стосуватися вживають, коли мова йде про відношення до когось/чогось:

розпорядження стосується всіх. Слово належить вживають, коли йдеться про належність до певного кола, групи, періоду, часу тощо: дієслово належить до групи…

Коли йдеться про байдужість особи до обставин чи дій інших осіб,

вживають форму не обходить: мене ця справа не обходить. Отож ненормативними є конструкції: критично відноситься (треба ставиться) до себе; до самостійних частин мови відноситься (треба належить) іменник,…; критичні зауваження не відносяться (треба не стосуються) до тих, хто… А

відноситися в українській мові вживають у значенні «перебувати у певному співвідношенні з чим-небудь», переважно в математичній лексиці: А

відноситься до В, як С до Д.

Автори статей припускаються лексичних помилок, не розрізняючи пароніми-споріднені та неспоріднені слова, які схожі за формою, але різні за значенням. Російська лексема – приводить має кілька українських відповідників, серед яких пароніми приводити, призводити, наводити. Значення цих дієслів виявляється у поєднанні з іншими словами та словоформами: приводити до школи, перемоги, у належний вигляд; призводити до помилок, до втрат, до катастрофи; наводити відомості, визначення, факти тощо.

Перекручування змісту висловлювання відбувається, коли неправильно вживають ще й такі пароніми чи синоніми:

громадський (той, що стосується громади, колективу): громадський транспорт;

громадянський (той, що стосується громадян, населення): громадянські обов’язки;

особовий (той, що стосується особи): особовий листок, особовий склад; особистий (той, що стосується особистості): особисте життя, особистий

щоденник;

одержувати вживають, коли мова йде про конкретний фізичний, матеріальний об’єкт: одержати стипендію;

здобувати має відтінок одержання чогось з певною затратою сили, енергії,

зусиль: здобувати освіту, звання, перемогу;

передплата – замовлення на друковане видання з попередньою оплатою:

передплата на газети; підписка – письмове зобов’язання про щось: підписка про невиїзд.

Російське дієслово утверждать в українській мові має 2 значення:

1)схвалювати, вважати остаточно вирішеним – (затверджувати плани);

2)робити міцним, непорушним (утверджувати ідеал гармонії).

182

Часто плутають слова зумовлювати і обумовлювати, які різняться своїм значенням. Зумовлювати українській бути причиною чогось, викликати щось, наприклад: Розвиток світової цивілізації зумовив зростання комунікації. Обумовлювати – узалежнювати від певних умов, обставин; визначати умови,

термін чогось, наприклад: Термін будівництва об’єкту обумовлений кількома чинниками.

Хибує професійне мовлення й на буквальний переклад російських усталених сполук: принимать во внимание, участие (укр. брати до уваги, участь); принимать решение (укр. вирішувати, ухвалювати); подводить итоги (укр. підбивати підсумки); находится в прямой зависимости (укр. залежить).

Дієслова вимагають певного відмінка від залежних від них іменників. При цьому дуже часто дієслівне керування українських і відповідних російських дієслів відрізняються. На такі дієслова треба звернути особливу увагу.

благодарить (кого?) слушателей – дякувати (кому?) слухачам причинять (что?) вред – завдавати (чого?) шкоди обучаться (чему?) математике – навчатися (чого?) математики болеть (чем?) гриппом – хворіти (на що?) на грип подписаться (на что?) газету – передплатити (що?) газету

работать (по чему?) совместительству – працювати (за чим?) сумісництвом

извините (кого?) меня – вибачте (кому?) мені уступить (что?) место – поступитися (чим?) місцем

анологичный (чему?) предыдущему – анологічний (до чого?) до попереднього

предупредить (что?) падение – запобігти (чому?) падінню изменить (кому? чему?) принципам – зрадити (кого? що?) принципи.

Під впливом російської мови в 70-х рр. минулого століття в книжні стилі укр. мови ринув потік неприродних постфіксальних дієслів недоконаного виду пасивного стану. Відповідно до власної синтактичної традиції та норм теоретичні праці рекомендують надавати перевагу активним конструкціям над пасивними, уникаючи останніх, наприклад:

неправильно		правильно
проблема вивчається		науковці вивчають проблему…
науковцями…
нова інформація неоднозначно		науковці неоднозначно
сприймається науковцями…		сприймають нову інформацію…

В українській літературній мові, близькій до народної мови, виконавець дії (суб’єкт) – це підмет, об’єкт дії – додаток, а присудок описує дію підмета на додаток і його здебільшого подають дієсловом 3 особи однини чи множини: дослідники провели експеримент. Якщо в реченні назви виконавця (суб’єкта) дії немає, природніше вживати замість дієслів на -ся предикативні форми на -но, -то чи відповідні часові форми дійсного способу, напр.:

183

неправильно		правильно
розглядається питання		розглядаємо (розглянуто) питання
наводяться приклади		наводимо (наведено) приклади
висвітлюються проблеми		висвітлюємо (висвітлено)
		проблеми
звертається увага		звертаємо (звернено) увагу
аналізуються погляди		аналізуємо (проаналізовано)
		погляди

Лінгвістично необґрунтовано вживані у науковому мовленні структури, які описують дію двома словами: дієсловом, яке вказує лише на те, що щось відбувається, та віддієслівним іменником, який показує, що саме відбувається.

Напр.: Він здійснював аналіз…; На підприємстві пішли на оновлення потужностей…; Автор займався дослідженням результатів… Бажано замість таких мовних конструкцій уживати дієслово – природніший для української мови й економніший засіб присудка: аналізував, оновили, досліджував.

Роблять громіздким, захаращують мовлення такі сполуки, як-от:

неправильно		правильно
дати характеристику		схарактеризувати
приводити до розширення		розширювати
забезпечили захист		захистили
звернулися з проханням		попрохали
набули поширення		поширилися
дають поради		радять
здійснювати розвиток		розвивати
Проте варто зауважити, що:

1)не всі словосполуки дієслово + іменник мають однослівний дієслівний відповідник, напр.: брати участь, виявити увагу, вжити заходи, вести справу,

визнати провину тощо. Такі дієслівно-іменникові сполуки можна вживати без обмежень;

2)до складу словосполуки можуть входити одне або кілька означень:

надати(грошову, матеріальну, технічну) допомогу; вести (дипломатичні,

торговельні) перемовини. Замінити такі словосполуки дієсловами неможливо і недоречно.

Варто звернути увагу й на таку відмінність між мовами: там, де в російській уживають віддієслівні іменники, в українській переважають звороти

здієслівними формами:

неправильно		правильно
пропонують виконання		пропонують виконати
відкривають можливість		дають змогу моделювати
моделювання
ними зроблено спробу узагальнення		вони спробували узагальнити

Під впливом російської мови питомі допоміжні дієслова мусити, мати у складі присудків часто неправомірно заступає предикативний прикметник

повинен, напр.: …навички повинні бути закладені у структурі занять;

184

правильно

Розроблені прилади зорієнтовано на забезпечення точності вимірювання.

Розроблено прилади, зорієнтовані на забезпечення точності вимірювання.

...повинні бути зорієнтовані на виконання практичних завдань; …навчання повинно бути послідовним та систематичним.

Питомі українські відповідники російських зворотів такі: должен быть – мусить /має бути; должно быть – мусить бути. Відповідно до сучасних норм виправити наведені вище приклади можна так: … навички мають бути…; …

мають бути зорієнтовані…; …має бути послідовним тощо.

Неправильне оформлення іменного складеного присудка у професійному мовленні становить серйозний недолік, напр.: Модульна технологія представляє собою конкретне, спеціальним чином організоване навчання.

Як зв’язку в іменному складеному присудкові потрібно вжити сполуку

являти собою або опустити її: Модульна система являє собою… навчання або Модульна система – це … навчання.

А от зворотне дієслово являється не може бути у складі присудка, напр.:

Нова система оцінювання являється більш ефективною. У науковому стилі,

зокрема у формулюваннях та визначеннях, уживають дієслово бути у формі теперішнього часу: Нова система оцінювання є більш ефективною.

Національна синтаксична самобутність української мови не передбачає вживання конструкцій з предикативними пасивними дієприкметниками доконаного виду, які активно використовує російська мова, напр.: Работа посвящена проблеме…; В работе рассмотрены вопросы…, изложены доказательства. В українській науковій мові часто зустрічаємо аналогічний варіант використання цих конструкцій: Робота присвячена проблемі…; В

роботі розглянуті питання…, викладені докази.

У цих реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася чи відбудеться, і не вказується суб’єкт дії. У цих ситуаціях доцільно використати дієслівні форми на –но, –то у функції головного члена речення: Роботу присвячено проблемі…; В роботі розглянуто питання…, викладено докази.

Дієслівні форми на –но, –то використовують як головний член у безособовому реченні, а пасивні дієприкметники доконаного виду доцільні лише у функції означення до іменника.

неправильно

Розроблені прилади зорієнтовані на забезпечення точності вимірювання.

	Російська сполука	Неправильно	Правильно
	В работе рассмотрены	У роботі розглянуті	У роботі
		питання…, викладені	розглянуто
	вопросы…, изложены
		докази	питання…,
	доказательства
			викладено докази
	Статья посвящена	Стаття присвячена	Статтю присвячено
	проблеме	проблемі	проблемі
		185

У наукових текстах часто вживаються так звані кліше, які структурують текст. Вони мають перекладатися як єдине ціле, напр.:

взаключение – на закінчення, підсумовуючи другими словами – інакше кажучи вместо этого – натомість прежде всего – насамперед

вто же время – водночас

внастоящее время – зараз, нині, наразі

по крайней мере – принаймні как правило – зазвичай.

При перекладанні з російської слід пам’ятати про невідповідність у вживанні прийменникових конструкцій:

по приказу – за наказом по болезни – через хворобу, у зв'язку із захворюванням

по возвращении – після повернення по всем правилам – за всіма правилами по учебникам – за підручниками

из-за – через, за

из-за неосторожности – через необережність из-за недостатка времени – за браком часу

в– на, до

впользу – на користь

идти в школу – іти до школи вовлечь в работу – залучити до роботи

разорвать в куски – розірвати на шматки в должности секретаря – на посаді секретаря.

Питання за матеріалами лекції 9

1.Які етапи у процесі перекладання виділяють?

2.Які форми перекладу існують?

3.У чому полягає особливість послідовного та синхронного перекладу?

4.Які види перекладу розрізняються за способом перекладання?

5.Які різновиди перекладу розрізняють за змістом?

6.Якими є особливості технічного перекладу?

7.Які вимоги висувають до науково-технічного перекладу?

8.Що Вам відомо про етапи повного технічного перекладу наукового

тексту?

9.Як проводять реферативний переклад наукового джерела?

10.Що представляє собою анотаційний переклад наукового джерела?

186

Тести за матеріалами лекції 9

1. Оберіть правильні відповіді.

За формою переклад поділяють на: а) усний; б) послідовний;

в) письмовий; г) синхронний.

2. Оберіть правильну відповідь.

Усне перекладання повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування – це:

а) синхронний переклад; б) буквальний переклад; в) послідовний переклад.

3. Оберіть правильну відповідь.

Вид усного перекладу, який виникає в результаті майже одночасного сприймання тексту однією і перекладу іншою мовою:

а) синхронний переклад; б) буквальний переклад; в) послідовний переклад.

4. Оберіть правильну відповідь.

Переклад, що точно передає зміст оригіналу, його стиль, відповідає усім нормам літературної мови, – це:

а) буквальний переклад; б) дослівний переклад; в) адекватний переклад.

5. Оберіть правильні відповіді.

Письмова форма науково-технічного перекладу поділяється на такі види: а) повний технічний; б) синхронний; в) реферативний; г) стислий; д) анотаційний;

е) автоматизований.

6. Оберіть правильну відповідь.

Письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу або виклад основних положень змісту оригіналу, що складають зв’язний текст, – це:

а) анотаційний переклад; б) реферативний переклад; в) конспективний переклад.

187

7. Оберіть правильну відповідь.

Письмовий переклад, який дає уявлення про характер, структуру, призначення оригіналу, його актуальність, – це:

а) анотаційний переклад; б) реферативний переклад; в) конспективний переклад.

8. Оберіть правильну відповідь.

Аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту – це: а) конспектування; б) редагування; в) реферування.

Відповіді:

1.а, в

2.в

3.а

4.в

5.а, в, д

6.б

7.а

8.б

188

	СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1.	Бабич Н. Д. Практична	стилістика і культура української мови			/
	Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 434 с.
2.	Бацевич Ф. С. Основи	комунікативної	лінгвістики:	підручник	/
	Ф. С. Бацевич. – К. : Видавничий центр «Академія», 2004. – 398 с.
3.	Богдан С. К. Мовний	етикет українців:	традиції і	сучасність	/
	С. К. Богдан. – К. : Рідна мова, 1998. – 475 с.

4.Васенко Л. А. та ін. Фахова українська мова: навч. посіб. / Л. А. Васенко, В. В. Дубічинський, О. М. Кримець. – К. : Центр учбової літератури,

2008. – 272 с.

5.Галузинська Л. І. та ін. Українська мова (за професійним спрямуванням): навч. посіб. / Л. І. Галузинська, Н. В. Науменко, В. О. Колосюк. – К. :

Знання, 2008. – 430 с.

6.Глущик С. В. та ін. Сучасні ділові папери: навч. посіб. / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – К. : Арій, 2009. – 376 с.

7.Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств та громадян / А. С. Головач. – Донецьк : Сталкер, 1998. – 352 с.

8.Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення: навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. – Вінниця : Нова книга, 2003.

9.Губенко Л. Г., Немцов В. Д. Культура ділового спілкування: навч. посіб. /

Л. Г. Губенко, В. Д. Немцов. – К. : «Екс об», 2000. – 200 с. 10.Жайворонок В. В. Велика чи мала літера?: словник-довідник /

В.В. Жайворонок. – К. : Наук. думка. – 2004. – 202 с.

11.Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 480 с.

12.Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. – 6-те вид., виправ. / М. Г. Зубков. – Х. : Торсінг, 2004. – 448 с.

13.Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник / М. Г. Зубков. – Х. : ВД «Школа», 2004. – 496 с.

14.Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Д. Карнеги / Пер. А. А. Позднякова. – М. : Прогресс, 1989. – 180 с.

15.Кікінежді О. М. Формування ґендерної культури молоді: Науковометодичні матеріали до тренінгової програми : навч. посіб. – 2-ге вид. / О. М. Кікінежді, О. Б. Кізь. – Тернопіль : Вид-во «Навчальна книга – Богдан», 2009. – 160 с.

16.Коваль А. П. Ділове спілкування / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 1992. – 280 с.

17.Корніяка О. Мистецтво ґречності: Чи вміємо ми себе поводити? / О. Корніяка. – К., 1995.

18.Культура фахового мовлення: навч. посіб. / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2005. – 572 с.

189

19.Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2006. – 352 с.

20.Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 462 с.

21.Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

22.Намакштанська І. Є. та ін. Практичний посібник з наукового мовлення для самостійної роботи студентів архітектурних спеціальностей / І. Є. Намакштанська, О. В. Романова, Х. А. Бенаі та ін. – Макіївка :

ДонДАБА, 2002. – 136 с.

23.Намакштанська І. Є. та ін. Практичний посібник з професійного мовлення для студентів екологічних спеціальностей / І. Є. Намакштанська, О. В. Романова, Н. Г. Насонкіна. – Макіївка : ДонДАБА, 2003. – 150 с.

24.Намакштанська І. Є. та ін. Українська мова за професійним спрямуванням для студентів, які навчаються за спеціальністю «Автомобільні дороги та аеродроми»: навч. посіб. / І. Є. Намакштанська, В. І. Братчун, Н. М. Лапиніна. – Донецьк : Світ книги, 2012. – 485 с.

25.Намакштанська І. Є. та ін. Українська мова за професійним спрямуванням для студентів архітектурних спеціальностей: навч. посіб. / І. Є. Намакштанська, О. В. Романова, Н. М. Лапиніна. – Донецьк : Світ книги, 2012. – 582 с.

26.Новикова Ю. М. Українська мова за професійним спрямуванням для студентів технічних ВНЗ спеціальності «Водопостачання та водовідведення»: навч. посіб. / Ю. М. Новикова / За заг. ред. канд. філол. н., професора І. Є. Намакштанської. – Донецьк : Норд-Прес,

2010. – 246 с.

27.Онуфрієнко Г. С. Риторика : навч. посіб. / Г. С. Онуфрієнко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.

28.Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів / Л. М. Паламар,

Г. М. Кацавець. – К., 1995. – 170 с.

29.Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Українське ділове мовлення: навч. посіб. / Л. М. Паламар, Г. М. Кацавець. – К. : Либідь, 1997. – 296 с.

30.Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Львів : Світ, 1994. – 216 с.

31.Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів. – К. : Либідь, 1999. – 240 с.

32.Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: навч. посіб. / Я. Радевич-Винницький. – Львів : СПОЛОМ, 2001. – 224 с.

33.Сопер П. Основы искусства речи: Пер. с англ. – 2-е испр. изд. / П. Сопер. – М. : Прогресс; Прогресс-Академия, 1992.

34.Стернин И. А. О понятии коммуникативного поведения // Kommunikativfunktionale Sprachbetrachtung. Halle, 1989. – S. 279–282.

190