0402_UMPS_tekhn_2013

тексті. Висновки співвідносяться зі вступом. У висновках формулюють рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів дослідження, окреслюються перспективи досліджень у певній галузі.

Кожний науковий текст розраховується на конкретних адресатів, які мають необхідні для сприймання наукової інформації тексту фонові знання. Загальні стилістичні риси наукового тексту наведено у таблиці 3, лексичні і словотвірні – у таблиці 4.

Таблиця 3 – Стилістичні риси наукового тексту

				Мовні риси				Екстралінгвістичні риси
	1.	Функціонування			термінів	(цитати	та	1.	Інформативна насиченість
	посилання на першоджерела)
	2.	Використання наукової фразеології та сталих						2.	Конкретність, точність,
	термінологічних			словосполучень (відсутність				лаконічність висловлювань,
	емоційно-експресивних засобів)							предметність тлумачень
	3.	Велика кількість іменників – складених
	термінів та віддієслівних іменників, розподіл							3.	Узагальненість понять,
	тексту на розділи, частини, пункти, підпункти,
	параграфи, абзаци з цифровою, тобто літерною,							об’єктивний аналіз явищ
	нумерацією
	4.	Активне	функціонування			іменників	у	4.	Логічна послідовність і
	родовому відмінку (переважання дієслів							доказовість викладу,
	теперішнього часу)							аргументованість та
								переконливість тверджень
	5.	Активне	функціонування			прикметників,		5.	Спрямованість на адресата
	дієприкметників			та	дієприкметникових
	зворотів, велика			кількість слів		іншомовного		з визначеними фоновими
								знаннями
	походження
	6.	Активне	функціонування числівників				та	6.	Часова невизначеність
	сполучень числівників з іменниками							(окрім текстів-оповідей)

7.Функціонування складнопідрядних речень та речень з дієприслівниковим зворотом

8.Висока частотність безособових та узагальнено-особових речень, а також пасивних конструкцій

9.Використання формул, графіків, таблиць, схем, рисунків, діаграм, карт, математичних, хімічних, фізичних та інших позначок

41

Таблиця 4 – Лексичні і словотвірні особливості наукового тексту

			Типологія лексичних груп та				Словотвір
			позначень
1.			Загальнонаукові терміни: циліндр,			1. Складні слова, утворені з двох
трикутник, атом, дільник тощо						або більше коренів: вольтметр,
						діелектрик, співвідношення
2.			Професіоналізми	та	фахова	2. Іменники, утворені від дієслів:
термінологія: апсида, консоль, портланд-						застосування, перетин, падіння,
цемент, склоочисник, кермо, ущільнювач						коливання
тощо
3.			Загальновживані	слова у	складі	3.	Іменники,	утворені	від
термінологічних				словосполучень:		прикметників:		жорсткість,
коробка передач, юридична особа,						залежність, сталість, швидкість
система водоочищення тощо
4.		Скорочення, абревіатури: км/с, мм, рр,				4. Прикметники, утворені від
км/год						іменників: сумарний, резонансний,
						земний, миттєвий
5.			Латинські назви та їх умовні			5. Дієслова у пасивній, безособовій
позначення:						та узагальнено-особовій формах:
Cu – купрум (мідь)						виконується, розглядається,
H – аш (водень)						розраховується, виконують,
						розглядають, розраховують,
						розглянуто, виконано
6.			Цифри, формули, математичні знаки
тощо
Х – ікс,
У – ігрек,
+ – плюс,
			– корінь

Зазначимо при цьому, що формули, математичні знаки, а також схеми, графіки та рисунки найбільше вживаються у наукових текстах з математики, фізики, хімії, біології; рідше – у текстах з суспільно-політичних наук.

Питання за матеріалами лекції 3

1. Порівняйте лексичне значення слова «стиль» у реченнях: 1) Стиль життя людини найчіткіше проявляється в складних умовах; 2) Необхідно розвивати у собі вміння швидко обирати оптимальний стиль поведінки в будьякій ситуації; 3) Дизайнери впевнені: почуття стилю подібне до м’яза: якщо тренувати регулярно, буде в чудовій формі; 4) Різниця між старим і новим стилем літочислення становила 13 днів; 5) Вигляд будівлі, який викликає в нас

42

почуття, – це і є архітектурний стиль; 6) Мовний стиль – це сукупність засобів, вибір яких зумовлений змістом, метою та характером висловлювання.

2.Назвіть функціональні стилі сучасної української мови.

3.У чому полягають особливості наукового стилю мовлення?

4.Порівняйте наукову і художню літературу.

5.Що таке термін? Наведіть приклади термінів за Вашим фахом.

6.Назвіть підстилі і жанри наукового мовлення.

7.Що таке текст? Назвіть його основні ознаки.

8.Яку структуру має текст?

9.Якими основними стилістичними рисами характеризується науковий текст?

10.Назвіть основні лексичні і словотвірні ознаки наукового тексту.

Тести за матеріалами лекції 3

1. Оберіть правильну відповідь.

За сферами використання, призначення та характерними мовними рисами у сучасному мовознавстві виокремлюються такі функціональні стилі:

а) розмовно-побутовий, професійно-діловий, офіційно-публіцистичний, літературно-художній, конфесійний та науковий;

б) розмовно-побутовий, офіційно-діловий, епістолярний, літературнохудожній, конфесійний та науковий;

в) розмовно-побутовий, офіційно-діловий, газетно-публіцистичний, літературно-художній, конфесійний та науковий.

2. Оберіть правильну відповідь.

Для офіційно-ділового стилю характерні такі особливості:

а) виклад логічний, мовні засоби великою мірою стандартизовані, слова вживаються в прямому значенні;

б) мовлення стандартизоване, проте емоційне, речення переважно складні; в) текст чітко ділиться на частини, широко використовуються художні

засоби, слова вживаються в переносному значенні.

3. Оберіть правильну відповідь. Терміни – це:

а) слова, близькі за значенням, проте різні за написанням; б) слова або словосполучення із певної галузі науки, техніки, мистецтва,

архітектури тощо; в) слова з протилежним значенням.

4. Оберіть правильну відповідь. Терміни можуть бути:

а) загальнонауковими і вузькоспеціальними; б) прямими і переносними;

43

в) самостійними і службовими.

5.Оберіть правильну відповідь. Монографія є писемним жанром:

а) науково-навчального підстилю наукового стилю мовлення; б) науково-популярного підстилю наукового стилю мовлення; в) академічного підстилю наукового стилю мовлення.

6.Оберіть правильну відповідь.

Підручник є писемним жанром:

а) науково-навчального підстилю наукового стилю мовлення; б) науково-популярного підстилю наукового стилю мовлення; в) академічного підстилю наукового стилю мовлення.

7.Оберіть правильну відповідь. Реферат є писемним жанром:

а) науково-навчального підстилю наукового стилю мовлення; б) науково-популярного підстилю наукового стилю мовлення; в) академічного підстилю наукового стилю мовлення.

8.Оберіть правильну відповідь.

Тема повідомлення (тексту) – це: а) об’єкт розгляду, дослідження; б) аналіз тексту; в) висновок, зроблений автором.

9. Оберіть правильну відповідь. Актуальність – це:

а) основна мета дослідження; б) увиразнення роботи шляхом посилання на ґрунтовні праці відомих

науковців та чітке визначення проблемних питань з досліджуваної проблеми; в) розкриття у вигляді тези суті проблеми та її наукового і практичного

значення.

10. Оберіть правильну відповідь. У висновках наукового тексту:

а) автор підводить читача до усвідомлення основної проблематики тексту, акцентує увагу на здобутках у цій галузі;

б) автор обґрунтовує необхідність проводити дослідження; в) автор формулює рекомендації щодо наукового та практичного

використання результатів дослідження, окреслює перспективи досліджень у цій галузі.

44

Відповіді:

1.в

2.а

3.б

4.а

5.в

6.а

7.б

8.а

9.б

10.в

45

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ

ЛЕКЦІЯ 4

СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.Спілкування (комунікація). Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування.

2.Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.

3.Невербальні компоненти спілкування.

4.Гендерні аспекти спілкування. Поняття ділового спілкування.

5.Міжкультурний діалог.

1.Спілкування (комунікація). Функції спілкування. Види, типи і форми

професійного спілкування

Спілкування в нашому житті відіграє дуже важливу роль. Його психологічна природа надто складна. Людині неможливо успішно працювати й самовдосконалюватися, не контактуючи з іншими. Спілкування, на думку вчених, є однією з нагальних потреб людини, яка живе в суспільстві. Воно потрібне їй для взаємодії з іншими людьми, для впорядкування стосунків з ними, для самоствердження в суспільстві. Більшість психологів називають таку потребу комунікативною і вважають, що вона проявляється через прагнення людини до розуміння її іншими.

Ураховуючи складність природи спілкування, важливо розібратися у його структурі. Ученими виокремлено три взаємопов’язаних сторони спілкування:

•комунікативна – обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;

•інтерактивна – організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями;

•перцептивна – процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють такі функції: контактна,

інформаційна, спонукальна, координаційна, пізнавальна, емотивна (обмін емоціями), регулятивна.

За іншою класифікацією виділяють такі функції: 1) інформаційно-

комунікативні; 2) регулятивно-комунікативні; 3) афективно-комунікативні.

Перші охоплюють все, що є передаванням і прийманням інформації. Ідеться не лише про готову інформацію, а й про таку, що формується, розвивається. Психологи кажуть не просто про її передавання, а про передавання та приймання значень. Спілкування забезпечує не лише пізнання, а

йрегуляцію поведінки суб’єктів та їхньої спільної діяльності. З цим пов’язані також способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання,

46

наслідування та ін. Це регулятивно-комунікативні функції. Афективнокомунікативні функції належать до емоційної сфери людини. Розмаїття людських емоцій виникає й проявляється під час спілкування.

Якщо взяти іншу основу для класифікації, то можна виокремити і такі функції спілкування, як організація спільної діяльності, пізнання людьми одне одного, формування та розвиток міжособистісних взаємин. Використання цієї класифікації допомагає зрозуміти, що для культури саме ділового спілкування важливо враховувати всіх суб’єктів спільної діяльності. Вони повинні мати установку на пізнання одне одного та бажання підтримувати доброзичливі взаємини. Усі функції спілкування спостерігаються в житті й проявляються, як правило, в єдності, доповнюючи одна одну.

Розрізняють такі форми спілкування:

вербальне / невербальне, усне / письмове / електронне,

внутрішнє / міжособистісне / групове / публічне / масове, офіційне / неофіційне, постійне / періодичне / короткотривале / довготривале, ініціативне / вимушене,

особистісно зорієнтоване / соціально зорієнтоване, необхідне / бажане / нейтральне / небажане, нормативне / ненормативне тощо.

Усне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів – вербальних і невербальних. Усну форму, залежно від способу сприймання інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити на такі види:

–контактне (безпосереднє);

–дистанційне (телефонне, електронне);

–діалогічне (з одним співрозмовником);

–полілогічне (диспут, дискусія);

–монологічне (доповідь, промова);

–міжперсональне (нарада, колоквіум).

Кожний із наведених вище видів передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил спілкування.

Наприклад, при діловому спілкуванні слід дотримуватися таких правил: не слід перешіптуватися потай від інших, плескати долонею по столу і надто енергійно виражати свої емоції, довго говорити про власне самопочуття; розповідаючи про відсутнього, не можна казати він чи вона – треба називати людину на ім’я; в установі перед тим, як присісти, обов’язково слід дочекатися запрошення господаря.

2.Основні закони спілкування. Стратегії спілкування

Усфері виробництва, економіки, бізнесу неможливо обійтися без фахового спілкування. Для цього необхідно володіти певною кількістю знань, уявлень

47

про правила, форми і методи ведення підприємницької справи, про принципи фахового спілкування.

Так, перед тим, як виступити перед колективом, провести ділову бесіду чи телефонну розмову, її необхідно спланувати заздалегідь. Насамперед визначаються:

1)предмет бесіди;

2)коло питань, що доцільно обговорити;

3)основні наміри, які необхідно здійснити.

Для цього треба скласти план бесіди: продумати питання, які треба поставити співрозмовникові, визначити бажаний результат, встановити регламент і місце проведення бесіди, визначити тактику розмови.

Необхідно пам’ятати, що не можна перебивати співрозмовника, давати різку негативну оцінку його висловлюванням, торкатися особистої зони партнера. Обов’язково треба звертати увагу на психологічний стан партнера в момент бесіди і, якщо партнер збуджений, перенести бесіду на інший час.

Спілкування людей здійснюється згідно з певними законами.

Необхідно розмежовувати закони і правила спілкування. Загальні закони спілкування (комунікативні закони) описують, що відбувається між співрозмовниками в процесі спілкування. Правила спілкування – це рекомендації щодо спілкування, які склалися в суспільстві. Багато з них відображені в прислів’ях, приказках, афоризмах (Знай більше, та говори менше; Слово срібло, мовчання золото та ін.). Правила спілкування виробляються суспільством і підтримуються соціально-культурною традицією цього суспільства. Правила спілкування засвоюються людьми шляхом спостереження і наслідування оточення, а також шляхом цілеспрямованого навчання.

Закони спілкування відрізняються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер. Основні з цих законів такі:

Закон дзеркального розвитку спілкування

Співрозмовник у процесі комунікації імітує стиль спілкування свого партнера. Це робиться людиною автоматично, практично без контролю свідомості.

Закон залежності результату спілкування від комунікативних зусиль

Чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

Закон прогресуючого нетерпіння слухачів

Чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння виявляють слухачі.

Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її

Чим більше людей слухають промову, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато,

48

вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно, зберігається.

Закон первинного відторгнення нової ідеї

Нова, незвична ідея, повідомлена співрозмовнику, в перший момент ним відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить уявленню, яке склалося у неї на цей момент, то перше, що спадає їй на думку – ця інформація помилкова, ідея шкідлива, приймати її не треба.

Закон ритму спілкування

Цей закон відображає співвідношення часу говоріння та мовчання в спілкуванні.

Закон мовної самодії

Словесний вираз ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію у того, хто говорить.

Закон відторгнення публічної критики

Людина відкидає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. Саме тому будь-яка критика в процесі спілкування сприймається як замах на нашу самостійність, демонстративний сумнів у нашій компетентності та здатності ухвалювати самостійні рішення. Коли критика здійснюється у присутності інших людей, вона відкидається практично в 100 % випадків.

Закон довіри до простих слів

Чим простіші думки й слова, тим краще людину розуміють і більше їй вірять. Простота змісту й форми в спілкуванні – запорука комунікативного успіху. Люди краще сприймають прості істини.

Закон тяжіння критики

Чим більше людина виділяється з оточення, тим більше про неї лихословлять і тим більше людей критикують її дії. Людина, яка виділяється, завжди стає об’єктом підвищеної уваги і «притягає» до себе критику. А. Шопенгауер писав: «Чим вище ви підіймаєтеся над натовпом, тим більшу увагу ви привертаєте, тим більше будуть про вас лихословити».

Закон комунікативних зауважень

Якщо співрозмовник у спілкуванні порушує деякі комунікативні норми, інший співрозмовник намагається зробити йому зауваження, примусити його змінити комунікативну поведінку.

Закон прискореного розповсюдження негативної інформації

Негативна інформація, здатна спричинити зміни в статусі людей, має тенденцію до швидшого розповсюдження, ніж інформація позитивного характеру. Це пов’язано з підвищеною увагою людей до негативних фактів – внаслідок того, що позитивне швидко приймається людьми за норму і перестає обговорюватися.

49

Закон спотворення інформації при її передачі («закон зіпсованого телефону»)

Будь-яка передана інформація, спотворюється в процесі передачі в ступені, прямо пропорційному числу осіб, що передають її. Це означає, що чим через більше число людей передається та або інша інформація, тим більша вірогідність спотворення цієї інформації.

Закон детального обговорення дрібниць

Знати цей закон особливо важливо, коли ми обговорюємо що-небудь колективно. Люди більш охоче зосереджуються на обговоренні незначних питань і готові приділяти цьому більше часу, ніж обговоренню важливих проблем.

Закон мовного посилення емоцій

Емоційні вигуки людини підсилюють емоцію, що переживається нею.

Закон мовного поглинання емоції

При зв’язній розповіді про емоцію, що переживається, вона поглинається мовою і зникає.

Закон емоційного придушення логіки

У стані емоційного збудження людині складно висловлюватися і складно розуміти звернене до неї мовлення.

3. Невербальні компоненти спілкування

До технічних чинників виразного мовлення належать дихання, голос,

дикція (вимова), інтонація (тон), темп, жест, міміка, погляд, поза. Лише добре оволодіння кожним складником техніки виразного мовлення може гарантувати його високу якість.

Дуже важливими при усному спілкуванні є міміка й жести мовця. Як правило, вони працюють «у парі» (наприклад, вияв захоплення часто супроводжується сплеском рук, підняттям їх «розкриленими» вгору й посмішкою). Мовлення людини було б схоже на роботу хоч досконалого, але все ж механізму, якби не відзначалося мелодикою і не оживлювалося мімікою чи жестом.

Невербальна комунікація є комплексним процесом – отже, вона може супроводжуватися словами з певною інтонацією, тоном. І, щоб не виникало непорозумінь під час спілкування, слід узгоджувати несловесні засоби зі словесними. Адже дослідження засвідчили, що невербальні сигнали справляють вплив утричі більший, ніж слова. І тому, коли співрозмовник говорить одне, а його міміка чи жестикуляція свідчать про інше (бо це відбувається підсвідомо), його партнер не зважатиме на слова – тут він довірятиме своїм очам, а не вухам. Ці сигнали можна правильно розшифрувати, якщо учасник розмови спокійно спостерігає за своїм партнером, поводячись

50