0402_UMPS_tekhn_2013

Комунікативний потенціал особистості є важливою характеристикою її можливостей. До складу комунікативного потенціалу входить комунікативна ерудиція особистості – система знань історії і культури людського спілкування.

Комунікативно ерудована особистість уміє: формувати мету і завдання професійного спілкування; керувати спілкуванням, регламентуючи його;

доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки; адекватно послуговуватися етикетними та іншими мовними засобами.

Основою професійного самовизначення майбутнього фахівця є набуття ним знань про професію, самопізнання та самооцінка індивідуальних особливостей, зіставлення знань про себе та про професійну діяльність.

Одним із дійових засобів отримання інформації про сучасні професії є професіографія – технологія вивчення вимог, які ставить професія до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого-фізичних можливостей людини. Найважливішим джерелом інформації про професії є професіограма – опис переліку особливостей професії або спеціальності.

Зразки професіограм

Дизайнер

Домінуючі види діяльності:

·створення нових проектів предметного оточення сучасної людини для поліпшення умов праці;

·розробка художньо-конструкторських проектів виробів виробничого і побутового призначення, оформлення інтер’єру приміщень, офісів;

·розробка деталей зовнішнього оформлення виробів, інтер’єру;

·вивчення вимог замовників до проектованих виробів і технічних можливостей їхнього виготовлення;

·підбір матеріалів для виготовлення виробів;

·контроль за реалізацією задуму на етапах проектування, виготовлення, випробування й презентації готового виробу замовнику;

·розробка технічної документації на проектовані вироби (ескізні й робочі креслення, демонстраційні рисунки, схеми, робочі проекти, моделі);

·робота, пов’язана з упакуванням і рекламою виробів, які конструюються;

·проектування виробів й об’єктів з урахуванням наявних недоліків, вимог сучасних тенденцій;

·оцінка значимості створюваних виробів для кожного споживача окремо і для суспільства в цілому;

·надання консультативної допомоги підприємствам, організаціям і приватним особам.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності: Здібності:

21

·творчі здібності;

·художні здібності;

·уміння донести, передати основний задум (ідею) за допомогою графічного зображення, макета;

·аналітичні здібності;

·високий рівень розвитку уяви;

·розвинуте просторово-образне мислення;

·хороші зір та окомір;

·почуття гармонії і смаку;

·здатність сприймати, розрізняти широкий спектр кольорів і їх відтінків.

Особистісні якості, інтереси і схильності:

·відкритість для сприйняття нового;

·оригінальність, спритність;

·незалежність, самостійність;

·інтуїтивність;

·відповідальність;

·реалістичність;

·спостережливість (здатність помічати навіть незначні дріб’язки і недоліки);

·товариськість.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

·відсутність смаку;

·нездатність коректувати програму діяльності відповідно до умов середовища;

·недостатньо розвинуте просторово-образне мислення;

·відсутність уяви.

Галузі застосування професійних знань:

·сфера культури і побуту;

·моделюючі й виробничі організації;

·конструкторські бюро при міністерствах і відомствах;

·дослідницькі, проектні інститути;

·художньо-конструкторські підрозділи на промислових підприємствах;

·театри, палаци культури;

·освітні установи (коледжі, технікуми, ВНЗ).

Історія професії

Слово «дизайнер» походить від англійських слів «industrial desighn», що в перекладі означають проектування, створення промислових виробів.

Ще з древніх часів людина намагалася якось поліпшити умови свого існування, зробити всі предмети, що її оточують, корисними зручними, економічними і красивими, які б служили збереженню здоров’я і сприяли спокою людини. Створення таких речей і є основним завданням дизайнера.

Деякі професії, що можуть підійти людині з цим типом особистості (артистичний і підприємницький):

· критик;

22

·декоратор;

·актор;

·хореограф;

·диригент.

Економіст

Домінуючі види діяльності:

·дослідження економічних відносин (відносин, що виникають між людьми

впроцесі виробництва);

·збір, обробка, упорядкування інформації про економічні явища та процеси (для досягнення найвищих результатів підприємств і організацій);

·аналіз ходу й результату економічної діяльності та оцінка її успішності;

·удосконалювання процесу економічної діяльності;

·планування діяльності підприємства;

·визначення системи оплати праці і заохочень для всіх категорій працівників підприємства;

·планування витрат, використання ресурсів, витрат і прибутку підприємства;

·контроль над процесом виконання господарської, фінансово-економічної діяльності;

·розрахунок потреб підприємства, організації в кадрах;

·аналіз причин перевитрат фонду заробітної плати;

·робота, пов’язана з розрахунками й переробкою великих обсягів інформації, вираженої в цифрах;

·складання економічних обґрунтувань, довідок, періодичної звітності, анотацій та оглядів.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

·хороший розвиток концентрації і переключення уваги (здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на одному предметі й швидко переходити з одного виду діяльності на інший);

·високий рівень розвитку пам’яті;

·високий рівень математичних здібностей;

·здатність працювати в умовах дефіциту часу й інформації;

·здатність тривалий час займатися одноманітною діяльністю (робота з документами, текстами й цифрами);

·аналітичне мислення.

Особистісні характеристики і цінності:

·посидючість;

·обов’язковість;

·чесність і порядність;

·відповідальність;

·акуратність;

·ретельність;

·ерудованість;

·заповзятливість, ділова хватка;

23

·емоційно-психічна стійкість;

·комунікабельність;

·впевненість у собі.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

·відсутність математичних здібностей;

·відсутність аналітичних здібностей;

·швидка стомлюваність;

·неуважність, погана пам’ять;

·недбалість;

·імпульсивність, запальність.

Галузі застосування професійних знань:

·державні установи, що займаються економічними проблемами (Міністерство фінансів, сфера банківської діяльності);

·підприємства промислової, аграрної галузі;

·освітні установи (викладацька діяльність);

·готельний і ресторанний бізнес;

·організації і підприємства малого, середнього і великого бізнесу;

·фінансові організації (податкові інспекції, пенсійні фонди, страхові агентства);

·науково-дослідні інститути, Академія наук.

Деякі професії, що можуть підійти людині з цим типом особистості (конвенціональний і соціальний):

·бухгалтер;

·страховий агент;

·касир;

·експедитор;

·нотаріус.

Інженер

Домінуючі види діяльності:

·розробка робочих планів і програм проведення окремих етапів технічних

робіт;

·збір, обробка, аналіз і систематизація інформації з визначеної теми;

·проведення дослідів і вимірів, аналіз й узагальнення результатів;

·складання технічних звітів;

·проектування електричних, монтажних та інших схем різного призначення, розрахунок необхідних параметрів і величин;

·проектування засобів випробувань і контролю, лабораторних макетів, оснащення і контроль за їхнім виготовленням;

·складання опису пристрою і принципів дії проектованих виробів та об’єктів;

·налаштування й регулювання складної і точної апаратури, контроль за її станом і використанням;

24

·участь у стендових і промислових випробуваннях дослідних зразків проектованих виробів, установці й налагодженні устаткування при проведенні досліджень та експериментів;

·участь у впровадженні розроблених технічних проектів і рішень у виробництво;

·підготовка вихідних даних для складання планів, кошторисів, заявок на матеріали, устаткування і т.п.;

·оформлення завершених науково-дослідних і проектно-конструкторських

робіт.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

·технічні здібності;

·математичні здібності;

·здатність сприймати велику кількість інформації;

·здатність зіставляти й аналізувати безліч розрізнених фактів;

·гнучкість мислення (здатність змінювати плани, способи вирішення завдань під впливом змін ситуації);

·наочно-образне мислення;

·високий рівень концентрації, розподілу й стійкості уваги (здатність протягом тривалого часу займатися певним видом діяльності, приділяти увагу декільком об’єктам одночасно);

·хороша пам’ять (довгострокова, короткочасна);

·просторова уява;

·здатність приймати і впроваджувати нове на практиці;

·хороший окомір.

Особистісні якості, інтереси і здібності:

·методичність, раціональність;

·допитливість;

·самостійність;

·скрупульозність у роботі;

·акуратність;

·наполегливість;

·спостережливість;

·винахідливість;

·терплячість;

·посидючість.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

·відсутність математичних здібностей;

·неуважність;

·безініціативність;

·відсутність аналітичних здібностей;

·безвідповідальність;

·відсутність технічних здібностей;

·нездатність тривалий час займатися одноманітною діяльністю.

Галузі застосування професійних знань:

25

Інженери працюють на підприємствах будь-якого профілю:

·у сфері промисловості;

·сільського господарства;

·будівництва;

·видобувної промисловості;

·у науково-дослідних інститутах;

·навчальних закладах (технікумах, коледжах, технічних ВНЗ).

Деякі професії, що можуть підійти людині з цим типом особистості (реалістичний і дослідницький):

·садівник;

·біолог;

·ґрунтознавець;

·авіадиспетчер;

·електрик;

·кіномеханік.

3.Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у

підвищенні мовленнєвої культури

Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим в алфавітному порядку». Словники – це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя. Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Створення словників – завдання особливої галузі лінгвістичної науки – лексикографії.

Словники поділяються на енциклопедичні та лінгвістичні. Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів,

явищ, різних понять. З-поміж них виділяють загальні (розраховані на подання найширшої інформації) і спеціальні (галузеві).

Лінгвістичні словники містять інформацію про слова. Існують різні типи лінгвістичних словників. Двомовні та багатомовні – це перекладні словники. До них ми звертаємося під час вивчення іноземних мов, перекладу текстів. Надзвичайно різноманітними є одномовні словники. Відомості про правильне написання слів можна знайти в орфографічному словнику, про те, як треба вимовляти слово, йдеться в орфоепічному словнику (тобто словнику правильної літературної вимови). Етимологічні та історичні словники описують походження слова, його шлях у мові, всі зміни, які відбувалися з ним на цьому шляху. Граматичні словники містять інформацію про морфологічні та синтаксичні особливості слова; у зворотних словниках слова розміщені за алфавітом їх кінцевих літер (іноді це потрібно для деяких лінгвістичних досліджень). Існують словники, що мають найдавнішу лексикографічну традицію. Це тлумачні та ідеографічні словники. І в тих, і в інших пояснюється значення слова. Але в тлумачному словнику слова розміщені в алфавітному порядку, а в ідеографічному – за групами, які виділяються на

26

підставі деяких спільних властивостей речей та понять (наприклад, таких: «людина», «тварина», «дія», «фізична властивість» і т. ін.). Існують також словники іншомовних слів, фразеологічні, термінологічні. Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів. Такими є словники синонімів, антонімів, омонімів або паронімів.

Окремо виділяють діалектні словники, словники мови письменників,

словники власних імен, прізвищ, морфемні, частотні словники, словникидовідники з культури мови, словники мовленнєвих помилок та труднощів.

Сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Один – створення спеціалізованих словників, в яких би містилась інформація лише одного типу: наприклад, тільки про написання слова, тільки про його походження, тільки про способи його поєднання з іншими словами і т. ін. Інший напрям – створення комплексних словників, які б уміщували якомога більше відомостей про слово: не лише давали б тлумачення його значень, граматичні характеристики, правила вимови та написання, але й описували б його смислові зв’язки з іншими словами, особливості його використання в різних стилях, його словотворчі можливості.

Різноманітні типи словників розробляються залежно від того, для кого вони призначені. Так, наприклад, існують академічні словники, які містять найповнішу інформацію про слово, та навчальні, що мають на меті навчити людину, яка оволодіває мовою, правильно використовувати слово. Є словники, адресовані усім, розраховані на будь-якого читача (наприклад, «Тлумачний словник української мови»), та словники-довідники, призначені для людей певних професій (наприклад, «Російсько-український словник наукової термінології»). Особливий тип складають словники для різних технічних, прикладних цілей: наприклад, для машинного перекладу і т. ін.

Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп’ютерної техніки.

4. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул

Як зазначає Бабенков С. І., культура мовлення сучасної молоді постійно знаходиться під впливом соціальних змін. Прийнято розрізняти вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури людини. Нижчий рівень – перший ступінь оволодіння літературною мовою: правильність мовлення та дотримання норм літературної мови. Вищим рівнем мовленнєвої культури прийнято вважати правильне мовлення: людина не тільки не допускає помилок, але й вміє щонайкраще будувати своє висловлення; найбільш повно розкриває його тему і головну думку; відбирає найбільш влучні слова і конструкції з урахуванням того, до кого й за яких обставин звертається. Головна мета кожної культурної людини полягає в збагаченні свого мовлення, його удосконалюванні. Необхідно

27

навчитися відчувати свого співрозмовника, уміти відбирати найбільш придатні для кожного випадку слова та конструкції.

Важливим при цьому є знання людиною правил ввічливості – етикету поведінки, мовного етикету. С. К. Богдан зазначає, що «мовний етикет українців є унікальною, універсальною моделлю їх мовної діяльності». Головне призначення етикету – встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Якщо мовець не буде знати прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не буде володіти вербальними формами вираження ввічливості, він важко встановлюватиме ділові контакти й не зможе на високому рівні здійснювати процес спілкування. Кожна людина повинна знати етикетні одиниці, якими виражається вітання, прощання, вибачення, мовленнєві одиниці, що супроводжують прохання, формули подяки, конструкції побажальної модальності, типізовані фрази ритуалу знайомства, етикетні формули звертань тощо.

Мовний етикет наукового стилю регулює мовну поведінку, взаємини чітко окресленого кола мовців (напр.: учений – його колеги – у власне науковому підстилі; учений – його учні – в науково-навчальному підстилі тощо). До того ж він обслуговує сферу фахового спілкування, ось тому засоби його вираження мають певні диференційні ознаки залежно від наукового стилю.

Структура мовного етикету в науковому стилі визначається формою спілкування.

В усному спілкуванні науковців переважають такі елементи мовного етикету: звертання, прощання, подяка. Вибір мовних засобів в усному мовленні майже повністю підпорядковується вимогам структурно-семантичної організації конкретного виду і жанру публічного виступу. Скажімо, форма звертання на науковому симпозіумі, академічній лекції чи на захисті дисертації буде різною: цього вимагає специфіка комунікативної ситуації, тип адресата. Сучасні формули звертання, якими послуговуються вчені в офіційних ситуаціях, відзначаються уніфікованістю й стереотипністю вживання.

Мінімальна «свобода вибору», а отже, стереотипність функціонування, притаманна етикетним виразам вітання й прощання. Щоправда, в деяких ситуаціях спостерігаються відмінності стильового навантаження таких виразів. Напр., на лекції викладач здебільшого скористається нейтральними формулами на зразок: «Доброго дня!», «Здрастуйте!» – «До побачення!», «До зустрічі!», «До наступної лекції!». Зустрівши на науковій конференції свого колегу, цей же викладач може привітати його урочистим: «Моє шанування». Якщо він «господар», організатор конференції, доречним буде вираз вітання «Радий Вас вітати в нашому місті!».

Стрижень писемного спілкування становлять такі елементи комунікативних ситуацій: згода/схвалення, заперечення, побажання, подяка.

Писемна традиція наукового тексту передбачає дотримання певних правил:

28

1)нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених (напр.: учений зазначив, дослідник запропонував, наголошував, займався тощо);

2)схвалення позиції інших авторів (слушний/слушно, справедливий/справедливо, без сумніву, безперечно і т. ін.);

3)несприйняття автором позиції інших авторів (сумнівною видається думка, питання є дискусійним, запропонований підхід є не цілком переконливим тощо).

Факультативний характер у науковому мовленні мають етикетні вирази подяки, бо вживаються лише в обмежених ситуаціях усного спілкування (напр., після закінчення наукової доповіді чи лекції «Дякую за увагу!», «Дякую за запитання!», або під час захисту дисертації – «Дякую за слушні зауваження!» тощо. У кінці передмови до книги здебільшого висловлюється вдячність людям, які були причетні до створення праці – рецензентам, редакторові, працівникам архівів, бібліотек, тим, хто допомагав авторові в збиранні фактичного матеріалу (за С. Богдан).

Вітання

Вітаємо Вас...

Прийміть найщиріші вітання з нагоди...

Від щирого серця вітаємо Вас...

Вітаємо з обранням на посаду...

Сердечні вітання з нагоди професійного свята...

Від імені колективу вітаємо Вас з успішним захистом кандидатської

дисертації...

Ректорат та колектив навчального закладу вітають Вас з ювілеєм...

Вітаємо Вас із приємною подією...

Зі святом Вас...

Дозвольте привітати від імені...

Поздоровляємо Вас із...

Запрошення

Дозвольте запросити Вас...

Запрошуємо Вас...

Будемо вдячні, якщо Ви погодитесь взяти участь в урочистостях.

Запрошуємо Вас відвідати...

Розраховуємо отримати Вашу згоду...

Будемо раді бачити Вас...

Будьте ласкаві...

Сподіваємось, що Ви погодитесь...

На знак своєї вдячності запрошую Вас...

Чекаємо на Вас...

Маємо до Вас прохання...

Нам дуже хотілося б, щоб Ви...

Просимо не втратити нагоди і завітати до...

29

Подяка

Дозвольте висловити свою вдячність за...

Щиро дякуємо!

Висловлюємо свою вдячність...

Дякуємо за надану можливість...

Ви заслуговуєте на найщирішу та найглибшу вдячність...

Вдячні Вам за те, що...

Спасибі, ми Вам так зобов’язані!

Дякуємо за підтримку і сподіваємось на подальшу співпрацю.

Від імені колективу дякуємо Вам за...

Прийміть нашу щиру подяку за...

У цьому листі ми хочемо висловити подяку...

Було б несправедливо, якби ми не подякували Вам...

Ми високо цінуємо Вашу допомогу...

Нагадування

Нагадуємо Вам, що...

Змушені нагадати Вам, що...

Вибачте, але ми хочемо нагадати про...

Просимо Вас звернути особливу увагу на...

Вважаємо за необхідне нагадати Вам про...

Не дуже зручно, що змушені нагадувати Вам про...

Доречно буде нагадати Вам...

Звертаємо Вашу увагу на те, що...

Нам дуже прикро повідомляти, що...

Питання за матеріалами лекції 2

1.Що таке комунікативна професіограма фахівця?

2.Які якості забезпечують успішність виконання професійної діяльності (відповідно до Вашого фаху)?

3.Які якості перешкоджають ефективності професійної діяльності (відповідно до Вашого фаху)?

4.Які Ви знаєте типи словників?

5.У чому різниця між академічними і навчальними словниками?

6.Які відомості містяться в ідеографічних і тлумачних словниках?

7.Яка роль словників у підвищенні мовленнєвої культури особистості?

8.Що таке мовний етикет?

9.Яку структуру має мовний етикет у науковому стилі?

10.Яких етикетних правил слід дотримуватися у професійному спілкуванні?

11.Які етикетні форми вітань доречні у професійному спілкуванні?

12.Які етикетні форми подяки доречні у професійному спілкуванні?

13.Які етикетні форми запрошення доречні у професійному спілкуванні?

14.Які етикетні форми нагадування доречні у професійному спілкуванні?

30