Глава 13. Податковий облік доходів і витрат платника податків
Моментомодержаннядоходупривикористанніплатникомподатків методу нарахувань визнається момент, коли платник податків набуває право на одержання доходу. Право платника податків на одержання доходів визнається придбаним, якщо цей дохід підлягає безумовній виплаті платнику податку чи якщо він виконав усі свої обов’язки за згодою. Якщо платник податків виконує роботу, надає послугу, то право на одержання доходів визнається набутим у момент закінчення чи завершення виконання ним робіт чи надання послуг, передбачених угодою, що підтверджується відповідними документами.
Моментомздійсненнявитратпривикористанніплатникомподатку методунарахуваньвизнаєтьсямомент, колиможливооднозначновзяття платником податку фінансового зобов’язання, розмір якого можна установити, і кожна зі сторін угоди, у якій бере участь платник податків, виконала усі свої зобов’язання за згодою чи відповідна сума підлягає безумовній виплаті. Таким чином, моментом здійснення витрат при методі нарахувань визнається момент, коли будуть виконані всі такі умови:
1)можнаоднозначновизначитиприйняттяплатникомфінансового зобов’язання, під яким розуміється прийняте за згодою (договором) зобов’язання, у силу якого другий учасник угоди повинен показати відповідний цьому зобов’язанню дохід у грошовій чи іншій формі;
2)величинуфінансовогозобов’язанняможнаоцінитиздостатньою точністю;
3)кожна зі сторін угоди (договору) фактично виконала усі свої зобов’язання за дійсною згодою чи відповідна сума підлягає безумовній виплаті.
Платник податків має право самостійно обирати і використовувати касовий метод чи метод нарахувань при веденні податкового обліку доходів і витрат. Однак на платника податків, що використовує касовий методведенняобліку, можебутипокладенийподатковиморганомобов’язок щодо використання методу нарахувань для визначення податкового обов’язкупоокремихвидахподаткуіпоокремихвидахугод.
Контрольні питання
1.Методи обліку доходів і видатків платника податків.
2.Касовий метод.
3.Метод нарахувань.
71
Глава 14
Обчислення податків і зборів
§ 1. Методи оподаткування
Розміриставокподаткуможутьзмінюватисявідповіднодообраного методуоподаткування. Підметодомоподаткуваннярозуміютьмеханізм зміни ставок оподаткування залежно від зміни податкової бази.
Виділяють декілька основних методів оподаткування:
1.Рівне оподаткування — метод оподаткування, при якому однакова сума податку встановлюється для кожного платника податків. Такий метод передбачає подушне оподаткування — найбільш давній
іпростий вид оподаткування. Цей метод не враховує майнового становища платника податків і тому застосовується лише у виняткових випадках (цільові податки).
2.Пропорційнеоподаткування— методоподаткування, приякому встановлюється стабільна ставка, незалежно від зміни об’єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподаткування — податок на прибуток підприємств.
3.Прогресивнеоподаткування— методоподаткування, приякому у разі зростання податкової бази збільшується ставка податку. Вибір прогресивногооподаткуваннязаснованийнавизначеннідискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається в основному інтересами платника. Дискреційний дохід являє собою різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і неоподатковуваним мінімумом доходів.
4.Регресивнеоподаткування— метод, приякомупризростанніподатковоїбазивідбуваєтьсяскороченнярозміруставки. Уданомувипадкуподатковівилученняоберненопропорційнізбільшеннюоподатковуваного об’єкта. В економічному значенні регресивними є непрямі податки (акцизний збір, податок на додану вартість), тому що «за самою своєю підставою непрямі податки, які стягуються зі споживання, неминучемаютьпоголовнийхарактер, тобтонерозрізняють, хтоспоживає, чи може він бути визнаний податним суб’єктом, чи ні».
5.Змішане оподаткування передбачає поєднання окремих елементів вищевказаних методів оподаткування. Відбувається ніби подріб-
нення податкового об’єкта, при якому для окремих його елементів використовуються різні методи оподаткування.
72
Глава 14. Обчислення податків і зборів
§2. Порядок обчислення сум податків
ізборів
Обчисленняподаткуявляєсобоюсукупністьдійплатникаподатків (податковогоагента) чиподатковогоорганузвизначеннясумиподатку, що підлягає сплаті в бюджети чи цільові фонди. Обов’язковість з обчислення податку покладається або на платника податків, або на податковіоргани, абонаподатковихагентів. Залежновідцьоговиділяють такі податки:
1.Окладні — податки, які обчислюються безпосередньо податковим органом.
2.Неокладні— податки, якіобчислюютьсясамостійноплатником податків. Вони поділяються на підвиди:
а) безпосередньо неокладні — податки, що обчислюються самим платником податків;
б) опосередковано неокладні — податки, які обчислюються податковим агентом.
3.Змішані — податки, що обчислюються на різних етапах і платником податків і податковим органом.
Основним положенням при обчисленні податків і визначенні об’єктаоподаткуванняєоднократність, тобтоситуація, колитойсамий об’єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за певний період (податковий період). Визначення оподатковуваної бази (кількісного вираження об’єкта податку) необхідно для обчислення сумиподатку. Існуютьдваосновнихметодиформуваннябази: касовий
інакопичувальний. Першийметодвраховуємоментодержаннякоштів
іздійсненнявиплатунатурі. Цейметодназиваєтьсякасовим, оскільки враховує тільки ті суми (майно), які привласнені платником податків
упевнійюридичнійформі(наприклад, отриманівкасіготівкою, передані у власність за допомогою оформлення певних документів). При застосуваннідругогометодуважливимємоментвиникненнямайнових правізобов’язань. Цейметододержавнайменуваннянакопичувальний чи метод нарахувань.
У теорії оподаткування виділяють декілька способів визначення розміру оподатковуваної бази. Основним способом є прямий спосіб, відповідно до якого визначаються реальні і документально підтверджені показники платника податків. Непрямий спосіб визначення
73
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
оподатковуваної бази виникає у випадках відсутності чи занедбаності у платника податків обліку доходів, витрат і об’єктів оподаткування, тоді працівники податкових органів визначають розмір оподатковуваного доходу на підставі даних, отриманих у результаті перевірок діяльності інших платників податків. Умовний (презумптивний) спосіб визначення доходу — за його допомогою розмір доходу громадянина, як правило, визначається на підставі побічних ознак: суми орендної плати апартаментів, що знімаються, і т. д. Паушальний спосіб заснований на визначенні не умовної суми доходу, а умовної суми податку.
Розрахунок суми податку пов’язаний з визначенням податкового періоду. Податковийперіодявляєсобоюстрок, протягомякогоформується оподатковувана база і визначається розмір податкового зобов’язання. Визначення податкового періоду по кожному виду податків має принципове значення для оподатковуваної бази і відіграє велику роль при використанні санкцій за податкові правопорушення. Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснюватися це може декількома способами.
Існує два основних способи обчислення податку:
1.Кумулятивний — спосіб визначення об’єкта, при якому податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, утриманого раніше.
2.Некумулятивний— спосібвизначенняподатковоїбазивроздріб.
Уцьому разі кожна частина доходу обкладається податком окремо, поза зв’язком з іншими джерелами доходів. Податковим законодавством України передбачене застосування обох способів, а також їх сполучення.
§ 3. Визначення сум податку
Як правило, обчислення податку, визначення сум, що підлягають внесеннюубюджетиіцільовіфонди, єобов’язкомплатниківподатків, щодеталізуєтьсяпокожномуподаткуізборуспеціальнимподатковим законодавчим актом. Однак це не виключає участі у визначенні сум податку чи збору податкового органу. Здійснюється це у разі прямого делегування йому таких обов’язків або в ситуаціях, коли платник по-
74