ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Податковийорганзобов’язанийприйнятидекларацію, прицьомуфакт прийняття документа засвідчується позначкою на копії декларації. Цей момент є особливо важливим, оскільки виконання обов’язку щодо податковоїзвітностімаєчітковизначенічасовімежі, ітомуподатковадекларація повиннабутиподанаплатникомувстановленийзаконодавствомстрок.

Увипадкуякщоплатникподатківпісляподанняподатковоїдекларації за минулі звітні періоди до податкового органу самостійно знайшов будь-яку помилку чи описку, що могло вплинути або вплинуло на визначення суми податку як у бік завищення, так і заниження, то він має право подати нову податкову декларацію з виправленими показниками разом із заявою про це. Дата представлення нової (уточненої) податковоїдеклараціїмаєбутиналежнимчиномзафіксована, оскільки цеймоментвизначаємеханізмзастосуванняпевнихсанкцій. Виявлення невідповідності відомостей, які зазначені у декларації, у ході податкової перевірки позбавляє платника податків права на подання уточненої (виправленої) декларації.

Виходячизвищевикладеного, податковоюдекларацієювважається документ податкової звітності, який подається платником податків у формі заяви, з визначенням у ньому відомостей про отримані ним за звітний період доходи і понесені витрати, майно, що перебуває у його власності (має бути оподатковано), та інших відомостей, визначених податковим законодавством.

Розрізняють дві форми податкових декларацій.

1.Майнова декларація — відомості, надані фізичною особою про перелік майна, що перебуває у його власності (у тому числі і коштів), чимайна, якеможебутиджереломдоходів, щоформуютьоб’єктиоподаткування.

2.Спеціальнадекларація— відомості, наданіфізичноюособоюза вимогою податкового органу, які складені за установленою формою, та містять інформацію про джерела і розміри коштів, витрачених на придбання певного майна1.

Контрольні питання

1.Поняття податкової звітності.

2.Форми реалізації податкової звітності. Податкова декларація.

1Див.: Грачева, Е. Ю. Налоговоеправо: Вопросыиответы[Текст] / Е. Ю. Грачева,

Э. Д. Соколова. – М., 1998. – С. 66.

90

Глава 17

Податковий обов’язок

§ 1. Поняття податкового обов’язку

Поняття податкового обов’язку є однією з центральних категорій податкового права. Зміст податкового обов’язку визначається насамперед імперативними методами фінансово-правового регулювання, особливостями відносин, що складаються між суб’єктами з приводу сплатиподатківізборів. Державнекеруванняусферіфінансіввимагає підпорядкування суб’єкта вимозі уповноваженої особи, а точніше — вимозі органів, які здійснюють фінансову діяльність держави. Саме тому правове регулювання відносин у сфері фінансової діяльності держави орієнтовано на однобічні владні розпорядження державних органівщодосуб’єктів, якіберутьучастьусферіфінансовоїдіяльності держави. Владність розпоряджень державних органів полягає насамперед у тому, що вони приймають рішення, обов’язкові для іншої сторони правовідносин, і ці рішення приймаються в межах повноважень, що делеговані органу саме державою.

Характерною рисою податково-правового регулювання є юридична нерівність суб’єктів податкового права. Юридична нерівність як риса податково-правового регулювання базується на нееквівалентній природіфінансовихвідносин, щовідбиваєтьсявзмістііструктуріправ і обов’язків суб’єктів податкового права, коли одні суб’єкти мають юридично владні повноваження стосовно інших. Держава чи уповноважений нею орган реалізує свою компетенцію через владні розпорядження, тодіякіншасторонареалізуєкомпетенцію, щозалежитьвід компетенції владної сторони правовідносини.

Практичноскрізьподатковийобов’язокототожнюютьзобов’язком по сплаті податку. Але це тільки частина його змісту. Дійсно, сплата податку являє собою реалізацію основного обов’язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов’язок у вузькому значенні. Однак податковий обов’язок у широкому значенні включає:

1)обов’язок по веденню податкового обліку;

2)обов’язок по сплаті податків і зборів;

3)обов’язок по податковій звітності.

91

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Податковийобов’язокуширокомузначенніможебутидиференційований і по видових обов’язках платника податків, що виникають по кожному податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов’язків ібудестановитикомплексподатковихобов’язківплатникаподатківчи податковий обов’язок у широкому значенні.

§2. Виникнення, зміна і припинення податкового обов’язку

Обов’язок по сплаті податку чи збору виникає, змінюється чи припиняється при наявності підстав, установлених податковим законодавством. Важливо враховувати, що в податкових правовідносинах діє розширювальний принцип, принцип дозволеноїповедінки, тобтотакий, що включає сукупність дій, прямо запропонованих законодавчими актами про оподаткування. У той же час подібне положення закріплює і певні гарантії, установлюючи рамки для контролюючих органів: підстави виникнення, зміни і припинення обов’язків платника податків як об’єкта контролюповиннібутивстановленітількиподатковимизаконами.

Найважливішимпитаннямприрегулюванніправовідносинізприводу сплати податків і зборів є з’ясування моменту, з якого виникає обов’язок сплати податку. Нормативні акти, що регулюють порядок внесення цих платежів, пов’язують обов’язок їх сплати з настанням обставин, передбаченихзаконамиіпідзаконнимиактами. Яктакіоснови, зокрема, можебутинаявністьоб’єктаобкладанняприобов’язковому одержанні податкового повідомлення. Повідомлення є юридичним актоміндивідуальногохарактеру, щоконкретизуєзмістправовідносини відносно окремого суб’єкта.

Виникненняподатковихправовідносинпов’язуєтьсязвиникненням податковогообов’язку. Податковимобов’язкомвиступаєякбезпосередній і першочерговий обов’язок платника податку по сплаті податку чи збору при наявності певних обставин. Цими обставинами можуть бути такі. По-перше, можливість віднесення конкретного суб’єкта до платника податку, обумовлена відповідно до чинного законодавства. Подруге, наявністьуплатникаподаткуоб’єктаоподаткуванняабоздійснення ним діяльності, пов’язаної зі сплатою податку чи збору. По-третє, наявністьправового-нормативно-правового(насампередзаконодавчого) регулювання всіх елементів податкового механізму.

92

Глава 17. Податковий обов’язок

Податковий обов’язок пов’язується не лише з підставами його виникнення, але і чітко визначається конкретними строками, протягом яких він повинен бути виконаний. При цьому важливо мати на увазі, щовиконанняподатковогообов’язкуєпершочерговимстосовноінших обов’язків платника, що визначає зміст усіх інших обов’язків.

Виконання податкового обов’язку реалізується сплатою податку. Однак можливі випадки, коли платник не може виконати податковий обов’язок у загальному порядку. У такій ситуації необхідні певні додаткові гарантії, що надаються у формі способів забезпечення виконанняподатковогообов’язку. Податковийобов’язокякобов’язокплатника податків сплатити необхідну суму податку у встановлений строк при наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає з кожного виду податку окремо.

Існує чотири підстави припинення податкового обов’язку.

1.Належне виконання податкового обов’язку.

2.Ліквідація юридичної особи –платника податку.

3.Смерть чи оголошення фізичної особи померлою.

4.Втрата особою ознак, що визначають її як платника податків. Припинення податкового обов’язку сплатою податку платником

податків відображає загальне положення теорії права про те, що будьякий обов’язок припиняється належним виконанням. Три інших підстави припинення податкового обов’язку фактично пов’язані з відсутністю особи, зобов’язаної сплачувати податки і збори (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи).

Удеякихвипадкахякпідставиприпиненняподатковогообов’язку розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов’язок по сплаті податку припиняється, алетількивідносноперіоду, щовипливаєзаскасуваннямподатку, ане відносно минулого періоду. Адже в кінцевому рахунку й обов’язку по сплаті податку з моменту його скасування не існує.

§ 3. Виконання податкового обов’язку

Виконанняподатковогообов’язкувширокомузначенніпередбачає реалізацію всієї системи обов’язків платника податків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (обов’язку з обліку, сплаті та звітності). У вузькому значенні виконання податкового обов’язку означає своє-

93

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

часнуіповнусплатуподатків. Однаксплатаподаткуопосередковується також діями по обліку, обчисленню податкового окладу, тобто всім комплексом обов’язків платника податків, що становлять податковий обов’язок у широкому значенні. Переважно виконання податкового обов’язку розглядається саме як сплата податку.

Виконаннямподатковогообов’язкувизнаєтьсясплатаплатникомподатків сум податку у встановлений строк. Сплата податку здійснюється платником податків безпосередньо, а у випадках, передбачених законодавчимиактами, — податковимагентомчиподатковимпредставником.

Платник податків самостійно обчислює суму податку, що підлягає сплаті, і перераховує її в строк і в порядку, встановленому законодавчими актами. Забороняється виконання податкового зобов’язання платникаподатківтретімиособами. Порушенняцієїзаборонинезвільняє платника податків від виконання податкового обов’язку.

Найбільш поширеним моментом припинення обов’язку по сплаті податку є належне виконання цього обов’язку. Цей момент визначаєтьсярізнимиспособами, залежновідформирозрахунківіособливостей перерахування сум податків до бюджетів. Обов’язок по сплаті податку вважається виконаним:

1)при сплаті податку в безготівковому порядку — з моменту пред’явлення платником у банк доручення на сплату відповідного податку за умови наявності коштів на рахунку платника, достатніх для сплати податку, і оформлення доручення належним чином;

2)при сплаті податку наявними коштами — з моменту внесення відповідної суми в банк чи відділення зв’язку.

У випадку виконання обов’язку по сплаті податковим агентом обов’язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку податковим агентом. При цьому необхідно враховувати, що податок утримується до надходження коштів у розпорядження платника і платник податків фактично не може вплинути на виконання свого податкового обов’язку власними діями.

§ 4. Податковий борг

Виконання податкового обов’язку може бути пов’язано і з виникненням податкового боргу як суми податку, що підлягає сплаті, яку платникнеможевнестиувідповідніфондивнеобхідниймоментчасу.

94

Глава 17. Податковий обов’язок

Закон України від 21 грудня 2000 року не тільки визначив поняття податкового боргу, але й закріпив особливості погашення податкового боргуісумподаткувцілому(статті11–13, 18). Прицьомузаконодавець виділив кілька варіантів подібної процедури: погашення податкового боргу платником податків, який перебуває у державній або комунальнійвласності, погашенняподатковогоборгуувипадкуліквідаціїплатника податків, погашення податкового боргу при реорганізації платника податків.

§ 5. Строки давності

Законом України від 21 грудня 2000 року закріплені строки виконання податкового обов’язку, критерії строків давності. Цьому присвячена(пп. 5.3.1, п. 5.3) ст. 5 Закону. Напідставінеїподатковийорган маєправосамостійновизначатисумуподатковогообов’язкуплатника податків не пізніше скінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у випадку, якщо така податкова декларація була надана пізніше,— за день її фактичногопредставлення. Якщопротягомзазначеногострокуподатковийорган не визначає суму податку, платник податків вважається вільним від такого податкового обов’язку, а суперечка щодо такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному чи судовому порядку.

Податковий обов’язок може бути нарахований або провадження

усправіпростягненнятакогоподаткуможебутипочатебездотримання строку давності у випадку якщо:

а) податковадеклараціязаперіод, коливиникподатковийобов’язок, не була надана;

б) судомустановленевчиненнязлочинупосадовимиособамиплатника податків або фізичною особою — платником податків щодо навмисного ухилення від виконання зазначеного податкового обов’язку.

Відлікстрокудавностіприпиняєтьсянабудь-якийперіод, протягом якого платник податків перебуває за межами України, якщо такий період є безупинним і дорівнює чи більше 180 днів.

Увипадкуякщоподатковийобов’язокбувнарахованийподатковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник

узв’язкузвідмовоюсамостійнопогаситиподатковийобов’язок, може бути стягнений протягом наступних 1095 календарних днів із дня

95