Глава 26. Податок з доходів фізичних осіб

платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до чинного законодавства податковий агент, який нараховує або виплачує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку залежно від об’єкта оподаткування. При цьому податок підлягає сплаті до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачаютьсплатицьогоподаткудобюджету. Принарахуванніоподатковуваногодоходу, якийневиплачуєтьсяплатникуподаткуособою, що його нараховує, сума податку, яка підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, повинна бути перерахована до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Спеціальний порядок сплати встановлено відносно окремих видів оподатковуваних доходів, що не підлягають оподаткуванню при їх нарахуваннічивиплаті. Уцьомувипадкуплатникподаткузобов’язанийсамостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується до бюджету протягом банківськогодня, наступногозаднемтакоївиплати. Приоподаткуваннідоходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом, платникподатку, щоотримуєдоходивідтакоїособи, зобов’язанийвключити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходутаподатирічнудеклараціюзцьогоподатку.

Контрольні питання

1.Місце податку з доходів фізичних осіб у податковій системі України.

2.Платник податку з доходів фізичних осіб

3.Об’єкт податку з доходів фізичних осіб

4.Ставка податку з доходів фізичних осіб

5.Пільги по податку з доходів фізичних осіб

6.Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб.

185

Глава 27

Мито та державне мито

§1. Місце митних платежів у системі податків і зборів України

Усистемі платежів у дохідну частину бюджету входить досить стійкагрупанадходженьзаздійсненнядержавнимиорганамиюридично значущих дій. Вони займають специфічне місце у системі фіскальних платежів. З одного боку, вони дуже схожі на податкові платежі як за історією виникнення, так і за механізмом вилучення (найбільш близько митні платежі примикають до непрямих податків). З другого боку, на відміну від податків подібні платежі мають чітко виражений умовний характер, що не властиво податкам.

Необхідно розглянути митні платежі з кількох причин. По-перше, важко уявити механізм акцизів хоча б без згадування про мита, що реалізує однакові чи близькі акцизам цілі. По-друге, відбувається своєрідне зближення, а іноді і взаємопроникнення чисто податкових механізмів і специфічних — митних платежів (так, законодавець увів

умеханізмрегулюванняоб’єктаподаткунадоданувартістьспецифічний елемент — митну вартість). І по-третє, митні платежі являють собою важливий канал накопичення бюджету і характеризувати податковий прес (тиск), не розглядаючи мито, — значить розглядати проблему поверхово.

§2. Мито, його специфіка і види

Мито являє собою вид обов’язкового платежу, що стягується митними органами. Правове регулювання мита в Україні регулюється ЗакономУкраїнивід5 лютого1992 року«ПроЄдиниймитнийтариф», Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року «Про Єдиний митний тариф України», Митним кодексом України від 11 липня 2002 року тощо.

Мито — це вид обов’язкового платежу, стягнутий з товарів, що перетинають митний кордон держави (увезених, тих, що вивозяться,

186

Глава 27. Мито та державне мито

або тих, що надходять транзитом). Поряд з чисто фіскальною мито виконуєякстимулюючу, такізахиснуфункцію. Захиснафункціямита передбачаєформуваннябар’єрів, щоперешкоджаютьпроникненнюна територію держави товарів, більш конкурентоздатних стосовно національних або тих, в яких держава не зацікавлена.

Стимулююча функція формує передумови інтересу до збільшення експорту. Економічно розвинуті країни орієнтовані насамперед на регулюванняімпортнихнадходжень. Експорттоварів, зробленихукраїні, не обмежується, оскільки подібні процеси сприяють розвитку економіки. Було би помилкою вважати, що це відносно нова ідея. На подібнихпозиціяхбуликількастолітьтомупредставникишколи«меркантилістів», хоча вони і надмірно зміщали акценти у сферу торгівлі.

Мито має багато загального з непрямими податками і насамперед

закцизним збором:

—як і акциз, сплачується в кінцевому підсумку за рахунок споживача;

—збільшує ціну товару на стадії формування ціни реалізації;

—контроль за правильністю сплати як акцизу, так і мита здійснюється податковими органами (у широкому значенні слова).

Однак умовний характер мита (перетинання митного кордону) не дозволяє віднести його до податків.

Диференціація видів митних платежів може здійснюватися за декількомакритеріями. Так, захарактеромспрямованостіпереміщуваних товарів, об’єктів мита поділяються на:

а) ввізні; б) вивізні; в) транзитні.

Платником митних платежів є особи, що ввозять (вивозять) чи переміщаютьтоваричерезмитнийкордондержави. Специфікоюплатника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа(декларант). Навідмінувідсплатиподаткутутможливапередача обов’язку по сплаті митних платежів іншій особі, що не має відношеннядотовару. При характеристиціплатникамито поділяєтьсяна таке, що сплачується:

а) юридичними особами; б) фізичними особами. У цьому випадку досить значно розрізня-

ються ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) чи виробни-

чого (рівень ставок вище).

187

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Об’єкт мита являє собою митну вартість переміщуваних товарів, відносно яких має нараховуватися мито. Митна вартість перераховується у національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території. Це, однак, не виключає різноманіття ставок:

а) адвалорні — ставки, встановлювані у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

б) специфічні — ставки, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр і т. ін.). Дана ставкапередбачаєспецифічнухарактеристикутовару, тодіякпопередня передбачає знеособлений предмет обкладання;

в) комбіновані (змішані) — ставки, що поєднують дію адвалорних і специфічних видів обкладання при нарахуванні мита. Змішані мита використовуються як доповнення до специфічних або в разі їх недостатньої ефективності. Застосовуються в Австралії. У США при обкладанніімпортугодинниківмитнаставкавстановлюєтьсяякзалежно від ціни, так і від кількості каменів у годиннику;

г) сезонні — ставки, за допомогою яких можливе оперативне реагування на ввіз і вивіз на територію держави сезонних товарів. Як правило, строк їх введення не може перевищувати шести місяців;

д) особливі— являютьсобоюставки, щореалізуютьзахисніфункції митних зборів:

—антидемпінгові— ставки, щоявляютьсобоюпевнунадбавкудо звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні на територію держави товарів за цінами, більш низьким (демпінговими), ніж їх ціна в країні, що вивозить; такі товари створюють загрозу підірвати основивиробництвакраїни-імпортера. Задопомогоюантидемпінгових зборів ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому

зними можуть конкурувати вітчизняні;

—спеціальні— ставки мита, що захищають митну територію від ввезення товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних чи безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовують як захід-відповідь на дії інших держав, що загрожують інтересам вітчизняних виробників;

—компенсаційні — ставки мита, що застосовуються до ввезених товарів, відносноякихвикористовувавсямеханізмсубсидій, щовідпо-

відно занизило їх ціну, і це загрожує завдати шкоди вітчизняному виробництву.

188

Глава 27. Мито та державне мито

Механізмзастосуванняпільгприсплатімитадоситьрізноманітний

івключає:

1.Звільнення від сплати мита певних категорій платників.

2.Зменшення ставок мита.

3.Повернення раніше сплачених сум мита.

4.Звільнення від мита певних предметів.

ПорядоксплатиіставкимитавизначаютьсяЄдиниммитнимтарифом України. Митний тариф являє собою систему ставок мита, застосовуваних до товарів, що переміщуються через митний кордон.

В основі обчислення мита лежить митна вартість товару і транспортного засобу. Визначення митної вартості здійснюється декількома методами:

1.Метод оцінки за ціною угоди з увезеними товарами — митна вартість визначається як ціна угоди, фактично сплачена чи підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону.

2.Метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами (використовуєтьсяпринеможливостівикористанняпершого) — митнавартість визначається як ціна угоди з ідентичними товарами. Ідентичність передбачає подібність за основними характеристиками (виробник, країна виготовлення, якість).

3.Метод оцінки за ціною угоди з однорідними товарами — нагадує механізмпопередньогометоду. Прицьомуодноріднітоваринеобов’язково

єоднаковимиувсіхвідносинах, алемаютьподібніхарактеристики.

4.Методоцінкинапідставівирахуваннявартості— митнавартість визначається як ціна за продаж ідентичних чи однорідних товарів на внутрішньому ринку за винятком сум імпортних митних платежів, комісійних винагород, витрат на транспортування тощо.

5.Метод оцінки на підставі додавання вартості — митна вартість визначаєтьсяяксумазагальнихвитрат, характернихдляпродажуідентичних чи однорідних товарів.

6.Резервний метод — використовується при неможливості застосуватипопередніметоди. Цінаугодивизначаєтьсязурахуваннямсвітової практики і на підставі чинного законодавства. Рішення про використання даного методу приймається митними органами.

Митосплачуєтьсябезпосередньомитномуоргануодночаснозприйняттям митної декларації чи до її прийняття. Митні органи здійснюють контроль за правильністю його обчислення і збору. Механізм

внесення мита передбачає певні гарантії (форми забезпечення внесення платежів):

189

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

—застава товарів;

—гарантії фінансово-кредитних установ;

—гарантії третіх осіб;

—внесення належних сум на депозит.

§ 3. Державне мито

Державне мито за своєю суттю є не винятково податковим платежем, а скоріше судовим чи цивільним і більш детально воно регулюється не тільки податковим, але і цивільним, процесуальним, господарсько-процесуальним законодавством.

Державне мито являє собою плату, що стягується за здійснення юридично-значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами і видачу їм відповідних документів, що мають правове значення.

Фактично, мито — це плата за дії (послуги), що здійснюються уповноваженими органами, стягнута з метою покриття витрат, що виникають у зв’язку з цим. Головна особливість державного мита — це його індивідуальна відплатність. Сплачуючи державне мито, платник переслідує певні інтереси, пов’язані зі здійсненням на його користь дій публічно-правового характеру. Водночас метою стягування державногомитаєпокриттявитратдержавногочиіншогооргануузв’язку з його діяльністю.

Особливості застосування механізму державного мита в Україні регулюютьсяДекретомКабінетуМіністрівУкраїнивід21 січня1993 року «Продержавнемито», абільшдеталізуєйогозастосуванняНаказдержавної податкової адміністрації України від 22 квітня 1993 року «Інструкція про порядок обчислення і стягування державного мита».

ПлатникамидержавногомитанатериторіїУкраїниєфізичнііюридичні особи за здійснення в їх інтересах дій і видачу документів уповноваженими на те органами.

Державне мито стягується:

1)з позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг)

усправах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг нарішення, щонабрализаконноїсили, атакожзавидачусудамикопій документів;

190

Глава 27. Мито та державне мито

2)з позовних заяв і заяв кредиторів по справах про банкрутство, що подаютьсяв господарськісуди, і заяв про перевіркурішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

3)заздійсненнянотаріальнихдійдержавниминотаріальнимиконторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

4)зареєстраціюактівгромадянськогостану, атакожвидачугромадянамповторнихсвідченьпрореєстраціюактівгромадянськогостану

ісвідоцтв у зв’язку зі зміною, виправленням і відновленням записів актів цивільного стану;

5)за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії і за внесення змін у ці документи; за реєстрацію національних паспортів іноземнихгромадянчидокументів, щоїхзаміняють; завидачучипродовження посвідчень на проживання; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина чи документа, що його заміняє, на право виїзду з України і в’їзду в Україну, а також з заяв про прийом до громадянства України і про вихід із громадянства України;

6)за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обмінунинідіючогопаспортанапаспортновогозразка); заоформленняновогозразкапаспортагромадянинаУкраїнидляпоїздкизакордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон чи продовження строку його дії;

7)за прописку громадян чи реєстрацію місця проживання;

8)за видачу дозволів на право полювання і рибальства;

9)за операції по випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних і місцевих позик, і по видачі приватизаційних паперів;

10)заопераціїзоб’єктаминерухомогомайна, щоздійснюютьсяна товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

11)за проведення публічних торгів (аукціону, тендера) об’єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

12)за дії, що пов’язані з одержанням патентів на сорти рослин

іпідтримкою їхньої дії;

13)за представлення в Кабінет Міністрів України проекту ство-

рення промислово-фінансової групи.

191