23. Навички, схильності

24. Стан здоров'я (коли і де лікувався, чи має хронічні хвороби, чи одержував пенсію тощо)________________________________

25. Психологічні особливості:

темперамент___________________________________________

особливості характеру___________________________________

вольові якості

У словесному портреті вказуються особливі й разючі прикмети. Особливі прикмети — це відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі при­кмети, які легко доступні спостереженню і звертають на себе увагу, дуже помітні, кидаються в очі, називаються разючими прикметами.

До особливих прикмет відносяться татуювання — на­колоті особливою фарбою візерунки на тілі.

Татуювання має поширення переважно серед злочин­ців. У злочинному середовищі татуювання називають «кар­тинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою». Існу­ють різноманітні засоби нанесення татуювання. Найпоши­ренішим способом, що використовується у місцях позбав­лення волі, є застосування 2—3 голок, спеціальних штам­пів, пресів із зображеннями. Як барвник застосовують туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули татуювання з зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються татуювання у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам'ятаю»), виразів («Дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Окремі татуювання наносяться в примусовому порядку. 164 -----------------------------------------------------------------------

____________Глава 12. Ідентифікація людини за зовнішніми ознаками

Татуювання у вигляді малюнків (або інших зображень), як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належ­ність до злочинної діяльності, судимість і терміни покаран­ня, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, зна­ряддя злочину. Татуювання мають важливе ідентифікацій­не значення, використовуються з метою кримінальної ре­єстрації злочинців та в оперативно-розшукових цілях.

§ 3. Експертне ототожнення особи

за фотозображенням (портретно- криміналістична

експертиза)

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портрет­но-криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Пред­метом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і вста­новлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:

1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа;

2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встанов­лення особи трупа;

3) експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зник­лої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг ви­явлений череп належати даній особі;

4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою упізнання трупа.

Ідентифікованим об'єктом портретно-криміналістич­ної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встано------------------------------------------------------------------------ 165

Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

влюється. Ідентифікуючими об'єктами можуть бути зо­браження голови та обличчя ідентифікованої особи (фото­знімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміна­лістична експертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представле­них фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в од­ному чи різному віці сфотографована людина на представ­лених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та са­ма особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні та порів­нянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних ме­тодів зіставлення, суміщення, накладання зображень, ко­ординатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використо­вують такі технічні прийоми: виміряють відстані між од-ноіменними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують звичайно 12—14 антропометри­чних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа та ін.).

166