- •0.1. Необхiднiсть вивчення основ органiзацiї виробничого процесу вiдповiдно до фаху спеціаліста.
- •0.2. Чим викликана необхiднiсть управлiння органiзацiями.
- •0.3. Особливостi дiяльностii управлiння процесом виробництва та реалiзацii продукцiї в сучасних умовах господарювання.
- •0.4. Значення, змiст та структура даного курсу, його основнi складовi.
- •1.1. Товарне виробництво - основа розвитку економiки.
- •1.2. Пiдприємство - первинна ланка промисловостi.
- •1.3. Основнi принципи органiзацii пiдприємства.
- •1.4. Закон Украiни про пiдприємство.
- •1.5. Закон Украiни про пiдприємництво.
- •1.6. Форми органiзацii виробництв, перспективи iх розвитку.
- •1.7. Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.8. Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.9. Що таке виробничий процес.
- •1.10. Рiзновиди виробничих процесiв.
- •1.11. Структура виробничого процесу.
- •1.12. Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
- •1.13. Типи виробництва
- •1.14. Виробнича структура виробництв та її визначальні фактори.
- •1.17. Рiзновиди виробничих структур та їх елементи.
- •1.18. Напрями вдосконалення виробничої структури.
- •1.19. Зв"язок мiж виробничою структурою та формою бiзнесу.
- •1.20. Основнi елементи виробничого процесу та способи їх сумiщення в часi I просторi.
- •1.21. Якi є форми органiзацiї виробництва на рiзних пiдприємствах.
- •1.22.Задачi та принципи рацiональної органiзацiї виробничого процесу.
- •1.23. Основнi параметри, якi характеризують форми органiзацiї виробництва.
- •1.25. Недоліки та переваги різних форм виробництва
- •2.1. Поняття організації
- •2.2. Менеджери, їх роль в успішному управлінні
- •2.3.Рівні управління
- •2.4. Змiст та складовi успiшного управлiння, основнi пiдходи: узагальнення, ситуацiйний, iнтегрований пiдхiд, критичний.
- •2.5. Органiзацiя (пiдприємство) як система.
- •2.6. Об’єкт управлiння в органiзацiї.
- •2.7. Внутрiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.8. Зовнiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.9. Комунiкацiї, їх рiзновиди.
- •2.10. Вплив комунiкацiй на прийняття рiшень.
- •2.11. Моделi обгрунтування I прийняття управлiнських рiшень.
- •2.12. Типи моделей систем, процес їх побудови.
- •2.13. Головнi рiзновиди моделей науки управлiння.
- •7. Прогнозні моделі.
- •2.14. Платiжна матриця, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.15. Дерево рiшень, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.16. Застосування методiв прогнозування для прийняття управлiнських рiшень.
- •3.1.Функцiї управлiння
- •3.2. Основнi пiдходи до видiлення функцiй управління.
- •3.3. Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування.
- •3.4. Цiлi органiзацiї та фактори, якi їх визначають.
- •3.5. Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
- •3.6. Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
- •3.7. Основнi пiдходи та складовi реалiзацiї стратегiчного плану.
- •3.8. Бюджет, як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.9. Управлiння по цiлям як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.10. Принцип єдиноначалля.
- •3.11. Бюрократична структура управлiння органiзацiєю.
- •3.12. Функцiональна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.13. Продуктова структура управлiння органiзацiєю.
- •3.14. Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.15. Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
- •3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю
- •3.17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi
- •3.18. Потреби I мотивацiї
- •3.19. Види потреб та їх взаємозв"язок
- •3.20. Змiстовнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •3.21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •3.22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi
- •3.23. Рiзновиди та етапи контролю
- •3.24. Стандарти та їх роль в контролi
- •3.25. Автоматизованi системи контролю
- •4.1.Сенс ефективної дiяльностi.
- •4.2.Особливiсть пiдприємницької дiяльностi.
- •4.3.Полiтика I практика пiдприємницької дiяльностi.
- •4.4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.
- •4.5. Зміст та структура бізнес-плану
- •4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом
- •4.7. Народногосподарський економічний ефект
- •2. Річний економічний ефект
- •3. Економічний ефект по питомому приведеному доходу
- •4.11. Поняття інвестиційного проекту та методика його обґрунтування
- •6.1. Зміст підприємницького управління
- •6.2. Управління трудовими ресурсами – важливий аспект бізнесу
- •6.3. Динаміка групових взаємовідносин в організації
- •6.4. Суть групової динаміки
- •6.5. Поняття формальних і неформальних малих груп
- •6.6. Основні характеристики неформальних малих груп
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи
- •6.9. Влада та вплив і їх значення в управлінні
- •6.10. Форми і методи влади та впливу
- •6.11. Стиль управління. Основні теорії лідерства
- •6.12. Конфлікти. Природа конфлікту в організації
- •6.13. Типи конфліктів та їх причина
- •6.14. Управління конфліктною ситуацією
- •6.15. Стреси. Їх причини. Методи захисту від стресу.
- •6.16. Організація управління по кінцевим результатам
- •6.17. Поняття «результат». Особливості управління по результатам.
- •6.18. Особливості організації при управлінні по результатах.
- •6.23. Управлiння в умовах конкуренцiї.
- •6.24. Поняття конкурентної стратегiї.
- •6.25. Вибiр конкурентної стратегiї.
- •6.26. Джерела конкурентних переваг. Як створюються переваги.
- •6.27. Утримання переваг. Детермiнанти конкурентних переваг.
- •7.1. Поняття маркетингу, як дiяльностi, направленої на роботу з ринком.
- •7.2. Основнi елементи процесу маркетинга, складовi поняття та основоположнi концепцiї.
- •7.3. Система маркетингових дослiджень та маркетингової iнформацiї.
- •7.4. Маркетингове середовище.
- •7.5. Порядок встановлення цiни на товар.
- •7.6. Аналiз ринку споживачiв.
- •7.7. Моделювання поведiнки споживачiв.
- •7.8. Сегментацiя ринку, вибiр цiльових сегментiв.
- •7.9. Позицiювання товару. Методи перемiщення товарiв в ринковому середовищi.
- •7.10. Реклама.
- •7.11. Канали розподiлу, товароперемiщення I торгiвлi.
1.25. Недоліки та переваги різних форм виробництва
Основні принципи організації дрібного підприємництва Організація дрібного підприємництва має базуватися на принципах самоокупності та одержання прибутку.
Одиничне - виготовляють продукцію в одиничних екземплярах, що не повторюються взагалі або повторюються нерегулярно. На дільницях і в цехах переважають одиничні процеси, але є робочі місця та цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів. Серійне - серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються.. На серійних підприємствах робочі місця переважно серійного типу виробництва. Водночас можуть використовуватися і процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях (літакобудівні заводи).
Масове - безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу за умов високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, проте в окремих випадках за низької трудомісткості операцій використовуються серійні типи виробництва, наприклад на заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства з виготовлення годинників, телерадіоапаратури та ін.
Найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування й максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно та організаційно складним і найменш ефективним є одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід (за можливості) від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними способами, зокрема розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією деталей і агрегатів особливо складних машин і приладів, запровадженням групових методів обробки тощо.
2.1. Поняття організації
Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координують для досягнення спільної мети.
Організація можлива за таких умов:
1) є принаймні дві людини, які вважають себе членом організації;
2) є хоч би одна мета (тобто результат, якого треба досягти), яка сприймається як загальна мета для всіх членів групи;
3) члени групи спеціально працюють разом, щоб досягти означеної для всіх мети.
Формальна – організація, яка має статут і зафіксована.
Неформальна - групи, що виникають спонтанно, але в яких люди взаємодіють досить регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних, за винятком дуже малих. І хоч вони не мають керівників, проте відіграють дуже значну роль у житті формальних організацій.
2.2. Менеджери, їх роль в успішному управлінні
Менеджер – керівник, який стоїть на чолі кожної ланки управління.
Керування людьми, здійснюване менеджером, ґрунтується на ряді принципів:
- підтримка в підлеглих почуття самоповаги. Спочатку потрібно похвалити підлеглого і тільки потім — давати вказівки щодо поліпшення роботи;
- увага проблемам, а не особистостям;
- активне використання методів підкріплення позитивних реакцій на бажані дії чи негативних — на небажані. На зміну поведінки людей реагувати потрібно відразу ж, тому що відстрочена реакція викликає зайву плутанину;
- висування ясних вимог, підтримка постійного контакту з людьми, міцних зворотних зв’язків.
Ґрунтуючись на цих принципах, менеджер повинний домагатися від підлеглих бажаних результатів:
- наводити на думки тих, хто бідує лише в підказці;
- давати поради тим, хто має потребу в тому, щоб їх постійно наставляли, консультували, спонукали до дій;
- давати прямі вказівки, нагадувати про необхідність діяти некмітливим;
- у категоричній формі наказувати, наполегливо вимагати виконання від тих, хто нехтує порадами, вказівками, рекомендаціями;
- звільняти, якщо немає іншого засобу змусити людей підкорятися, і, навпаки, заохочувати за сумлінне виконання усіх вказівок керівника.
Ефективний менеджер – це цілісна особистість, це певний образ з якого можна брати приклад. Він знає які цінності і мотиви лежать в основі поведінки його підопічних. Він допомагає і підтримує підлеглих у їхньому процесі самоактуалізації. Ефективний менеджер володіє секретом лідерства, він знає коли використовувати силу своєї харизми, коли потрібно бути командуючим, а коли другом. Він та ланка, яка генерує основні принципи корпоративної культури і допомагає її підтримувати.