Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
менеджмент ответы.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
547.84 Кб
Скачать

6.24. Поняття конкурентної стратегiї.

Конкурентна стратегія означає свідомий вибір набору різних дій з метою доставити покупцю унікальне поєднання цінностей.

Ці дії базуються на стійкій конкурентній перевазі фірми. Щоб досягти успіху в сучасній гіперконкурентній економіці, твоя фірма повинна орієнтуватися на конкурента – уникати його сильних сторін і шукати слабі місця в його позиціях, щоб потім почати маркетингову атаку на ці слабкі места.

Твоя фірма не обов'язково повинна бути найкращою в кожній категорії. Вона повинна досягти справжньої досконалості декількох ключових областях, і бути сильною в інших.

Найбільш ефективна конкурентна стратегія – це неперервна конкуренція з самим собою за створення ще більш привабливої цінності для споживача. При цьому не забувати про маркетинг інноваційної цінності, яскраво пояснюючи покупцю, чим твоя пропозиція краща за ті, які пропонують конкуренти.

Конкурентна стратегія - це спосіб отримання стійких конкурентних переваг шляхом конкурентної боротьби, задоволення різ­номанітних і мінливих потреб покупців краще, ніж це роблять конкуренти. Вона конкретизує і визначає шля­хи реалізації корпоративної стратегії.

Види конкурентних стратегій: Концепція стратегічного бізнес-центру, Базові конкурентні стратегії Портера (Лідерство за витратами, Диференціація (товару і ринку), Фокусування).

6.25. Вибiр конкурентної стратегiї.

Оцінювання стратегії. Полягає у з'ясу­ванні її відповідності місії та цілям організації, а та­кож у правильності добору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Це забезпе­чує, з одного боку, очікувану цілеспрямованість страте­гії, з іншого – достовірність аналізу вихідної інфор­мації.

Правильно обрана, своєчасно скоригована стратегія є однією із запорук успішної діяльності організації. Кінцевим результатом стратегічного планування, як і будь-якої іншої функції менеджменту, є розроблені ме­тоди менеджменту, прийняті конкретні управлінські рі­шення, а також затверджені певні показники (рівень при­бутків, обсяг реалізації, величина витрат, рентабельність тощо) діяльності організації.

Стратегічне планування визначає, чого і коли прагне досягнути організація. Але для цього важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто забезпечити ефективне опе­ративне (поточне) планування.

Б.Карлоф виділяє дев'ять основних факторів, що визначають стратегію будь-якої фірми і додають їй специфічні властивості.

  1. Корпоративна місія, по формулюванню якої можна судити про саму стратегію. З часом місія застаріває, що вносить невизначеність у рішення про напрямки конкурентної боротьби, засоби її здійснення і ін., і тоді постає питання про розробку нового її варіанта на основі аналізу ринкового попиту та динаміки суспільних потреб.

  2. Конкурентні переваги, що відбивають найбільш сприятливі для фірми способи ведення конкурентної боротьби (низький рівень витрат, висока якість і ін.); вважається, що вони впливають на вибір стратегії найбільшою мірою.

  3. Організація бізнесу, що характеризується способом розподілу фірми на окремі підрозділи, їхньою диференціацією й інтеграцією.

  4. Продукція, що випускається фірмою, та її відповідність запитам і нататкам споживачів; особливості її збуту і післяпродажного обслуговування.

  5. Ресурси, які фірма має в своєму розпорядженні для інвестування в різні сфери діяльності і поточного виробництва.

  6. Очікувані зміни структури фірми в результаті придбання чи продажу її підприємств, філій і т.п., здійснювані з метою її поліпшення.

  7. Ринки та їхні кордони, в основі яких лежать не тільки географічні фактори, але й особливості продукції та коло її споживачів.

  8. Програми удосконалювання виробництва, розширення ринків збуту, підвищення ділової активності, розвитку наукових досліджень і розробок.

  9. Культура і компетентність керування, що характеризуються рівнем заповзятливості, здатності до лідерства, ставленням до людей, роботи, успіхів і невдач.

До факторів, про які говорить Б. Карлоф, можна додати ризикованість діяльності, рівень підготовки і кваліфікації робітників, ступінь залежності фірми від зовнішнього середовища та прийнятих на себе раніше обов’язків.