- •0.1. Необхiднiсть вивчення основ органiзацiї виробничого процесу вiдповiдно до фаху спеціаліста.
- •0.2. Чим викликана необхiднiсть управлiння органiзацiями.
- •0.3. Особливостi дiяльностii управлiння процесом виробництва та реалiзацii продукцiї в сучасних умовах господарювання.
- •0.4. Значення, змiст та структура даного курсу, його основнi складовi.
- •1.1. Товарне виробництво - основа розвитку економiки.
- •1.2. Пiдприємство - первинна ланка промисловостi.
- •1.3. Основнi принципи органiзацii пiдприємства.
- •1.4. Закон Украiни про пiдприємство.
- •1.5. Закон Украiни про пiдприємництво.
- •1.6. Форми органiзацii виробництв, перспективи iх розвитку.
- •1.7. Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.8. Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.9. Що таке виробничий процес.
- •1.10. Рiзновиди виробничих процесiв.
- •1.11. Структура виробничого процесу.
- •1.12. Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
- •1.13. Типи виробництва
- •1.14. Виробнича структура виробництв та її визначальні фактори.
- •1.17. Рiзновиди виробничих структур та їх елементи.
- •1.18. Напрями вдосконалення виробничої структури.
- •1.19. Зв"язок мiж виробничою структурою та формою бiзнесу.
- •1.20. Основнi елементи виробничого процесу та способи їх сумiщення в часi I просторi.
- •1.21. Якi є форми органiзацiї виробництва на рiзних пiдприємствах.
- •1.22.Задачi та принципи рацiональної органiзацiї виробничого процесу.
- •1.23. Основнi параметри, якi характеризують форми органiзацiї виробництва.
- •1.25. Недоліки та переваги різних форм виробництва
- •2.1. Поняття організації
- •2.2. Менеджери, їх роль в успішному управлінні
- •2.3.Рівні управління
- •2.4. Змiст та складовi успiшного управлiння, основнi пiдходи: узагальнення, ситуацiйний, iнтегрований пiдхiд, критичний.
- •2.5. Органiзацiя (пiдприємство) як система.
- •2.6. Об’єкт управлiння в органiзацiї.
- •2.7. Внутрiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.8. Зовнiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.9. Комунiкацiї, їх рiзновиди.
- •2.10. Вплив комунiкацiй на прийняття рiшень.
- •2.11. Моделi обгрунтування I прийняття управлiнських рiшень.
- •2.12. Типи моделей систем, процес їх побудови.
- •2.13. Головнi рiзновиди моделей науки управлiння.
- •7. Прогнозні моделі.
- •2.14. Платiжна матриця, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.15. Дерево рiшень, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.16. Застосування методiв прогнозування для прийняття управлiнських рiшень.
- •3.1.Функцiї управлiння
- •3.2. Основнi пiдходи до видiлення функцiй управління.
- •3.3. Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування.
- •3.4. Цiлi органiзацiї та фактори, якi їх визначають.
- •3.5. Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
- •3.6. Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
- •3.7. Основнi пiдходи та складовi реалiзацiї стратегiчного плану.
- •3.8. Бюджет, як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.9. Управлiння по цiлям як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.10. Принцип єдиноначалля.
- •3.11. Бюрократична структура управлiння органiзацiєю.
- •3.12. Функцiональна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.13. Продуктова структура управлiння органiзацiєю.
- •3.14. Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.15. Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
- •3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю
- •3.17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi
- •3.18. Потреби I мотивацiї
- •3.19. Види потреб та їх взаємозв"язок
- •3.20. Змiстовнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •3.21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •3.22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi
- •3.23. Рiзновиди та етапи контролю
- •3.24. Стандарти та їх роль в контролi
- •3.25. Автоматизованi системи контролю
- •4.1.Сенс ефективної дiяльностi.
- •4.2.Особливiсть пiдприємницької дiяльностi.
- •4.3.Полiтика I практика пiдприємницької дiяльностi.
- •4.4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.
- •4.5. Зміст та структура бізнес-плану
- •4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом
- •4.7. Народногосподарський економічний ефект
- •2. Річний економічний ефект
- •3. Економічний ефект по питомому приведеному доходу
- •4.11. Поняття інвестиційного проекту та методика його обґрунтування
- •6.1. Зміст підприємницького управління
- •6.2. Управління трудовими ресурсами – важливий аспект бізнесу
- •6.3. Динаміка групових взаємовідносин в організації
- •6.4. Суть групової динаміки
- •6.5. Поняття формальних і неформальних малих груп
- •6.6. Основні характеристики неформальних малих груп
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи
- •6.9. Влада та вплив і їх значення в управлінні
- •6.10. Форми і методи влади та впливу
- •6.11. Стиль управління. Основні теорії лідерства
- •6.12. Конфлікти. Природа конфлікту в організації
- •6.13. Типи конфліктів та їх причина
- •6.14. Управління конфліктною ситуацією
- •6.15. Стреси. Їх причини. Методи захисту від стресу.
- •6.16. Організація управління по кінцевим результатам
- •6.17. Поняття «результат». Особливості управління по результатам.
- •6.18. Особливості організації при управлінні по результатах.
- •6.23. Управлiння в умовах конкуренцiї.
- •6.24. Поняття конкурентної стратегiї.
- •6.25. Вибiр конкурентної стратегiї.
- •6.26. Джерела конкурентних переваг. Як створюються переваги.
- •6.27. Утримання переваг. Детермiнанти конкурентних переваг.
- •7.1. Поняття маркетингу, як дiяльностi, направленої на роботу з ринком.
- •7.2. Основнi елементи процесу маркетинга, складовi поняття та основоположнi концепцiї.
- •7.3. Система маркетингових дослiджень та маркетингової iнформацiї.
- •7.4. Маркетингове середовище.
- •7.5. Порядок встановлення цiни на товар.
- •7.6. Аналiз ринку споживачiв.
- •7.7. Моделювання поведiнки споживачiв.
- •7.8. Сегментацiя ринку, вибiр цiльових сегментiв.
- •7.9. Позицiювання товару. Методи перемiщення товарiв в ринковому середовищi.
- •7.10. Реклама.
- •7.11. Канали розподiлу, товароперемiщення I торгiвлi.
3.5. Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
Процес за допомогою якого здійснюється діагноз внутрішніх проблем називається управлінським обстеженням.
Управлінське обстеження представляє собою оцінку функціональних зон організації, призначену для виявлення його стратегічно сильних та слабких сторін.
З ціллю спрощення в обстеження рекомендується включати п'ять функцій - маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, а також культуру та імідж підприємства.
Вивчення виробництва (операції) важливе для тривалого виживання підприємства. Провідну роль тут грає безперервний аналіз управління операціями, націлений на виявлення сильних і слабких сторін управління операціями. В ході цього аналізу з’ясовують:
1. Чи може организация виробляти товари або послуги з нижчої ціни, ніж конкуренти? Якщо немає, то чому?
2. Чи доступні організації нові матеріали? Чи залежить вона від єдиного постачальника або обмеженої кількості постачальників?
3. Чи є устаткування організації сучасним, і чи добре воно обслуговується?
4. Чи розраховані закупівлі на зниження величини матеріальних запасів і часу реалізації замовлення? Чи існують адекватні механізми контролю над вхідними
3.6. Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
Метою процесу формування конкретної стратегії є, власне, вибір стратегічної альтернативи, яка забезпечить підвищення ефективності діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.
Формування конкретної стратегії фірми - процес достатньо складний і тривалий. І врешті-решт зводиться до вибору однієї або декількох стратегічних альтернатив з певної їх множини для кожного рівня стратегічного набору підприємства. Загальна процедура формування стратегії дій для усіх рівнів стратегічного набору наступна:
> Визначається набір цілей;
> Оцінюється різниця міме поточною позицією підприємства і його цільовою позицією;
> Пропонується один або декілька способів дій (стратегій), тобто стратегічних альтернатив поведінки;
> Здійснюється тестування запропонованих СА на предмет можливості звуження попередньо встановленого розриву (прогалини) міме поточною і цільовою позиціями підприємства.
Отже, в основі вироблення стратегії підприємства, формування його стратегічного набору лежить принцип альтернативності розвитку підприємства і його бізнесу, альтернативність у вирішенні проблем розвитку і конкурентної поведінки тощо, тобто альтернативність у стратегічному виборі.
На основі сформульованої місії та мети (цілей) підприємства, а також даних зовнішнього і внутрішнього аналізу, формулюються (розробляються) різноманітні можливі варіанти розвитку підприємства, тобто визначаються можливі шляхи досягнення цілей при реалізації виявлених можливостей (так як стратегія підприємства є ніщо інше, як визначення економічних можливостей підприємства на перспективу).
Ці варіанти охоплюють різноманітні погляди на дане підприємство і утворюють стратегічні альтернативи його діяльності в майбутньому (тобто, альтернативні варіанти реалізації виявлених можливостей, себто потенціалу підприємства).
Кожна з альтернативних стратегій, виходячи з прогнозу розвитку зовнішнього оточення, повинна представляти конкретну програму розвитку даного підприємства, яка надається до реалізації і є зорієнтована на досягнення успіху.
Процес формулювання стратегічних альтернатив дає відповіді на наступні запитання (див. рис. 1.1):
Нагадаємо зміст основних стратегічних альтернатив.
# Стабілізація передбачає підтримку існуючих видів діяльності. її обирають фірми, що діють у сформованих галузях зі стабільною технологією або які займають домінуюче становище на ринку. Конкретним варіантом цього типу СА є утримання фірмою існуючої частки на ринку.
# Зростання передбачає розширення фірми різними способами - шляхом інтенсифікації (ринку або продукту), інтеграції (вертикальної, горизонтальної), диверсифікації. Цю СА обирають фірми, що діють у динамічних галузях зі швидкою зміною технології.
# Скорочення передбачає різноманітні варіанти перегрупування (в бік скорочення) бізнесу фірми для підвищення його ефективності: скорочення витрат, скорочення бізнесу, "швидкого успіху", ліквідацію.
# Виживання передбачає зміну організації маркетингу і виробництва, перегляд товарної і цінової політики, жорстку економію ресурсів, удосконалення систем управління для захисту існуючого бізнесу фірми. Цю СА можна розглядати як крайній варіант стабілізуючої стратегії у випадку занепаду діяльності фірми (фірма опиняється на межі банкрутства). Однак вона не може бути надто тривалою, оскільки це не відповідає інтересам керівництва, акціонерів, працівників.
Комбіновані стратегічні альтернативи є поєднанням попередніх.