- •0.1. Необхiднiсть вивчення основ органiзацiї виробничого процесу вiдповiдно до фаху спеціаліста.
- •0.2. Чим викликана необхiднiсть управлiння органiзацiями.
- •0.3. Особливостi дiяльностii управлiння процесом виробництва та реалiзацii продукцiї в сучасних умовах господарювання.
- •0.4. Значення, змiст та структура даного курсу, його основнi складовi.
- •1.1. Товарне виробництво - основа розвитку економiки.
- •1.2. Пiдприємство - первинна ланка промисловостi.
- •1.3. Основнi принципи органiзацii пiдприємства.
- •1.4. Закон Украiни про пiдприємство.
- •1.5. Закон Украiни про пiдприємництво.
- •1.6. Форми органiзацii виробництв, перспективи iх розвитку.
- •1.7. Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.8. Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.9. Що таке виробничий процес.
- •1.10. Рiзновиди виробничих процесiв.
- •1.11. Структура виробничого процесу.
- •1.12. Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
- •1.13. Типи виробництва
- •1.14. Виробнича структура виробництв та її визначальні фактори.
- •1.17. Рiзновиди виробничих структур та їх елементи.
- •1.18. Напрями вдосконалення виробничої структури.
- •1.19. Зв"язок мiж виробничою структурою та формою бiзнесу.
- •1.20. Основнi елементи виробничого процесу та способи їх сумiщення в часi I просторi.
- •1.21. Якi є форми органiзацiї виробництва на рiзних пiдприємствах.
- •1.22.Задачi та принципи рацiональної органiзацiї виробничого процесу.
- •1.23. Основнi параметри, якi характеризують форми органiзацiї виробництва.
- •1.25. Недоліки та переваги різних форм виробництва
- •2.1. Поняття організації
- •2.2. Менеджери, їх роль в успішному управлінні
- •2.3.Рівні управління
- •2.4. Змiст та складовi успiшного управлiння, основнi пiдходи: узагальнення, ситуацiйний, iнтегрований пiдхiд, критичний.
- •2.5. Органiзацiя (пiдприємство) як система.
- •2.6. Об’єкт управлiння в органiзацiї.
- •2.7. Внутрiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.8. Зовнiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.9. Комунiкацiї, їх рiзновиди.
- •2.10. Вплив комунiкацiй на прийняття рiшень.
- •2.11. Моделi обгрунтування I прийняття управлiнських рiшень.
- •2.12. Типи моделей систем, процес їх побудови.
- •2.13. Головнi рiзновиди моделей науки управлiння.
- •7. Прогнозні моделі.
- •2.14. Платiжна матриця, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.15. Дерево рiшень, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.16. Застосування методiв прогнозування для прийняття управлiнських рiшень.
- •3.1.Функцiї управлiння
- •3.2. Основнi пiдходи до видiлення функцiй управління.
- •3.3. Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування.
- •3.4. Цiлi органiзацiї та фактори, якi їх визначають.
- •3.5. Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
- •3.6. Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
- •3.7. Основнi пiдходи та складовi реалiзацiї стратегiчного плану.
- •3.8. Бюджет, як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.9. Управлiння по цiлям як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.10. Принцип єдиноначалля.
- •3.11. Бюрократична структура управлiння органiзацiєю.
- •3.12. Функцiональна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.13. Продуктова структура управлiння органiзацiєю.
- •3.14. Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.15. Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
- •3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю
- •3.17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi
- •3.18. Потреби I мотивацiї
- •3.19. Види потреб та їх взаємозв"язок
- •3.20. Змiстовнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •3.21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •3.22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi
- •3.23. Рiзновиди та етапи контролю
- •3.24. Стандарти та їх роль в контролi
- •3.25. Автоматизованi системи контролю
- •4.1.Сенс ефективної дiяльностi.
- •4.2.Особливiсть пiдприємницької дiяльностi.
- •4.3.Полiтика I практика пiдприємницької дiяльностi.
- •4.4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.
- •4.5. Зміст та структура бізнес-плану
- •4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом
- •4.7. Народногосподарський економічний ефект
- •2. Річний економічний ефект
- •3. Економічний ефект по питомому приведеному доходу
- •4.11. Поняття інвестиційного проекту та методика його обґрунтування
- •6.1. Зміст підприємницького управління
- •6.2. Управління трудовими ресурсами – важливий аспект бізнесу
- •6.3. Динаміка групових взаємовідносин в організації
- •6.4. Суть групової динаміки
- •6.5. Поняття формальних і неформальних малих груп
- •6.6. Основні характеристики неформальних малих груп
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи
- •6.9. Влада та вплив і їх значення в управлінні
- •6.10. Форми і методи влади та впливу
- •6.11. Стиль управління. Основні теорії лідерства
- •6.12. Конфлікти. Природа конфлікту в організації
- •6.13. Типи конфліктів та їх причина
- •6.14. Управління конфліктною ситуацією
- •6.15. Стреси. Їх причини. Методи захисту від стресу.
- •6.16. Організація управління по кінцевим результатам
- •6.17. Поняття «результат». Особливості управління по результатам.
- •6.18. Особливості організації при управлінні по результатах.
- •6.23. Управлiння в умовах конкуренцiї.
- •6.24. Поняття конкурентної стратегiї.
- •6.25. Вибiр конкурентної стратегiї.
- •6.26. Джерела конкурентних переваг. Як створюються переваги.
- •6.27. Утримання переваг. Детермiнанти конкурентних переваг.
- •7.1. Поняття маркетингу, як дiяльностi, направленої на роботу з ринком.
- •7.2. Основнi елементи процесу маркетинга, складовi поняття та основоположнi концепцiї.
- •7.3. Система маркетингових дослiджень та маркетингової iнформацiї.
- •7.4. Маркетингове середовище.
- •7.5. Порядок встановлення цiни на товар.
- •7.6. Аналiз ринку споживачiв.
- •7.7. Моделювання поведiнки споживачiв.
- •7.8. Сегментацiя ринку, вибiр цiльових сегментiв.
- •7.9. Позицiювання товару. Методи перемiщення товарiв в ринковому середовищi.
- •7.10. Реклама.
- •7.11. Канали розподiлу, товароперемiщення I торгiвлi.
3.14. Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
Адаптивні структури управління мають порівняно недовгу історію і виникли як антипод бюрократичної організації, модель якої перестала задовольняти багато підприємств, що випробують необхідність у більш гнучких, органічних структурах. Новий підхід відкидає представлення про ефективність організації як організованої і працюючої з чіткістю годинного механізму; навпроти, вважається, що ця модель заважає проводити радикальні зміни, що забезпечують пристосовність організації до об'єктивних вимог реальної дійсності.
У вихідному визначенні адаптивних структур, даному згаданими Т. Бернсом і Д. Сталкером, підкреслювалися такі принципові відмінності від традиційної бюрократичної ієрархії, як більш висока гнучкість, менша зв'язаність правилами і нормами, використання як бази групової (бригадної) організації праці. Подальші розробки дозволили істотно доповнити перелік властивостей, що характеризують адаптивні структури управління. Мова йде про наступні риси:
1. рішення приймаються на основі обговорення, а не базуються на авторитеті, правилах чи традиціях.
2. обставинами, що приймаються в увагу під час обговорення проблем, є довіра, а не влада, переконання, а не команда, робота на єдину мету, а не заради виконання посадової інструкції.
3. головні інтегруючі фактори – місія і стратегія розвитку організації.
4. творчий підхід до роботи і кооперація базуються на зв'язку між діяльністю кожного індивіда і місією.
5. правила роботи формулюються у виді принципів, а не установок.
6. розподіл роботи між співробітниками обумовлюється не їхніми посадами, а характером розв'язуваних проблем.
7. має місце постійна готовність до проведення й організації прогресивних змін.
Розглянутий тип структури припускає істотні зміни відносин усередині організації: відпадає необхідність у функціональному поділі праці, підвищується відповідальність кожного працюючого за загальний успіх. Найбільш значні розходження між двома типами структур управління (адаптивною і бюрократичною) .
Реальний підхід до адаптивного типу структур управління вимагає серйозної підготовчої роботи. Насамперед компанії вживають заходів до розширення участі працюючих у рішенні проблем організації (шляхом навчання, підвищення рівня інформованості, зацікавленості і т.п.), ліквідують функціональну відособленість, розвивають інформаційні технології, радикально переглядають характер взаємин з іншими компаніями (вступаючи з ними в союзи чи утворюючи віртуальні компанії, де реалізуються партнерські відносини).
Необхідно відзначити, що адаптивний тип структур управління знаходиться лише в початковій фазі свого розвитку, і в чистому виді його використовують поки деякі організації. Але елементи цього підходу до структури управління одержали досить широке поширення, особливо в тих компаніях, що прагнуть пристосуватися до динамічно мінливого середовища.
Різновидами структур цього типу є проектні, матричні і бригадні форми організації управління.
3.15. Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
Централізована форма передбачає управління господарською діяльністю підприємств з одного центру, жорстку регламентацію і координацію їх діяльності, повну відсутність господарської самостійності. Така форма використовується звичайно невеликими компаніями, технологічно пов'язаними, які функціонують переважно у видобувних галузях і орієнтуються на національний ринок. Керівництво такою фірмою здійснюють президент компанії, два віце-президенти, один із яких відає виробництвом, інший - збутом товарів. Вирішення інших питань передається звичайно спеціалізованим фірмам. Якщо фірма велика, то в її складі кілька віце-президентів, їм підпорядковано багато відділів, якими керують управляючі. Іноді при великій фірмі створюється комітет управляючих або рада з координації і вироблення загальної політики.