28. Зовнішня політика рф

Як і сто років тому, інтереси Росії скрізь: в Європі, на Близькому та Середньому Сході, в Центральній Азії, Азійсько-Тихоокеанському регіоні і на теренах СНД.

Росія намагається консолідувати пострадянський простір в економічному,політичному,та військовому сенсі.

Про те, що саме СНД-івський напрямок є пріоритетним у зовнішній політиці РФ свідчить не лише указ президента Росії Б.Єльцина від 14 вересня 1995 р., в якому увесь пострадянський простір проголошується “насамперед зоною інтересів Росії”, але й підтверджує надзвичайна активність на цьому напрямку російської дипломатії доби президента В.Путіна. Головне своє завдання нинішній російський президент вбачає в тому, щоби зробити більш проросійськи зорієнтованими країни СНД, глави яких у період правління Б.Єльцина намагалися суперечити Москві в інтеграційних питаннях. Насамперед, йдеться про Азербайджан, Грузію, Молдову, Узбекистан та Україну, тобто про країни, що об’єдналися свого часу в ГУУАМ. Особливої уваги путінської Росії удостоїлась найбільша з цих держав – Україна.

Основні напрями стратегії РФ зумовлені її геополітичними амбіціями і намаганням повернути собі статус наддержави, який вона втратила після розпаду Варшавського блоку і СРСР

основними геополітичними пріоритетами Росії після розпаду СРСР стали наступні:

- повернення статусу наддержави і формування нової євразійської потуги чи блоку на арені колишнього СРСР;

- збирання “історичних російських земель”, інтеграція держав і “великих просторів” довкола Росії;

- приєднання до “великої сімки” і активна протидія поширенню НАТО;

- зміна стратегічного балансу між атлантичною спільнотою (НАТО) і Росією як військово-стратегічною спадкоємицею СРСР, орієнтація на формування нової стратегічної біполярності;

- формування нових “стратегічних осей” Євразії: Москва-Берлін, Москва-Тегеран, Москва-Токіо;

- забезпечення доступу до “теплих морів” насамперед через Іран та Ірак (бажано політичними методами);

- протидія сепаратистським рухам у самій РФ, особливо в регіонах Кавказу і так званого “тюркського клину” (насамперед Татарстану і Башкирії), Якутії і Далекого Сходу;

- нейтралізація країн Балтії і геополітична декомпозиція України (або щонайменше так звана “фінляндизація” цих країн), повна інтеграція Білорусі до складу Росії;

- формування економічного і політичного домінування в державах Закавказзя і Середньої Азії;

- економічна і соціокультурна експансія в усі незалежні країни на терені колишнього СРСР, підтримка російськомовного населення, створення умов для політичного контролю і домінування Росії.

Ці пріоритети цілком відповідають традиційній імперській стратегії та її “месіанській ідеї”, реалізація якої залишається основою традиційної стратегії Росії на міжнародній арені.

27. Господарство рф,його галузева і територіальна структура

Росія має значний економічний потенціал, що становить майже 60 % колишньо¬го економічного потенціалу СРСР. Проте за рівнем економічного розвитку країна посідає 25-27 місце в світі. Для господарства Російської Федерації характерна склад¬на багатогалузева структура, в якій переважає промислове виробництво. У своєму розвитку господарство країни спирається на власну добре розвинуту сировинну базу. На території Росії концентрується 9/10 запасів вугілля і торфу, близько 3/4 горючих сланців, майже 3/4 гідроресурсів та 2/3 залізної руди й понад 9/10 запасів деревини країн колишнього СРСР. Міжгалузеві комплекси забезпечують Росії відповідне місце в міжнародному та регіональному поділі праці, хоч останнім часом її економіка зазнала значного спаду

В структурі економіки Росії переважає важка промисловість, передусім металургія, хімія, машинобудування, енергетика, лісова промисловість.

Росія ділиться на одинадцять великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-Вятский, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний. Видобуток нафти й газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія й лісова промисловість – у Східному Сибіру.

Далекий Схід багатий на золото, алмази, рибу й морепродукти. У Північному районі до основних галузей відносяться видобуток вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю й інших металів, а також заготівля лісу й вилов риби. Північно-Західний, Центральний, Волго-Вятский, Уральський і Поволзький райони вирізняються розвиненим машинобудуванням, хімічною, легкою, харчовою промисловістю, енергетикою й сферою послуг. Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ мають розвинене сільське господарство і харчову промисловість.

Основними виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний район і Західний Сибір.