117 Розв’язання етнонаціональних проблем в Королівстві Бельгія.

Населення Бельгії складає 10,38 млн. чол. (липень 2006 року). До нього входять різноманітні етнічні групи: фламандці – 58 %, валлони – 31 %, італійці, німці та інші – 11 %. Відповідно, населення Бельгії розмовляє кількома мовами - фламандською (58 %), французькою – (32 %), німецькою (10 %); офіційними визнані дві перші, німецька користується культурною автономією. Релігія: католицизм сповідує 85 % населення, протестантизм та інші – 15 %. Столиця – Брюссель; інші великі міста: Антверпен, Гент, Льєж, Бастонь, Брюгге, Монс, Намір.

Після Другої світової війни в країні загострилися міжнаціональні відносини між фламандцями та валлонами. У листопаді 1945 року Валлонський національний конгрес виступив з вимогою надання Валлонії автономії в рамках єдиної держави. У Фландрії розвивалися аналогічні процеси. Щоб знайти оптимальне вирішення національного питання, урядом Бельгії у 1948 році було створено Дослідницький Центр для пошуків національного вирішення соціальних, політичних і юридичних проблем різних регіонів країни. Постійні конфлікти між двома найбільшими етнічними спільнотами сприяли процесу поетапної „федералізації” країни.

Вперше Конституція Бельгії була прийнята у 1831 році. Вона неодноразово переглядалася. Конституційна реформа, що розпочалася з 1970 року, призвела до офіційного перетворення країни на федеративну державу з 1 січня 1989 року.

Найважливіші зміни до Конституції були зроблені в 1988 – 1993 роках. При цьому спочатку було зафіксовано існування трьох культурно-лінгвістичних спільнот: фламандськомовної, франкомовної та німецькомовної, потім були утворені три економічно автономні лінгвістичні регіони: Фландрія, Валлонія і Брюссель (його офіційно визнано двомовним). Остаточно федеративну реформу було закріплено в поправках до Конституції від 14 липня 1993 року.

У лінгвістичних спільнотах (французька, фламандська й німецька) та лінгвістичних регіонах (нідерландський – на півночі, французький – на півдні й двомовний Брюссельський, що налічує 80 % франкофонів і 20 % фламандців – у центрі) створені відповідні представницькі та виконавчі органи. Спільноти здійснюють автономію в сферах культури, нації, освіти, туризму тощо; вони наділені повноваженнями укладати міжнародні договори.

Разом з тим, у адміністративно-територіальному відношенні Бельгія все ще ділиться на десять провінцій – по п’ять у Фландрії й Валлонії. Таким чином, особливістю її федеративного устрою є паралельне функціонування двох видів суб’єктів федерації – мовних спільнот і регіонів. Валлонський, Фламандський і Брюссельський регіони мають територіально-економічну автономію, наділені широкими повноваженнями, мають власні уряди й ради (законодавчі органи).

118 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.

Національне свято – День королеви, 30 квітня (день народження королеви-матері Юліани і сходження на престол її старшої доньки Беатрікс у 1980 році).

Розпочнемо розгляд з Королівства Нідерландів (Koninkrijk der Nederlanden). Іноді його називають просто – Нідерланди, неофіційно – Голландією за назвою найбільшої провінції. Королівство розташоване в Західній Європі, на узбережжі Північного моря; межує з Бельгією (450 км) та Німеччиною (577 км).

Площа території країни становить 41 526 км². Вона включає власне Нідерланди, а також залежні території – Аруба та Нідерландські Антильські острови.

У назві країни („Низькі Землі”) міститься головна характеристика її рельєфу. Близько половини території, головним чином в західній частині, знаходиться нижче рівня моря. На сході переважають вкриті пагорбами рівнини, їх висота рідко досягає 50 метрів вище рівня моря. На півдні терени країни пересікають ріки Рейн, Маас і Шельда, які формують єдину дельту, що забезпечує морському транспорту доступ до внутрішніх районів не лише Нідерландів, але й інших держав Західної Європи.

Уздовж берега на суші тягнуться ряди піщаних дюн, далі лежать низини, захищені від затоплення греблями та дамбами, а в морі - розташовані Західно-Фризькі острови та частково затоплені дюни. У 1932 році Зейдер-Зее, велика морська затока, була розділена шлюзованою греблею на дві частини: затоку Ваддензее і внутрішнє водоймище Ейселмеєр, яке пізніше стало прісноводним озером. Площа відвойованих у моря ділянок – польдерів, як називають осушені землі (Флеволанд, Північно-Східний польдер та інші), за останні десятиліття збільшилася на 225 тисяч гектарів. Найнижча точка Нідерландів – польдер Принца Александра (7 м), найвища – гора Ваалзерберг (321 м).

Лісові масиви в Нідерландах займають лише 8 відсотків території, тому ретельно охороняються державою.

Клімат помірний, морський: прохолодне літо, м’яка зима.

Країна бідна на природні ресурси: незначні родовища торфу та вугілля розташовані у провінції Лімбурґ. У 50-х роках ХХ століття в провінції Ґронінґен були знайдені поклади природного газу та нафти. ^{Газове родовище, знайдене в 1959 році, є третім за розмірами у світі}. Орні землі займають чверть території Нідерландів.

Голландія – одна з найбільш щільно заселених країн Європи та світу (в середньому 386,9 осіб/км²); її населення, за даними 2004 року, становить близько 16,3 млн. чоловік, з яких голландців – 83 %, фламандців – 12 %, німців, французів та інших – 5 %. Поза межами країни проживає близько 1 млн. голландців (переважно у Бельгії, Німеччині, США). Офіційна мова – нідерландська (голландська).

У релігійному відношенні країна довгий час була протестантською, але стала однією з перших у Європі, де була забезпечена свобода віровизнання. Тому в наш час ситуація змінилася. Католицизм сповідує 31 % населення, протестантизм – 21 %, іслам та інші релігії – 8 %, але дуже високою (40 %) є частка позаконфесійного населення.

Столицею Нідерландів є Амстердам (1105 тис. чол.) - великий порт та промисловий осередок, найважливіший фінансовий центр Європи, „ювелірна столиця” світу. Та все ж місцем перебування уряду з 1588 року залишається Гаага: тут розташовані резиденція короля, Генеральних штатів, Державної ради, міністерств, Верховного суду.

Поселення, що з’явилося в 1275 році після будівництва дамби на річці Амстел, стало містом у 1300 році. 1369 року воно увійшло в Ганзейський союз. Після здобуття Голландією незалежності від Іспанії місто стало головним комерційним та фінансовим центром Північної Європи. У ХVІІ столітті Амстердам починає відігравати роль культурного центру Європи. Визначними пам’ятками є Королівський палац (1648 р.), що стоїть на 13 тисячах дерев’яних паль, Нова церква, будівництво якої почалося у 1408 році і яка з 1815 року є місцем інавгурації голландських монархів, будинок Рембрандта, музей Ван Гога, Державний Музей, Академія наук і мистецтв. Амстердам – місто каналів та мостів. Загальна довжина каналів в межах міста сягає 80 км. Майже все місто, розділене каналами на 90 островів, з’єднаних між собою 400 мостами, стоїть на палях.

Нідерланди мають процвітаючу і відкриту економіку, що залежить, в основному, від міжнародної торгівлі. Для неї характерні стабільні промислові зв’язки, незначна інфляція, значний профіцит зовнішньоторговельного балансу. Окрім того, країна відіграє важливу роль як європейський транспортний вузол.

^{Сучасна Голландія посідає чотирнадцяте місце у світовому господарстві за обсягом ВВП і восьме за експортом.} Останні чотири роки голландська економіка зростає на 3 % щорічно, у 2006 році реальний ВВП склав 512 млрд. дол. або 31700 дол. на душу населення (^{четвертий показник у світі)}. У 2001 році уряд країни здійснив податкову реформу, що значно знизила високий рівень податків на прибуток.

^{Амстердам є найбільшим світовим фінансовим регіоном після Швейцарського.} Нідерланди були серед перших одинадцяти країн ЄС, що з 1 січня 1999 року увійшли до зони євро.

^У промисловому виробництві країни переважають харчова та хімічна промисловість, нафтопереробна галузь і машинобудування. Близько половини виробництва орієнтовано на експорт. Величезне значення для економіки країни мають чотири найбільші транснаціональні корпорації – британсько-голландська нафтова компанія „Роял Датч-Шелл”, британсько-голландський концерн з виробництва продуктів харчування й технічних жирів „Юнілевер”, голландсько-німецька компанія з виробництва штучного шовку „АКЮ” та голландсько-американський тютюновий концерн „Філіпс”. ^{Але одночасно Нідерланди вважаються країною малого і середнього бізнесу, частка таких підприємств в експорті складає 23 %.}

^{Голландія є прикладом передової постіндустріальної країни: сільське господарство складає тут лише 3,6 % ВВП країни, промисловість – 28,5 %, а послуги – аж 67,9 %.}

У високомеханізованому сільськогосподарському секторі зайнято лише чотири відсотки робочої сили, ^{але, незважаючи на таку незначну частку сільського господарства, виробництво продукції цього сектору за останні 25 років збільшилося втричі,} він забезпечує значний надлишок продуктів харчування для харчової промисловості та експорту^{. А інтенсивність ведення сільського господарства в країні така, що на продукти харчування припадає понад 20 % голландського експорту.} Голландці утримують третє місце у світі за обсягом експорту сільськогосподарської продукції (після США і Франції), окрім того, країна є найбільшим у світі експортером квітів.

^{Хоча на долю Нідерландів припадає лише 2,5 % площі сільськогосподарських угідь країн ЄС, вони виробляють 8,2 % всієї сільськогосподарської продукції ЄС (у грошовому виразі). За цим показником Нідерланди випереджають Велику Британію у 8 разів, Німеччину і Францію} – ^{в 5 разів.}

У І столітті до н.е. частина сучасних Нідерландів була завойована римлянами. Через 300 років на цю територію вторглися германські племена: фризи захопили північ країни, сакси – схід, а франки – південь і захід. Франки, найбільш активні із завойовників, поступово підкорили собі саксів та фризів, навернувши їх у християнство. У V столітті нідерландські землі ввійшли до складу Франкської держави, пізніше, з 800 року – до складу імперії Карла Великого, 843 – до Лотарингії, 870 року ця територія стала частиною Східно-Франкського королівства, а потім, у 925 році – Священної Римської імперії.

У ІХ-Х століттях звичним явищем стали набіги вікінгів на європейські міста, розташовані на морському узбережжі та берегах річок. Це призвело до появи добре захищених міст-фортець. В ХІ столітті утворилося графство Голландія (вперше згадується в 1018 році). Голландія, на території якої впродовж ХІІ-ХІV століть з’являється декілька великих та добре укріплених міст, стає важливим торговельним центром, де багаті купці були наділені владою набагато більшою, ніж дворяни. У 1463 році вперше були скликані Генеральні штати – орган станового представництва провінцій.

З 1447 року в результаті війн, інтриг, династичних шлюбів графства Фландрія й Голландія, герцогства Брабант і Гельдерланд та єпархія Утрехт, які існували на території сучасних Нідерландів і Бельгії, опинилися під владою бургундських герцогів, а згодом - австрійських Габсбургів. У 1519 році ці землі перейшли до Карла V Габсбурга, короля Іспанії, який 1555 року віддав Іспанію й Нідерланди своєму сину Філіппу ІІ (1527 – 1598  рр.). Так до середини ХVІ століття склався комплекс земель із 17 провінцій під загальною назвою Нідерланди.

Жорстоке правління Філіппа ІІ стало однією з причин довготривалої і кровопролитної війни (1566 – 1648 рр.), в якій голландці відстояли свою незалежність у боротьбі з Іспанією. Однак головною причиною війни було протистояння протестантів, надзвичайно впливових у Голландії, і католицької церкви, одним із головних осередків якої була Іспанія.

В 1579 році з північних і частини південних провінцій була створена Утрехтська унія – перша в світі буржуазна держава. У 1581 році вона проголосила незалежність від Іспанії (провінції, що ввійшли в унію, стали називатися Нідерландами, а ті, що не приєдналися до неї – Бельгією). Офіційно Іспанія визнала суверенітет Голландської Республіки Об’єднаних Провінцій Нідерландів лише в 1648 році після закінчення Тридцятилітньої війни (1618 – 1648 рр.).

У 1600 році з Амстердаму вийшли три торговельні кораблі, що попливли у Південно-Східну Азію, до Індонезії. Це плавання поклало початок голландській торговельній та колоніальній експансії. В результаті до середини ХVІІ століття Нідерланди перетворилися на провідну торговельну і морську державу Європи. Мережа голландських торговельних пунктів поширилася на Африку, Південно-Східну Азію й Америку, складаючи конкуренцію Англії. Поступово сформувалася велика голландська колоніальна імперія. Вона охоплювала Нідерландську Індію (Індонезію), о. Цейлон в Азії, Гвіану і Малі Антильські острови в Америці, Капську колонію в Африці.

Торговельна конкуренція призвела до англо-голландських війн 1652 – 1654 рр. та 1664 – 1667 рр. Окрім того, в ХVІІ столітті Голландії довелося воювати з Францією під час правління там Людовіка ХІV (1638 – 1715 рр.). У цих війнах голландці зазнали поразки і протягом ХVІІІ століття Нідерланди змушені були визнати першість Британії на морі та Франції – на континенті.

Кінець ХVІІІ століття в Нідерландах – це час боротьби між консерваторами і Патріотичною партією, що вимагала демократичних перетворень. 1795 року голландці з допомогою французьких військ проголосили Батавську Республіку за моделлю революційної Франції. У 1806 році замість неї Наполеон І заснував королівство Голландію на чолі зі своїм братом Людовіком. У 1810 році воно ввійшло безпосередньо до складу Французької Імперії. Цією обставиною краще за інших скористалася Велика Британія, прибравши до рук більшість голландських колоній.

Після поразки Наполеона Нідерланди в 1815 році отримали незалежність. Тоді ж було утворено Нідерландське королівство у складі Голландії (до якої входив також і Люксембург) та Бельгії, але 1830 року Бельгія вийшла зі складу королівства.

Друга половина ХІХ сторіччя була періодом економічного розвитку та соціальних реформ. Розквіт тривав до Першої світової війни.

У міжвоєнний період до значних втрат в економіці Нідерландів призвела світова економічна криза 1929 – 1933 рр.

В роки Другої світової війни німецькі війська окупували Голландію, завдавши її економіці значних збитків. Післявоєнні роки ознаменувалися відбудовою господарства і втратою колоній. У 1949 році Голландія, програвши війну індонезійським націоналістам, змушена була визнати незалежність однієї зі своїх найстаріших колоній - Індонезії. Пізніше незалежність отримали Нова Гвінея (1962 р.) і Сурінам (1975 р.).

Нідерланди – унітарна держава. В адміністративно-територіальному відношенні вона поділяється на 12 провінцій, які в свою чергу складаються з громад і кантонів. Заморські території – Нідерландські Антильські острови й острів Аруба у Вест-Індії – з 1954 року користуються правами самоуправління, але визнають владу нідерландського монарха, в компетенцію якого входять питання оборони та міжнародних відносин. Монарх представлений тут губернаторами.

Населення кожної провінції обирає „штати” (асамблею) терміном на чотири роки. Члени асамблеї формують зі свого складу виконавчий комітет. Представником центрального уряду в провінції є королівський комісар, якого формально призначає глава держави. Комісар головує в асамблеї провінції з правом дорадчого голосу і є повноправним членом виконкому, де головує з правом вирішального голосу.

Нижчою ланкою адміністративно-територіального поділу є громади. У громадах функціонують три владні інституції – асамблея, виконавча рада і бургомістр. Взаємовідносини між ними побудовані за схемою, прийнятою для провінцій.

Першу конституцію країни, що мала антифеодальний, республіканський характер, було прийнято в 1795 році. Згідно з нею створювалася Батавська Республіка. 1814 року було схвалено конституцію Голландського королівства, що певною мірою обмежила владу монарха. У 1840 році після відповідних конституційних змін у Нідерландах було встановлено справжню конституційну монархію. Під час революційних подій 1848 року, що охопили всю Європу, було прийнято ще одну конституцію. Вона сприяла подальшій демократизації державного ладу в країні. 1887 року здійснено перегляд цієї конституції, у зв’язку з чим вона стала називатися Конституцією 1887 року. До неї час від часу вносилися зміни і доповнення, проте залишилися незмінними встановлені засади побудови механізму здійснення влади. Серед найважливіших – ті, що стосувалися виборчого права і виборчої системи. Нині чинна редакція конституції схвалена 17 лютого 1983 року (вступила в дію 1984 року).

Форма державного правління в Нідерландах – парламентська монархія. Законодавчі повноваження належать парламенту, який складається з монарха та двох палат – Першої (верхньої) палати – Eerste Kamer der Staten General і Другої (нижньої) – Weed Kamer der Staten General.

Перша палата складається з 75 депутатів. Вона обирається членами провінційних рад терміном на шість років із оновленням половини складу кожні три роки.

Друга палата, що складається зі 150 депутатів, обирається шляхом загальних прямих виборів на основі пропорційного представництва строком на чотири роки.

Правом законодавчої ініціативи та затвердження уряду наділена Друга палата. Закони приймаються обома палатами і скеровуються на затвердження монархові.

Главою держави є монарх (з 1980 року - королева Беатріс Вільгельміна Армгард з династії Оранських-Нассау), наділений досить широкими правами. Спільно з парламентом здійснює законодавчу владу, з урядом – виконавчу, через суди – судову. Конституція закріплює за главою держави такі функції: він призначає прем’єр-міністра і за його рекомендацією – інших міністрів та комісарів у провінціях, затверджує законопроекти, керує зовнішніми зносинами, має право помилування. Кожного року в третій вівторок вересня на об’єднаній сесії парламенту глава держави виступає з доповіддю про основні напрямки державної політики. Однак його повноваження в багатьох випадках носять формальний характер, оскільки значну кількість королівських функцій здійснює уряд. Особа короля є недоторканною.

Особливістю державного механізму в Нідерландах є наявність передбаченого конституцією спеціального органу – державної ради (один із найстаріших і найважливіших державних органів) для попереднього розгляду законопроектів та розв’язання адміністративних суперечок. Її члени (в основному, це - колишні державні діячі, судді, бізнесмени) призначаються королем пожиттєво за рекомендацією міністра внутрішніх справ і після наради з міністром юстиції.

Найбільшими політичними партіями Нідерландів є: Християнсько-демократичний заклик (на останніх виборах до Другої палати 22 листопада 2006 року отримав 26,5 % голосів), Партія праці (21,2 %), Соціалістична партія (16,6 %), праволіберальна Народна партія за свободу і демократію (14,6 %) та значна кількість дрібних партій.

Групами політичного впливу в Нідерландах є: Федерація нідерландських профспілок (включає соціалістичні та католицькі профспілки); Нідерландське національне об’єднання християнських профспілок (протестанти); Федерація католицьких і протестантських асоціацій підприємців; Міжцерковна рада миру (IKV); транснаціональні корпорації (ТНК); позаконфесійна Федерація підприємств Нідерландів.

Голландія – одна із засновниць митного (1947 року), а пізніше – економічного союзу Бенілюкс (1958 р.), НАТО (1949 р.) та Європейського Економічного Співтовариства (1957 р.). Країна брала активну участь у створенні зони євро у 1999 році.

Таким чином, Нідерланди міцно посіли власну нішу в європейській політиці і світовій економіці. Попри монархічну форму державного правління, це - одна з найдавніших та найліберальніших демократій у Західній Європі. Сформована в країні постіндустріальна економіка забезпечує один з найвищих у світі доходів на душу населення. Використовуючи політику мультилатералізму, яка передбачає активну участь у різноманітних міжнародних організаціях, країні, попри малі розміри, вдається ефективно захищати національні інтереси.