119. Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.

Люксембург є одним з фінансових центрів Європи. В 1995 році в державі налічувалося 220 представництв іноземних банків, яких привабило найсприятливіше в ЄС законодавство, що регулює діяльність банківської сфери, ухвалене завдяки реформам кінця 1970-х років. Утім, гармонізація законодавства в країнах ЄС, що була проведена 1993 року, дещо нівелює переваги Люксембургу відносно інших країн-членів у цій сфері. В 1992 році сумарні резерви фінансових організацій країни зросли до 376 млрд. доларів, депонованих здебільшого в доларах США і німецьких марках. У 1994 році в країні діяло 12 289 холдингових компаній.

Люксембург також відіграє важливу роль у європейському радіомовленні та телебаченні. „Радіо-Тіл-Люксембург” – акціонерне товариство з перевагою французького і бельгійського капіталу – володіє однією з наймогутніших станцій у світі й транслюється на більшість європейських країн. У 1988–1996 роках саме це акціонерне товариство фінансувало запуск шести європейських телевізійних супутників АСТРА.

Попри свої малі розміри, Люксембург відіграє не останню роль у міжнародних справах. У 1921 році Люксембург і Бельгія об’єдналися в економічний союз Белюкс. Спустошена Німеччиною в двох світових війнах, країна відмовилася від нейтралітету, вступивши 1948 року в митний союз Бенілюкс, а 1949 – в НАТО. В 1951 році за участю Великого Герцогства було створене Європейське Об’єднання Вугілля і Сталі. 1957 року Люксембург підписав Римські угоди, якими були створені Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом), а 1992 року держава підписала Маастрихтський договір про створення Європейського Союзу.

Саме план люксембурзького прем’єр-міністра фінансів П’єра Вернера, розроблений у 1970 році, став прототипом Єдиної Валютної Системи (ЄВС), впровадженої в 1979 році з метою створення в Європі зони відносної монетарної стабільності у відповідь на значні коливання світових валют, а під час головування в Комісії ЄС впродовж 1995 – 1999 років іншого люксембуржця – Жака Сантера – були зроблені остаточні кроки щодо впровадження єдиної європейської валюти „євро”. В 1999 році Герцогство разом з Бельгією ввійшло до зони євро.

Люксембург одним з перших у червні 1990 року приєднався до Шенгенської угоди, якою скасовувався прикордонний контроль у країнах Бенілюксу, Франції і Німеччині.

Люксембург є членом основних спеціалізованих установ ООН, зокрема ЮНЕСКО, Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), ЮНІДО, Світової Організації Торгівлі (СОТ), Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) і Світового Банку (Ж.Сантер був керівником МВФ у 1989 – 1991 роках та Світового Банку – у 1984 – 1989 роках). З 2000 року Люксембург входить до так званого „обмеженого клубу” в складі 5 держав, які зуміли спрямувати 0,7 % свого ВВП на соціальну допомогу країнам „третього світу”.

Таким чином, попри малі розміри, Люксембургу вдалося перетворитися з середньовічного князівства на сучасну демократію. Вміло підібрана стратегія економічного розвитку дозволила країні забезпечити найвищий в ЄС ВВП на душу населення і, відповідно, найвищі в Євросоюзі доходи для власних громадян.