120Ісландія. Міжнародне становище

Ісландія входить до регіону Європа, але не являється членом потужної інтеграційної організації – Європейського Союзу.

Ісландія входить в зону дії Шенгенської угоди, зону євро та має повноцінний доступ до вільного пересування робітників – одного з основних положень Єдиного Ринку. Інакше цю ситуацію можна назвати «асиметричною інтеграцією» або «Європою змінних геометрій», адже просторове перекриття найважливіших інтеграційних утворень не завжди співпадає з реальним членством окремих країн в регіональних організаціях.

Основними напрямками зовнішньої політики Ісландії є:

1)північне співробітництво в рамках Північної Ради,

2) членство в НАТО,

3) тісні зв’язки з Європейським Союзом,

4) активна участь в ООН, особливо з екологічних питань,

5)співробітництво з США з питань оборони.

Політика забезпечення безпеки визначається геостратегічним положенням Ісландії, що крає важливу роль для захисту Північної Америки. Між Ісландією та США підписано договір про закріплення воєнної бази США в Ісландії.

Ісландія є без’ядерною країною, це забороняє НАТО розміщувати будь-яку ядерну зброю на території Ісландії.

Стосунки з Європейським Союзом багато в чому залежать від рішення проблеми рибальства. По-перше, Ісландія для уникнення подальшого напруження у відносинах з Великобританією має вирішити питання щодо регулювання зони шельфу. По-друге, власне політика Європейського Союзу стосовно рибальства суперечить економічним інтересам Ісландії, саме тому Ісландія утримується від вступу до Європейського Союзу .

Великий список пройдених миротворчих операцій Ісландія має в НАТО: для подібних місій Ісландія має сформований список необхідних військових ресурсів. Для НАТО Ісландія є стратегічно важливим партнером.

Також Ісландія тісно співпрацює з Організацією об’єднаних націй: протягом 2009-2010 років Ісландія є непостійним членом Ради Безпеки ООН, а в Риболовній комісії ООН ісландці залишаються провідними технологами.

В цілому Ісландія є активним учасником багатьох міжнародних організацій і об’єднань. Незважаючи на маленьку площу і кількість населення, вона залишається ключовим партнером для багатьох країн, а її надзвичайно важливе геополітичне положення робить її впливовим актором на міжнародній арені.

Демографічний потенціал, структура зайнятості, національний склад населення, міграційні процеси і проблеми міграції у зовнішній політиці держави;

121Економічний потенціал Норвегії.

Норвегія – високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Осн. види тр-ту – автомобільний, залізничний, морський. Мор. порти: Осло, Берґен.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 163 млрд. Темп зростання ВВП – 2%. ВВП на душу населення – $36806. Прямі закордонні інвестиції – $ 1 млрд. Імпорт (машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти, продовольчі товари, паливо та електроенергія) – $ 51,1 млрд (г.ч. Швеція – 15,4%; Німеччина – 12,0%; Великобританія – 9,7%; США – 7,3%; Данія – 6,9%). Експорт (енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива, риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари) – $ 51 млрд (г.ч. Великобританія – 17,0%; Німеччина – 11,5%; Нідерланди – 9,1%; Швеція – 9,4%; США – 7,8%).

У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія посідає перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку готуються з 1991 року. В них оприлюднюються списки країн за рівнем людського розвитку, враховуючи такі показники, як рівень медичних послуг, освіти, тривалість життя та інші. У 2001 році додався ще один - індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних технологій і комунікацій).

Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.

За розмірами прибутку з розрахунку на душу населення Норвегія - одна з найбільш багатих країн в світі. У 1996 валовий внутрішній продукт (ВВП), тобто загальна вартість ринкових товарів і послуг, оцінювався в 157,8 млрд дол., або 36 020 дол. з розрахунку на душу населення (у 2000 – 36 806 дол.), а купівельна здатність - в 11 593 дол. на душу населення. У 1996 на частку сільського господарства і рибальства припадало 2,2% ВВП проти 2% в Швеції (1994) і 1,7% в США (1993). Частка добувної промисловості (завдяки видобутку нафти в Північному морі) і будівництва складала бл. 30% ВВП в порівнянні з 25% в Швеції. Приблизно 25% ВВП прямували на витрати держави (в Швеції 26%, в Данії 25%). У Норвегії порівняно висока частка ВВП (20,5%) прямувала на капіталовкладення (в Швеції 15%, в США 18%). Як і в інших Скандинавських країнах, відносно невелика частка ВВП (50%) йде на особисте споживання (в Данії - 54%, в США - 67%).

Традиційні галузі промисловості – рибальство, сільське господарство, лісова і целюлозно-паперова промисловість. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується риба як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку. Близько 90% рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця. Сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах, хоча лише 3,5 відсотка земельних площ Норвегії придатні для обробітку. Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40% забезпечує потреби внутрішнього ринку. Незважаючи на складні умови північної країни вирощується значна частина овочів і фруктів. Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів.

Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні запаси сировини. Норвезькі компанії, найбільшими з яких є "Ношке Скут", "Боррегорд", "Петерсон", виробляють різноманітні сорти целюлози, газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі, паркет і багато іншого. Традиційні галузі промисловості мають дуже важливе значення для трудової зайнятості людей і заселення нових районів. Норвезькі верфі спеціалізуються на будівництві сучасних суден спеціального призначення. Крім цього, Норвегія є великим постачальником устаткування і послуг для морського флоту в усьому світі. Нині Норвегія - четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. Частка судноплавства в експортних доходах країни традиційно становить близько 20%. У виробництві різних машин і транспортного обладнання зайняте бл. 25% промислових робітників Норвегії.

Хімічна промисловість має значні за масштабами країни потужності з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних продуктів. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива, вибухові речовини промислового призначення, альгінати, фарби, лаки, у виробництві яких країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі. Найбільші компанії цієї галузі промисловості - "Ношк Гідро", "Діно Індустрієр", "Ютун". Концерн "Нікомед" спеціалізується на розробці і випуску контрастних речовин для рентгенодіагностики.

Основною продукцією гірничодобувної промисловості є руди чорних і кольорових металів, а також нерудні копалини - вапняк, кварц, нефелін, олівін. Відкриття вуглеводневих покладів у 1970-х надало значного імпульсу подальшому розвитку промисловості країни. До найважливіших галузей норвезького машинобудування належать: виробництво обладнання для освоєння шельфу, суднобудування, насамперед будування риболовних траулерів, виробництво різноманітного обладнання для суден, зокрема, морської електроніки, рибопромислового обладнання.

На частку обробної промисловості, будівництва і енергетики в 1996 припадало 26% валового обсягу виробництва і 17% всіх зайнятих. У останні роки отримали розвиток енергоємні виробництва. В галузі чорної металургії Норвегія спеціалізується, в основному, на виробництві феросплавів (Норвегія - найбільший в Європі постачальник феросплавів), а в галузі кольорової металургії - на виробництві алюмінію, нікелю, міді і цинку. В число основних металургійних компаній входять "Ношк Гідро", "Елкем", "Фесіль". Провідна галузь промисловості - електрометалургія, що спирається на широке використання дешевої гідроенергії. Головний продукт, алюміній, виготовляється з оксиду алюмінію, що імпортується. У 1996 було випущено 863,3 тис. т алюмінію. Норвегія - основний постачальник цього металу в Європі. У Норвегії виробляють також цинк, нікель, мідь і високоякісну леговану сталь. Цинк випускають на заводі в Ейтрхеймі на побережжі Хардангер-фіорду, нікель - в Крістіансанні з руди, привезеної з Канади. Великий завод по випуску феросплавів розташований в Саннефіорді, на південний-захід від Осло. У 1996 металургійна продукція складала бл. 14% експорту країни.

У Норвегії виділяють п'ять економічних районів:

• Східний (історична провінція Естланн),

• Південний (Серланн),

• Південно-Західний (Вестланн),

• Центральний (Треннелаг)

• Північний (Нур-Норге).

Східний район (Естланн) - це найбільш розвинута в економічному відношенні частина Норвегії. У місті Осло представлений широкий спектр промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування, борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість. Осло - центр суднобудування. На частку району Осло припадає близько 1/5 всіх зайнятих у промисловості країни. На північний схід від Осло знаходиться місто Сарпсборґ, другий за величиною промисловий центр країни. У Скагерраку розташовані підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються лісові ресурси басейну р. Гломма. На західному березі Осло-фіорду, на південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких пов'язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудування Тенсберґ і колишня база норвезького китобійного флоту Саннефіорд.

Південний район (Серланн) в економічному відношенні найменш розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр торгівлі лісом. Наприкінці ХІХ ст. цю територію залишило багато населення. Сьогодні населення в основному зосереджене в ряді невеликих прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні промислові підприємства - металургійні заводи в Крістіансунні, що випускають мідь і нікель.

У Південно-Західному районі (Вестланні) сконцентровано приблизно 25% населення країни. Між Ставангером і Крістіансунном знаходяться 12 великих фіордів. Розвиток сільського господарства обмежений через гірський рельєф фіордів і скелястих островів. Хліборобство поширене в долинах річок і ділянках терас уздовж фіордів. У цих місцях в умовах морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських районах - плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокрема Олесунн, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті ресурси гідроенергії. Берген є головним центром обробної промисловості району. В цьому місті і сусідніх селищах знаходяться машинобудівні, борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х років Ставангер, Саннес і Сула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут знаходяться нафтопереробні підприємства.

Четвертий за значенням з числа великих економічних районів Норвегії - Західно-Центральний (Треннелаг), який прилягає до Троннхеймс-фіорду, з центром у Тронхеймі. Відносно плоска поверхня і родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке виявилося конкурентоспроможним з хліборобством району Осло-фіорду. Чверть території вкрита лісами. В цьому районі розробляються родовища корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.

Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на північ від Північного полярного кола. У ньому немає великих запасів деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, на шельфовій зоні знаходяться найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова лінія має велику довжину. Рибальство, найдавніше заняття населення на півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває гірничодобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті в Му-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни, однак кількість населення всього Північного району не перевищує кількості населення Осло. Виробництво електроенергії. На частку ГЕС в 1994 р припадало 43% всіх виробництва енергії, на частку нафти - також 43%, на частку природного газу - 7%, вугілля і деревини - 3%.