83. Специфічні риси „західної” цивілізації.

Перераховані країни С.Гантінгтон узагальнив в понятті „західної цивілізації”, визначивши вісім характеристик, що відрізняють її від інших. До них належать, по-перше, класична спадщина. Західна цивілізація – це цивілізація третього покоління, – спадкоємиць Античності і європейського Середньовіччя. З Греції нею було запозичено раціональну філософію, з Риму - право‚ латину та західне християнство.

По-друге, західне християнство – католицизм та протестантизм, що, походячи від спільного кореня, з часів Реформації та Контрреформації достатньо мирно співіснують в країнах Півдня і Півночі Західної Європи. Відносно мирна конкурентна боротьба між ними стала джерелом розвитку обох цих релігійних напрямків, сприяла посиленню раціональних обґрунтувань у їхніх теологічних побудовах та узвичаєнню релігійного плюралізму.

По-третє, європейські мови, що належать переважно до романської, германської та слов’янської груп індоєвропейської мовної родини й увібрали в себе значні пласти грецької і, особливо, латинської лексики.

Четвертою ознакою є поділ духовної та світської влади, релігії та політики. До роздумів С.Гантінгтона можна додати, що такий поділ є наслідком філософської концепції двох істин, сформульованої у ХІУ столітті визначним англійським теологом-схоластом генералом чернечого ордену францисканців В.Оккамом (бл.1281–1349 рр.). Ця концепція стала світоглядною передумовою Аугзбурзького миру 1555 року з його принципом „чия влада, того і релігія”, а пізніше – правового закріплення релігійних свобод, що в свою чергу відкрило шлях закріпленню і інших свобод та прав людини та розбудові плюралістичних суспільств.

П’ятою ознакою є панування закону, тобто концепція центрального місця права у регулюванні всіх сфер суспільного життя, запозичена від римлян. Ця традиція пізніше лягла в основу конституціоналізму і захисту прав людини, включаючи право власності, та боротьби проти встановлення деспотичної влади.

Шостою - соціальний плюралізм, тобто співіснування в суспільстві різноманітних автономних груп, що сприяє формуванню громадянського суспільства і перешкоджає надмірному втручанню держави у сферу приватного життя її громадян.

Сьомою - представницькі інститути, що представляють і узгоджують інтереси різних суспільних груп за умов соціального плюралізму і знаходять вираз у парламентаризмі та місцевому самоврядуванні, на основі яких у ХІХ та ХХ століттях поступово сформувалися представницькі демократії.

І останньою, восьмою ознакою є індивідуалізм, тобто підкреслення цінності індивіда на противагу групі, традиція індивідуальних прав і свобод, сприйняття права на індивідуальний вибір, з якої випливає принцип рівних прав для всіх індивідів.

Взятий окремо, кожен з перерахованих чинників зустрічається і в незахідних суспільствах, однак їх поєднання є унікальним, і саме це унікальне поєднання дало Заходу ту специфіку, яка відрізняє його від решти цивілізацій. Ці концепції, цінності, встановлені практики та суспільні інститути просто набули ширшого розповсюдження на Заході, ніж у рамках інших цивілізацій. І вони ж, значною мірою, дозволили Заходу здійснити модернізацію власних та незахідних суспільств.