109Федеративний устрій Австрійської Республіки.

За формою державно-територіального устрою Австрія федерація, до складу якої входять 9 земель.

Основний законодавчий акт країни – Конституція 1920 р.; в 1929 р. вона зазнала значних змін і з того часу називається "Федеральний конституційний закон 1920 р. у редакції 1929 р.". Її дія була припинена в 1934 р. з встановленням в країні фашистського режиму і відновлено в 1945 р. 1 травня 1945 Конституція знову вступила в силу.

За формою правління Австрія – парламентська республіка. Політичний режим – демократичний.

Законодавча влада федерації здійснюється двопалатним Федеральними зборами. Головна палата – Національна рада (Національрат) обирається відповідно до принципу пропорційного представництва на основі рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Палата складається з 183 членів, термін її повноважень – 4 роки. Щорічно проводиться чергова сесія Національної ради. З ініціативи Президента, вимогу федерального уряду або однієї з палат може бути скликана позачергова сесія. Рішення Національної ради приймаються простою більшістю голосів у присутності не менше 1 / 3 членів. Засідання, як правило, проводяться відкрите.

Друга палата – Федеральна рада (Бундесрат), у складі якого 63 чоловік, – орган представництва земель. Кожна земля висуває депутатів число, пропорційне числу громадян землі. Члени Федеральної ради обираються ландтагами на термін своїх повноважень. Головують у Федеральній раді по черзі представники земель, які змінюються кожні півроку. Голова скликає Федеральна рада на засідання, як правило, відкриті.

Найбільш важливі питання палати обговорюють разом. Такий захід отримало назву Бундесферзаммлунг.

Правом законодавчої ініціативи мають члени Національної ради, члени Федерального уряду. Крім того, на розгляд Національного ради має бути передано будь-яку пропозицію, послане 100 тис. виборців (так звана "народна ініціатива). Законопроект спочатку проходить через Національну раду, а потім передається на розгляд Федеральної ради. Федеральна рада або схвалює його, або обгрунтовано заперечує. Заперечення передається Національній раді протягом 8 тижнів. Якщо він, отримавши заперечення, знову проголосує в присутності 1 / 2 своїх членів за початковий проект, закон вважається прийнятим. Крім того, Федеральна рада не може заперечувати проти рішень Національної ради щодо свого регламенту, розпуску, а також низки питань фінансового характеру. Всі федеральні закони повинні бути скріплені підписом Президента. За Конституцією можливий ще один спосіб прийняття законів – проведення референдуму. У цьому випадку законопроект стає законом, якщо за нього висловиться більшість громадян, що беруть участь у голосуванні.

Главою держави є Президент. Він обирається на основі загального, прямого і рівного виборчого права. Термін повноважень – 6 років. Конституція передбачає, що повторне обрання на цей пост допускається тільки один раз. У повноваження Президента входять скликання чергових і позачергових сесій парламенту, його розпуск; він призначає державних службовців, присвоює професійні звання, надає виняткові пільги, надбавки і пенсії, має право помилування і може пом'якшити покарання, представляє Австрію у відносинах з іншими державами, приймає послів. Однак свої функції Президент здійснює на основі пропозицій уряду, і всі його рішення повинні бути підписані федеральним канцлером або відповідним федеральним міністром. За свою діяльність Президент відповідає перед Федеральними зборами.

Вище керування країною покладено на Федеральний уряд. Воно складається з канцлера – голови уряду, віце-канцлера та інших міністрів, число яких постійно. Канцлер призначається Федеральним президентом, інші міністри – Президентом за порадою канцлера. На ці посади висуваються лише особи, які мають право бути обраними до Національної ради. Хоча урядовці не можуть бути членами Національної ради, вони мають право бути присутнім на його засіданнях, на засіданнях іншої палати і комітетів будь-якої з палат. Урядовці відповідають за свою діяльність перед Національною радою. У разі висловлення палатою вотуму недовіри уряду (його членам) воно припиняє свої повноваження. Крім того, у випадках, передбачених законом, Президент може розпустити уряд або усунути з посади окремих його членів.

Кожна з федеральних земель має свою конституцію, парламент (ландтаг), уряд. Федеральна Конституція регулює розподіл компетенції між федерацією і землями, причому явно на користь федеральної влади, яким надаються досить великі повноваження (компетенція влади земель досить вузька).