104Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.

Сполучені Штати Америки є найбільшими і найбільш розвиненою країною в світовій спільноті. Важливою історичною особливістю політичної системи США є те, що вона формувалася під дією і на основі старої конституції країни, що діяла. Це надає політичній системі США, її інститутам небувалу стійкість, стабільність і соціальну могутність.

Держава США - ядро політичної системи американського суспільства. Державне владарювання є основною системною якістю держави, як елементу політичної системи. Саме у функції владарювання виявляється провідна роль американської держави, формується стійкість, стабільність всіх інших інститутів суспільства. Подібна роль держави забезпечується, по-перше, шляхом видання законів і інших нормативно-правових актів, що встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки; по-друге, повсякденною оперативно-старанною діяльністю спеціального апарату по управлінню суспільством; по-третє, здійсненням правосуддя, контролю і нагляду за виконання правових розпоряджень; по-четверте, шляхом вживання на законній підставі державного примусу; по-п'яте, підтримкою і захистом американських засад суспільства, демократичних традицій, прав і свобод людини і громадянина. Державний механізм в США впродовж двох століть функціонує стійко, без яких-небудь кардинальних потрясінь.

Політичні партії в США утворилися в XIX столітті: Демократична - в 1828 р.. Республіканська - в 1854 р. Демократична партія була заснована в південних штатах прихильниками збереження плантаторських господарств із застосуванням рабської праці. Республіканська партія, спираючись на прихильників в північних штатах, виступала за ліквідацію рабства і підневільної праці. З відміною рабства (1865 р.) істотні відмінності між демократами і республіканцями поступово згладжуються. Нині їх партійні платформи відрізняються незначними розбіжностями. Демократична партія виступає за проведення кардинальних соціальних програм усередині країни і надання ширшої допомоги країнам, що розвиваються. Але оскільки ці заходи вимагають значних фінансових коштів, то багато американських платників податків виражають незадоволеність цією політикою. Республіканці виступають за режим економії, проти надмірних витрат на соціальні програми (освіту, медицину, посібники з безробіття), за скорочення податків на підприємців, проти обширної фінансової допомоги іноземним державам.

Республіканська і Демократична партії мають найбільш широку підтримку виборців. Вони поперемінно приходять до влади. Одна партія біля влади, інша - в опозиції. Результат будь-яких виборів не викликає ніяких побоювань: президент, віце-президент, конгресмени, губернатори штатів обов'язково будуть представниками Республіканською або Демократичному партій. Подібну партійну систему можна віднести до двопартійної. Вона забезпечує стабільність і стійкість державного ладу США.

Вельми специфічна організаційна структура Республіканської і Демократичної партій. Вони не мають постійних політичних програм, постійного членства і партійних квитків, членські внески не стягуються. Тільки у 1974 р. демократи вперше прийняли статут своєї партії. Формально членами партій визнаються ті виборці, які на виборах проголосували за кандидатів даної партії. До президентських виборів партії приймають лише передвиборні платформи. Стабільність існування і активність діяльності Республіканської і Демократичної партій забезпечують професійний, постійно діючий партійний апарат. Він побудований відповідно до виборчої географії і адміністративно-територіального ділення. Низовим партійним організаційним осередком є комітет виборчої ділянки на чолі з "капітаном ділянки", вищестоящим партійним, що призначається органом. Далі партійні структури включають комітети районів крупних міст, комітети графств, міст і штатів. Найвищими органами партій є національні конвенти (з'їзди), що проводяться один раз в чотири роки (у рік президентських виборів), на яких обираються національні партійні комітети, що функціонують між з'їздами.

Показна демократія в США немислима без функціонування політичних партій. Вони формують волю народу, представляють його в показних органах. Конституція США не зачіпає правовий статус політичних партій. Проте процес правової інституалізації політичних партій в США, як і в інших державах, протікає. Федеральний закон 1974 р. про фінансування федеральних виборчих кампаній регламентує питання фінансування політичних партій в період виборів. На федеральному рівні багато сторін діяльності політичних партій визначаються судовими прецедентами; лад проведення первинних виборів (праймериз), створення передвиборних партійних фондів, розміри фінансової підтримки партій приватними особами і деякі інші партійні питання. У США виборче право, в основному, регламентується законами штатів. Конституції і закони штатів визначають лад освіти і діяльності політичних партій, їх організаційно-структурні основи і деякі інші питання. Вся ця регламентація пов'язана з процедурою виборів.

Невід'ємним елементом американської політичної системи сталі групи тиску - лобісти. До лобістів відносяться представники фірм, банків, суспільних об'єднань, направлених в Конгрес з метою роботи впливу на процес ухвалення законів на користь тих осіб, які їх містять. Групи лобістів створюють свої організації і фірми. У 1946 р. Конгрес прийняв закон "Про федеральне регулювання лоббиз-ма". Відповідно до нього лобісти зобов'язані реєструватися, повідомляти, чиї інтереси вони представляють, хто їх фінансує і який їх гонорар. Звіти про витрачання фінансових коштів за календарний рік лобісти надають в Конгрес і зберігаються там два роки. Ці звіти доступні для всіх зацікавлених осіб.

Лобісти організовують масовий потік листів виборців до своїх депутатів, виступають у пресі, по радіо і телебаченню, зустрічаються з депутатами з метою дії на конгресменів і посадових осіб, формують громадську думку в країні і тим самим повинні забезпечити рішення конкретного питання. Лобісти узагальнюють політичну і технічну інформацію, виступають з пропозиціями по законопроектах. У США професійний лобізм визнається престижним бізнесом. У 1994 р. в Конгресі було зареєстровано понад 7 тис. лобістів і близько 800 лобістських фірм. Система лобізму розширює гласність політичних процесів в країні. Легко встановлюється, в чиїх інтересах Конгрес ухвалює закони. З іншого боку, через офіційний лобізм владні структури виявляються під контролем громадськості:

у політиці стає менше таємниць. Нарешті, лобізм способствует залученню до політики не лише крупних корпорацій, але і дрібний бізнес, а також самих різних організацій цивільного суспільства.

Специфічним елементом американської політичної системи є релігійні общини. У США існує близько 260 християнських релігійних общин, безлічі конфесійних організацій і рухів (квакерський комітет, Братерство примирення, Об'єднання віруючих жінок і так далі). І хоча в США немає конфесійних політичних партій, релігійні общини роблять певний вплив на політичну і правову культуру, соціальні групи, державні структури, положення людини в американському суспільстві.