5.4.3. Діагностика артеріальної гіпертензії

При встановленні у підлітка підвищеного АТ (вище 95 центилів) при повторних вимірах (до 3-х разів) в одних і тих же умовах (медичний кабінет школи, училища та ін.) з проміжками в 1 – 2 тижні протягом місяця, його необхідно направити на обстеження в поліклініку чи в стаціонар для уточнення природи АГ.

За ґенезом АГ розподіляють на первинну (ПАГ) та вторинну (ВАГ).

Первинна або енсенціальна АГ розглядається як стан, що супроводжується високим АТ при відсутності причин його виникнення.

Вторинна або "симптоматична" АГ – гіпертензія, причину якої можна виявити. Для цього необхідно провести аналіз скарг, клініко-анамнестичних даних і генеалогічне обстеження. Під час збору анамнезу збираються дані про спадкове обтяження за серцево-судинними захворюваннями та цукровим діабетом в родині. При цьому важливий вік маніфестації цієї патології у родичів. Аналізується перебіг вагітності з метою виявлення можливої перинатальної патології. Необхідно з'ясувати наявність конфліктних ситуацій в сім'ї та школі, порушення режимних моментів (недосипання, нерегулярне, незбалансоване харчування), які сприяють підвищенню АТ. Необхідно оцінити рівень фізичної активності: гіподинамія чи, навпаки, підвищений рівень фізичної активності – заняття в спортивних секціях, що може призвести до синдрому спортивного перенапруження, а також такі фактори ризику, як тютюнопаління, вжиття алкоголю.

Лабораторні дослідження: аналіз сечі (загальний, мікроальбумінурія, проба по Зимницькому, по Нечипоренко, бактеріурія).

Аускультація включає як ділянку серця, так і черевну порожнину з метою виявлення стенозу ниркових судин . Необхідним є визначення пульсації на периферійних артеріях з метою виявлення асиметрії та/або зниження пульсації, що дає підставу підозрювати коарктацію аорти або аорто-артеріїт, вимірювання АТ на нижніх кінцівках.

Електрокардіографія є обов'язковим методом діагностики. Оцінюються ознаки перевантаження передсердь і стан кінцевої ланки шлуночкового комплексу з метою виявлення підвищеної чутливості бета-адренорецепторів до катехоламінів. Зниження сегмента ST і стертість Т є показанням для проведення лікарської проби з обзиданом із розрахунку 0,5 мг/кг.

Ехокардіографія є обов'язковим методом діагностики, який дозволяє виявити ознаки гіпертрофії лівого шлуночка (товщина міжшлуночкової перетинки і задньої стінки лівого шлуночка); збільшення маси міокарда лівого шлуночка; поширення порожнин серця. Серцева гемодинаміка оцінюється за показниками ударного і серцевого викиду. Загальний периферійний судинний опір (ЗПСО) розраховується непрямим шляхом за формулою Франка-Пуазейля. Залежно від показників хвилинного об'єму кровообігу і ЗПСО виділяють три види гемодинаміки: еукінетичний, гіперкінетичний і гіпокінетичний.

Рентгенологічне обстеження практично не інформативне, крім випадків коарктації аорти, коли визначається специфічна ознака – узурація ребер.

Обстеження очного дна дозволяє виявити звуження і скрученість дрібних артерій, можливе розширення вен очного дна.

Оцінка стану вегетативної нервової системи має проводитися для оцінки початкового вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення.

Реоенцефалографія дозволяє виявити порушення судинного тонусу в церебральних судинах, утруднений венозний відтік.

Ультразвукове дослідження (УЗД) нирок – як скринінг ниркового генезу АГ. За необхідністю проводиться екскреторна урографія.

Біохімічне обстеження включає визначення ліпідного спектру крові: загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПВЩ; цукрову криву (при ожирінні); визначення рівня катехоламінів (адреналін, норадреналін), при підозрі на феохромоцитому – вініліл-міндальну кислоту); оцінку активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (визначення рівня реніну, ангіотензину та альдостерону); креатинін крові.

Метод добового моніторування артеріального тиску, який все ширше використовується в клініках, дозволяє верифікувати початковий відхил у добовому ритмі і величині АТ, проводити диференційну діагностику різних форм АГ, визначити АГ, вегетативно обумовлену.

Проба з дозованим фізичним навантаженням – велоергометрія – дозволяє визначити толерантність до фізичного навантаження, виявити дезадаптивні гемодинамічні зрушення.

Діагностика психологічних особливостей підлітків з АГ – включення психологічного тестування з використанням тестів Айзенка, Спілберга, Вольфа (їх проведення не потребує участі психолога, це можуть робити лікарі-педіатри, кардіологи). Психологічне тестування дозволяє виявити дезадаптивні поведінкові характеристики у вигляді підвищеної тривожності, схильності до агресивних реакцій, що вимагає психологічної корекції.

Консультація невролога, офтальмолога, ендокринолога є необхідною при цьому захворюванні.