Глава 62

Тому у разі відсутності в договорі довірчого управління обмежень щодо здійс­нення повноважень або невизначеності їх переліку довірчий управитель має пра­во вчиняти будь-які угоди щодо майна, переданого у довірче управління, з ура­хуванням обмежень, встановлених п. 1 ст. 1056 ЦК України та мети довірчого управління.

Довірчий управитель є законним (титульним) володільцем майна, отримано­го за договором. Тому він має право вимагати від усіх і кожного, включаючи установника та вигодонабувача, усунення будь-яких порушень свого права і за необхідності використовувати для його захисту і захисту інтересів установника та вигодонабувача не лише зобов'язальні, а й речово-правові способи захисту. Зокрема, він може пред'явити позови про визнання свого права на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), про усунення будь-яких порушень свого права, хоч би ці порушення і не були пов'я­зані з втратою володіння (негаторний позов). Довірчий управитель для захисту своїх прав використовує і зобов'язально-правові способи.

Довірчий управитель здійснює довірче управління майном особисто. Згідно з п. 2 ст. 1057 ЦК України управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'я­зані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у пись­мовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто та не­се відповідальність перед ними тільки належним йому майном.

Права, набуті довірчим управителем у результаті вчинення дій щодо довірчо­го управління майном, включаються до складу майна, переданого у довірче управління, а обов'язки, що виникли в результаті таких дій, виконуються за ра­хунок цього майна.

З питанням здійснення довірчого управління пов'язане питання делегування управителем окремих повноважень з довірчого управління третім особам, що обумовлено необхідністю використання знань і досвіду кваліфікованих фахівців, що спеціалізуються в наданні окремих видів послуг. Наприклад, такий складний механізм, як управління цінними паперами та грошовими коштами вимагає залу­чення фахівців з різних галузей і відповідно наділення їх певними повноважен­нями. Зберігач, реєстратор, банк, дилери, брокери та інші не виступають безпо­середньо сторонами договору довірчого управління, проте в довірчих правовідносинах займають окреме становище. Здійснюючи окремі функції довір­чого управління, вони набувають статусу довірених осіб (фідуціаріїв).

Довірчий управитель має право передавати управління майном іншій особі в прямо передбачених законом випадках. За ст. 1060 ЦК України довірчий упра­витель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необ­хідні для управління майном, якщо це передбачено договором довірчого управ­ління або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Довірчий управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Згідно зі ст. 1061 ЦК України довірчий управитель має право на плату, вста­новлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Довірчий управитель майном, якщо це передба-

Договір довірчого управління майном

461

чено договором, має право відраховувати належні йому в рахунок плати гро­шові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управ­ління.

Законодавець сформулював договір довірчого управління обов'язково сплат­ним, що випливає із визначення поняття цього договору, закріпленого в ст. 1048 ЦК України. Тому у випадку укладення договору довірчого управління на уста­новника покладається обов'язок виплачувати довірчому управителеві плату, пе­редбачену договором.

Враховуючи відсутність обмежень у ЦК України плата довірчого управителя і зроблені ним витрати можуть здійснюватися установником за рахунок доходів від використання майна, переданого в управління, або за рахунок іншого майна установника, якщо інше не передбачено договором.

Основний обов'язок управителя полягає у ставленні до довіреного йому май­на так, як би він ставився до свого власного, що вимагає від нього діяти розсуд­ливо, виявляти необхідну турботу і дбайливість до інтересів установника і виго-донабувача, своєчасно надавати їм звіт про свою діяльність.

У країнах англосаксонського права наведений обов'язок довірчого управите­ля закріплено у вигляді "правила розсудливої людини" (prudent man rule), ви­робленого світовою практикою шляхом узагальнення досвіду і судової практики управління довіреною власністю. Зміст цього правила полягає у вимозі до довір­чого управителя "управляти так, як може розсудлива людина за даних історич­них і об'єктивних ринкових умов управляти власним капіталом у своїх інтере­сах"1. Загальновизнаним елементом цього правила є фідуціарне зобов'язання турботи або піклування (the duty of care) та вірності (the duty of loyality). Для визначення того, чи діє управитель з належною турботою (піклуванням) та вір­ністю, використовується вироблене практикою розуміння такого обов'язку: діяти як передбачлива особа, здійснювати управління майном з тим же ступенем обе­режності, як при веденні своїх особистих справ.

Довірчий управитель зобов'язаний представляти інтереси установника сто­совно його майна у відносинах з третіми особами, включаючи представництво в суді, вести належний облік довірчих операцій в порядку, встановленому законо­давством, подавати установнику та вигодонабувачу звіт про результати довірчо­го управління, виплачувати установнику та вигодонабувачі доходи, передавати інші вигоди від довіреного майна в порядку, розмірах і в строки, визначені зако­нодавством і договором, повідомляти установника про будь-які події, що не зале­жать від довірчого управителя, які можуть негативно вплинути на результати до­вірчого управління або вартість майна, а також пропонувати методи поліпшення ситуації.

У випадках, передбачених договором, довірчий управитель зобов'язаний внести заставу з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо установ­ника довірчого управління або вигодонабувачів.

Довірчий управитель може нести й інші обов'язки, передбачені договором, або які покладені на нього законом.

Воеводскоя Н Маркетинг рьшка трастових услуг // Хозяйство й право. — 1996. — № 12. — С. 76.

462